Оксана Лисенко, «Детектор медіа» Трудовий конфлікт між засновниками та директором Вишгородської редакції районного радіомовлення, що виник на початку липня, яскраво продемонстрував, чи може редакція, заснована органами влади, працювати як незалежний (читай – «громадський», адже так називає державні ЗМІ голова Держтелерадіо Іван Чиж) засіб масової інформації.

1 липня цього року в студію, де директор і одночасно журналіст Вишгородської редакції районного радіомовлення Катерина Олексій записувала чергову передачу, принесли розпорядження голови районної держадміністрації про розірвання з нею трудового контакту, термін дії якого закінчився 26 червня 2003 року.

Звістка, за словами Катерини Олексій, виявилася несподіванкою. Справа в тому, що термін дії контракту, укладеного сторонами на один рік, справді, закінчився, ніхто із сторін за два місяці до його закінчення за продовженням дії контракту не звертався. Але якраз за півтора місяці до закінчення дії цього трудового договору Катерина Олексій вимушено, через смерть батька, пішла у відпустку. 17 травня 2004 року, вже після повернення з поховання батька, ознайомилася із розпорядженням в.о. голови Вишгородської райадміністрації О.О.Приходько та голови райради М.І.Кірієнка, згідно якого Катерині Олексій надавалася щорічна оплачувана відпустка тривалістю 36 календарних днів з 24 травня по 30 червня «за період роботи з 07 січня 2004 року по 06 січня 2005 року».

«Коли я одержала розпорядження про надання відпустки, то зрозуміла, що зі мною продовжено контракт, – говорить Катерина Олексій. – Тим паче, що мені гроші виплатили за рік».

За словами Катерини Олексій, між нею та головою райдержадміністрації вже давно були напружені стосунки. Перший гучний конфлікт виник кілька років тому, коли голова райдержадміністрації оприлюднив критичну заяву на адресу міського голови Вишгорода. Після звернення мера до директора Вишгородської редакції районного радіомовлення в радіопрограмі меру було надано час на відповідь. За словами Катерини Олексій, це не сподобалося засновнику редакції.

Другий конфлікт виник під час перереєстрації статуту редакції. Через те, що голова районної держадміністрації В.Мельник не приїхав на сесію райради, статут був затверджений із запізненням і редакція не встигла подати документи на продовження ліцензії. Декілька місяців радіо Вишгорода мовчало. Іще один конфлікт виник на початку минулого року, коли райдержадміністрація одноосібно внесла зміни у вже затверджений сесією райради статут редакції. З цього приводу Катерина Олексій навіть поскаржилася на дії засновника до прокуратури (! – прим. «ТК»), оскільки мала місце підробка документів. Вже тоді Василь Мельник заявив, що не підписуватиме трудовий контракт із Катериною Олексій, назвавши її «неблагонадійною» та «розкольницею» (Газета «Вишгород», 22.02.2003 року).

Потім нова ситуація: рішенням сесії райради директора державного комунального підприємства Вишгородське районне радіомовлення Катерину Олексій переводять на контракт. За словами Катерини Олексій, спочатку контракт мав бути укладений на п’ять років, але на документі з’явився лише підпис голови райради, і контракт не набрав чинності. Врешті контракт заключили з нею всього на один рік, як говорить К.Олексій, з ініціативи голови райдержадміністрації, а голова райради пішов на це, аби не вступати у нове протистояння із головою райдержадміністрації. Василь Мельник це заперечив: «А я кажу, що це не моя ініціатива. Контракт був узгоджений рішенням сесії. Я виконував рішення сесії».

Можливо, редакція районного радіомовлення стала заручником протистояння інститутів влади у місті: райдержадміністрації, райради та міськради. На засобах масової інформації це одразу позначилося. В районному центрі виходить аж дві газети – «Слово» та «Вишгород», причому остання створена саме міськрадою на противагу першій, заснованій райдержадміністрацією.

Спочатку засновником радіоредакції була тільки райрада. Згодом ініціативу стати співзасновником висловила й райдержадмністрація. Як зауважив голова Вишгородської райдержадміністрації Василь Мельник, щоб «висвітлювати роботу районної державної адміністрації».

Минулого року рішенням сесії міськради Вишгорода було вирішено звернутися до засновників – райдержадміністрації та райради – з проханням, аби міськрада теж виступила співзасновником місцевого радіо. Однак пропозицію не було схвалено.

