Як не старались представник Української всесвітньої координаційної ради Максим Розумний та волонтери акції "Добра воля-2004" Ярослав Федорук, Володимир Мойсійчук, Юлій Шелест, Наталя Федорович і працівники Всеукраїнського культурно-просвітнього центру в Криму, який очолює Галина Хмельовська, зробити більшого вони не змогли.

Представники "Доброї волі" навіть пішли на те, що запропонували всім редакціям свої послуги в підготовці власних та навіть у перекладі українською мовою їхніх редакційних матеріалів для публікації в одному номері раз на рік, однак і на це більшість газет не зважились.

Попередню згоду опублікувати дещо українською мовою, за інформацією учасників акції, що провели прес-конференцію в Сімферополі, дали також "Севастопольские известия" та "Слава Севастополя".

Однак поки невідомо, чи буде це реалізовано.

Загалом дали згоду брати участь в акції та планують вийти повністю чи частково українською мовою 13 кримських газет. Як повідомив на прес-конференції керівник групи волонтерів Української всесвітньої координаційної ради (УВКС) Ярослав Федорук, попередньої домовленості про участь в акції "Добра воля-2004" досягнуто з редакторами газет "Республика Крым", "Крымский обозреватель", "Крымские известия", "Полуостров", "Голос Крыма", "Янъы Дунья", а також 7-ми районних газет - Радянського, Бахчисарайського, Білогірського, Сімферопольського, Красногвардійського, Красноперекопського і Сакського районів. Ці видання планують випустити україномовний номер або розмістити окремі матеріали українською мовою, у тому числі підготовлені волонтерами УВКС. Ярослав Федорук відзначив, що редактори цих кримських газет і керівники районних державних адміністрацій, з якими зустрічалися волонтери УВКС, з інтересом і розумінням сприйняли акцію.

Разом з тим, аналіз показує, що вважати ці результати успіхом не можна. Газети "Полуостров", "Голос Крыма" і "Янъы Дунья" – це видання кримських татар, які і так толерантно ставляться до співіснування різних мов і часто захищають інтереси української мови. "Крымские известия" - газета Верховної Ради Криму, яка і так щосуботи випускає додаток українською мовою "Кримський діалог", і навряд чи цього разу йде мова про щось більше. "Республика Крым" і "Крымский обозреватель" – це поважні газети досить високої якості та серйозного рівня, які випускають кваліфіковані колективи відповідальних журналістів, котрі розуміють значення української держави, культури та мови. Сім районних газет із 25 районів та міст, у кожному з яких виходить по кілька різних газет, загальне число котрих сягає 100 видань – це також дуже мало, щоб вважати акцію серйозною за масштабами.

Очевидно, є дві причини, власне, провалу ініціативи УВКР у Криму. Перша з них полягає в тому, що переважна більшість працівників редакцій не володіють зовсім або володіють досить погано державною мовою. І хоч такої статистики нема, однак, на думку фахівців, фактично на весь Крим знайдеться лише десятків зо два журналістів, які у змозі висловлювати свої думки українською мовою на папері. Решта володіє державною мовою на рівні приблизного розуміння тексту чи розмови, але не здатна написати щось більш-менш грамотно. Тому фактичний бік справи полягає в тому, що самостійно, без сторонньої допомоги, ці редакції – а це, очевидно, 99 відсотків видань! - просто не здатні випустити в світ щось путнє державною мовою.

Друга причина – політична. З боку редакцій відмова вийти українською мовою - це форма протесту проти української держави. Тому загальний висновок експертів – кримська преса просто проігнорувала заклики УВКР. Більше того, зараз у Криму спостерігається намагання спаплюжити ідею одноденного виходу всіх газет державною мовою. Не дивлячись на те, що УВКР неодноразово пояснювала, що це – не політична акція, а форма сприяння громадській злагоді в суспільстві, що вона не носить насильницького характеру, а лише буде підкреслювати повагу суспільства та ЗМІ до молодої української держави та її державної мови, - саме поваги до цих інституцій у багатьох кримських редакціях і нема.

Більше того, окремі політичні сили і народні депутати України виступили проти цієї акції УВКР. Так, не підтримала цю акцію кримська організація СДПУ(о), яка раніше виступала за надання російській мові статусу офіційної та агітувала за рівність мов в Україні. Лідер кримських соціал-демократів, народний депутат України Юхим Фікс сказав, що "акція "Добра воля-2004" - це привід у черговий раз засвітитися, не зробивши нічого для розвитку української мови в автономії". "Ті, хто ініціюють такі акції, нехай більше займаються розвитком мови. А від того, що вони спробують запропонувати вийти один день усім газетам українською мовою, нічого не зміниться. Це просто чергова політична акція. Крім розмов, у них далі справа не піде". За словами Юхима Фікса, усе лихо "украинизаторов" у тім, що вони намагаються "через коліно ламати". "Ці ініціатори навіть не задумуються, що люди звикли читати газети саме російською мовою", - вважає нардеп.

Утім, як вважають експерти, "саме "топорний" підхід "украинизаторов" до досягнення своїх цілей і дозволяє сподіватися, що російськомовне середовище на півострові буде зберігатися ще дуже і дуже довго", – заявляє у своєму коментарі агенція "Новый регион - Крым".

Разом з тим, генеральний директор Всеукраїнського культурно-освітнього центру Галина Хмельовська не згодна з цим. "Акція не носить ні політичного, ні насильницького характеру, - сказала вона для "Детектор медіа". – Ніхто нікого не "ламав через коліно". Хто погодився і був здатен щось видати українською мовою, в кого є повага до української мови і культури, той щось зробить. Легше всього, щоб нічого не робити, оголосити акцію насильницькою і "топорною". Можна подумати, що кримська організація СДПУ(о) хоч щось зробила "для розвитку української мови в автономії". А справа в тому, що ініціатори акції саме й задумалися над тим, що люди тут звикли читати газети саме російською мовою, і навіть не знають краси української мови, а тому один день їм було б цікаво прочитати щось і державною мовою. І нема тут ніякої "топорності". Я уявляю, який би галас зчинили кримські есдеки, якби було запропоновано всю російську пресу перевести на державну українську мову – ото тоді було б "топорно" і "через коліно". А насправді, не підтримавши цю, власне, історично-культурну акцію, самі есдеки працюють "топорно". Адже навіть у Радянському Союзі була така практика, що в союзних республіках державні офіційні повідомлення, рішення про призначення виборів, повідомлення про підсумки виборів тощо публікувалися у всіх російськомовних газетах національними мовами..."