Тобто зробили чергові або спеціальні випуски своїх видань, телевізійних і радіопрограм державною, а головне – рідною для більшості громадян України мовою.

Для проведення подібної акції існує достатньо підстав. Відсутність чіткої мовної політики, державного протекціонізму в цій сфері – очевидний факт, який не потребує зайвих коментарів. Український інформаційний простір завалений іншомовним і, головне, - далеко не завжди якісним продуктом. Натомість вітчизняні кіноіндустрія, книговидання, музичні виконавці з великим трудом пробивають дорогу до свого глядача, читача, слухача тощо. Та й чого чекати в країні, де нехтування державною мовою вкоренилося у найвищих владних кабінетах?!

На цьому тлі викликає занепокоєння й те, що до сих пір не ясно, в якому напрямку рухається країна, під яку інформаційну, культурну модель ми своїми діями або бездіяльністю сьогодні закладаємо фундамент? Тринадцята річниця української незалежності, до якої й була приурочена акція „Добра Воля” проминула. Це означає, що пройшов ще рік для народу, який намагається відтворити для себе природне культурне середовище. У тому числі і повернути українській мові колись втрачені позиції. Подібне вже відбувалося в історії інших європейських народів. Коли це має статися в Україні? Яким шляхом, якими темпами ми до цього йдемо? І чи йдемо взагалі?

Є ще один момент, який спонукає до дії. Українцям, всім, незалежно від національного походження, намагаються нав’язати таку схему суспільних відносин, де реальна участь громадськості в житті країни зведена до мінімуму. Де громадян хвилює лише проблема виживання та ще, можливо, перебіг чергової серії чергового „мильного” серіалу. На пам’ять приходять події кінця вісімдесятих – початку дев’яностих, сплески масової громадянської активності, що значно прискорили демонтаж радянської системи. І сьогодні, виступаючи спільно навіть не під політичними гаслами, ми здатні прискорити якісні зміни в Україні.

Формально в акції „Добра Воля” взяли участь тридцять мас-медіа: двадцять дев’ять газет і одна телерадіокомпанія. Слово „формально” у даному випадку вжито не випадково. Адже у прес-релізі за результатами акції було зазначено лише ті засоби масової інформації, від яких організатори особисто отримали запевнення про підтримку. Слід зазначити, що окрім інформації в пресі робоча група письмово звернулася до майже чотирьохсот видань, переважно зі Сходу та Півдня України. То ж не дивно, що в момент підбиття підсумків до офісу УВКР стали надходити повідомлення про участь в акції „Добра Воля” й інших газет, які зробили це самостійно.

Якщо говорити про розподіл учасників по регіонам, то приємно порадував Крим. Саме звідси надійшли перші відгуки з бажанням приєднатися до акції. Надалі ця тенденція збереглася і кримські ЗМІ серед її учасників складають значну частину. Тому дещо несправедливими є повідомлення в пресі відносно малої кількості мас-медіа півострову, що погодилися вийти українською. На тлі Криму зовсім невигідно виглядає, наприклад, такий знаковий регіон як Запоріжжя, де, за даними робочої групи, ідею україномовного випуску ЗМІ до Дня незалежності взагалі не підтримано. Особливою поживою для аналітиків може стати не участь в акції „Добра Воля” центральних видань. Характерно, що на свої звернення організатори не отримали відмови, але й прямої відповіді в редакціях провідних газет, насамперед тих, що виходять виключно російською, усіляко уникали.

На заклик допомогти ЗМІ в справі перекладу текстів українською мовою, відгукнулися десятки добровольців. Важливо те, що окрім киян чи львів’ян, що було в принципі очікувано, стати волонтерами зголошувалися молоді люди з Чернігова, Сум, Одеси, Харкова, Дніпропетровська. Що промовисто свідчить на користь того, якою саме бачать свою Україну представники її молодшого покоління, незалежно від регіону, в якому вони мешкають.

Найбільшу ж проблему, з якою зіткнулися організатори можна сформулювати як певну психологічну інерцію частини працівників мас-медіа і, пов’язану з цим, важкість подолання усталених стереотипів. Посилання на труднощі перекладу, побоювання втратити читача, пропозиції дати "відлежатися" ідеї – все це скоріше наслідки небажання ризикнути, зробити суспільно-важливий крок. Досвід показав – ті, хто хотів, приєдналися до акції одразу і без вагань, навіть у таких непростих для української мови регіонах як Крим або Харків.

Відносно невелика кількість учасників цьогорічної акції не засмучує її організаторів. Адже кожна редакція, що свідомо зробила вибір на користь журналістської солідарності, заслуговує на повагу. "Добра Воля" просто, але дуже яскраво, демонструє те, як по справжньому а не на папері можна будувати громадянське суспільство. Акція матиме продовження наступного року і проводитиметься також в інших сферах життя.

Читайте також: Главная городская газета Севастополя вышла на украинском языке

Кримська преса не здатна навіть раз вийти українською мовою

Російськомовні газети підтримали акцію "Добра воля"

Російськомовні ЗМІ готують до Дня незалежності випуски українською

Волонтери готові допомогти російськомовним ЗМІ в перекладі для акції до Дня Незалежності