За словами Катерини Олексій, їй, як директору радіоредакції, засновники рекомендували висвітлювати лише їхню діяльність. «Я тоді зробила заяву про те, що працюю на населення всього району, – розповідає Катерина Олексій. – Вони зрозуміли, що я не буду цього робити, як і не буду щось робити за вказівкою мера. Я свідомо дотримувалася нейтральних позицій. Якщо навіть я десь записувала мера міста (все ж таки у місті проживає 30 тис. із 70 тис. населення району) і він говорив щось погане в бік голови райдержадміністрації, то я це не давала в ефір. Я попередила, що не хочу цього конфлікту, а відповідно й закриття радіо. Я попередила також і мера: якщо він буде на радіо давати інформацію, яка негативно оцінює діяльність райради і райдержадміністрації, то я її не даватиму. Я знаю, що я свої повноваження перевищила, і це, може, й несправедливо, але я не хотіла продовження цього конфлікту. Я знала, що йде цілеспрямована робота на моє звільнення. Я хотіла утриматися тут будь-якою ціною, не тільки тому, що я передпенсійного віку, сама утримую дітей-студентів. А й тому, що мені шкода цього радіо, яке я створила, де пропрацювала 20 років. Крім того, я люблю свою роботу і не розумію, чого через амбіції цього керівника (а я вже пережила третій комплект керівництва райдержадміністрації) я повинна втратити улюблену роботу».

З іншого боку, директор районного радіомовлення викликала роздратування одного із засновників ще й тому, що поводилася абсолютно незалежно. Василь Мельник, фактично, це підтвердив: «Засновники встановлюють директору режим роботи. Ніхто не втручався в її (Катерини Олексій – прим. «ТК») журналістську діяльність. А директор повинен бути контрольованою людиною, яка виконує свої обов’язки, згідно нами укладеного з нею контракту».

16 березня засновники завізували новий документ: «Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників районних засобів масової інформації». Як повідомила «Детектор медіа» Світлана Сергіївна Панкратова, заступник голови райдержадміністрації м. Вишгорода, «Правила» були списані із існуючих в інших державних ЗМІ: «Ми взяли за основу «Правила» з ОДТРК та інших районів, і ніде вони не викликали конфлікту такого, як у нас».

«Іноді треба термінове доручення дати. А її ніде немає», – поскаржилася кореспонденту «ТК» Світлана Панкратова. Тому, очевидно, й були запроваджені «Правила».

У свою чергу Василь Мельник наполягає на тому, що правила писалися лише для керівників підконтрольних райдержадміністрації підрозділів. Однак це не так. У тексті «Правил» йдеться загалом про працівників районних ЗМІ.

«Детектор медіа» Катерина Олексій, що була і директором, і журналістом, пояснила, що просто не могла виконати ці правила.

Наприклад, згідно п.4.5 «Час явки на роботу Працівників (а не тільки директора – прим. «Детектор медіа») фіксується шляхом особистого підпису у журнал виходу працівників районних засобів масової інформації на роботу, який зберігається в приймальній голови адміністрації. Контроль за часом закінчення роботи покладається на Керівника (Засновника).

4.6 Перебування Працівників в робочий час із службових питань поза робочим місцем здійснюється лише за дорученням або з дозволу Керівника (Засновника). Залишення в робочий час Працівниками приміщення без дозволу Керівника (Засновника) не допускається і є порушенням трудової дисципліни.

4.7 Працівник попередньо погоджує свою відсутність на робочому місці в робочий час з Керівником (Засновником)».

Зауважимо лише, що «Правилами» також встановлено «п’ятиденний ненормований робочий тиждень з двома вихідними днями – субота та неділя», ненормованість якого, згідно пункту 4.5, виражається у тому, що, цитую: «Робочий час Працівників починається о 8:00 ранку. Перерва на обід з 13:00 до 14:00 години. Кінець робочого дня о 17:15 год., у п’ятницю – о 16:00 год.».

Катерина Олексій в день отримання «Правил» замість підпису вказала наступне: «Дані правила внутрішнього трудового розпорядку суперечать Статуту Вишгородської редакції районного радіомовлення, Закону «України «Про телебачення і радіомовлення», ст.6 «Заборона втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій», Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», ...Редакція – самостійна юридична особа і користується правилами внутрішнього розпорядку, розробленими редакцією».

Таким чином, аби виконати ці «Правила» та виконати свою роботу, Катерина Олексій перед і після кожного завдання мусила розписуватися у журналі в приймальній голови райдержадміністрації. Писати репортажі безперешкодно вона, очевидно, могла лише в межах адміністративного будинку. А виходити навіть у справах редакції за межі мала право лише «за дорученням або з дозволу Керівника (Засновника)».

На запитання кореспондента «ТК», чи були претензії до роботи К.Олексій, Василь Мельник зауважив, що причиною стало якраз непідписання вказаних «Правил» і відповідно відмова їх виконувати. Хоч відповідати на запитання, чи вплинула ця відмова на якість продукту радіоредакції, він напряму відмовився, зауваживши тільки, що «це зовсім інше питання» і проконтролювати це він не мав можливості.

«Є державні кошти, і ми повинні контролювати, є працівник на роботі чи ні, – пояснює Василь Мельник. – А за нею ніхто не бігав, не перевіряв, не влаштовував терор, але вона відмовилася виконувати наші «Правила», тому це наше право згідно чинного законодавства. Дія контракту строкова. Ми після року вирішили – такий директор нас не задовольняє». У контракті Катерини Олексій такий обов’язок, як виконання зазначених «Правил», не був указаний, так що формально звільнити за невиконання цих «Правил» директора не могли.

Катерина Олексій пояснила кореспонденту «ТК», що намагалася працювати автономно і мало зважала на засновників. Але Бі-Бі-Сі районного масштабу не вийшло. Як насправді редакція, що розміщується в приміщенні райдержадміністрації і отримує фінансування від органів влади, може бути незалежною?

Це підтвердив і подальший розвиток подій. З 1 по 8 липня Катерина Олексій ще готувала програми в ефір. Справи було передати нікому – єдина кореспондент редакції знаходилася на лікарняному. А в п’ятницю, 9 липня, запис програми, яку принесла електромеханік радіоредакції С.Розе, Центр електрозв’язку, в ефір не потрапив. Згідно доповідної С.Розе, це сталося «за вказівкою начальника Центру електрозвязку №8 Володимира Слюсаря».

Із проханням пояснити ситуацію «Детектор медіа» звернулася і до Володимира Слюсаря.

«Ми технічні працівники, політикою не займаємося, – одразу розпочав він. – Ми технічно забезпечуємо трансляцію районного радіомовлення на підставі відповідних документів. Тобто, згідно «Правил технічної експлуатації мереж проводового мовлення», щоб транслювати районне радіомовлення, у нас повинно бути три документи – розпис (розклад) цього мовлення, доручення організації, в штаті якої знаходиться робітник районного мовлення, із зазначенням прізвищ осіб, які мають право вести передачі цього виду мовлення, і ліцензія на проведення місцевого мовлення з указанням прізвищ редактора і особи та часу трансляції. ...А з 29 червня за №29 406 ми отримали розпорядження про звільнення Олексій Катерини Володимирівни. Це розпорядження мені вручила райдержадміністрація».

Запис програми 9 липня принесла до Центру електромеханік С.Розе, яка мала допуск до ефіру. Звідки керівник ЦЕЗ №8 знав, хто підготував цю програму? Чи це було його справою – допускати чи не допускати в ефір програму районної редакції? Навіть після звільнення Катерини Олексій? І чому він не забороняв їй працювати у студії з 1 по 8 липня, хоч на той час Катерина Олексій вже була звільнена? Очевидно, що мала мати місце усна вказівка з райдержадміністрації не випускати в ефір продукцію редакції, підготовлену саме Катериною Олексій.

Володимир Слюсар на це запитання лише зауважив: «не втягуйте мене в політику».

«Ситуація, коли нікому виготовляти програми, склалася вимушено, – пояснив у свою чергу і голова райдержадміністрації Василь Мельник. У той же час, відповідаючи на запитання про те, що коли не було претензій до роботи К.Олексій, то чи було принциповим питанням не дати можливості Олексій видати останню програму в ефір, він зауважив: «Це було б порушення чинного законодавства. Це був би допуск до радіо людини, яка не працює».

Але фактично ЦЕЗ №8 тиждень допускав до ефіру людину, яка не працює в редакції, а також порушив договір на трансляцію програм із Вишгородською редакцією радіомовлення. Дивно, але Володимир Слюсар взагалі заперечив наявність такого договору, а коли його було продемонстровано йому, зауважив наступне: «...Значить, основний документ на трансляцію – це «Правила технічної експлуатації мереж проводового мовлення», які з’явилися на підставі Закону «Про зв`язок». У «Правилах» вказано, які документи повинні бути. Є документи – є трансляція, немає документів – немає трансляції. Я отримав розпорядження про звільнення – трансляції немає. Тому що адміністрація повинна надати мені документ, кого допускати до радіомовлення. Дали вони мені документ про те, що допустити Головань, – трансляція є (ефір програм відновився з 12 липня у зв’язку з призначенням в.о. директора – прим. «ТК»). І більше в ніяку політику я не граюся». А якби мова йшла про угоду з комерційною радіостанцією, чи так само вчинив би начальник Центру? Згадаймо досвід радіостанції «Континент», ТК «АІТІ», яка, наприклад, не потрапила в ефір на УТ-2 (де зараз право мовлення отримала повністю «Студія «1+1»), її сигнал було просто вимкнуто Концерном РРТ. Тепер, згідно рішення суду, державна структура винна компанії близько 20 мільйонів гривень за втрачену вигоду.

Районна радіоредакція має повне право оскаржувати дії ЦЕЗ і вимагати компенсації. Тільки й цього разу зазнає збитків державна казна.

Виходить, що при всьому бажанні створити незалежні державні ЗМІ неможливо, адже проти тебе увесь адміністративний апарат влади. На запитання «ТК» про те, що станеться з районним радіомовленням, коли наступний редактор не буде призначений взагалі, наприклад, тому, що голова райдержадміністрації не захоче його призначати, Володимир Слюсар був ще більш відвертіший: «,Якщо не буде офіційно призначений редактор, значить не буде радіомовлення».

Щоправда, після цього йому довелося пояснювати, що він, «як керівник Центру електрозв’язку №8, зацікавлений особисто в тому, щоб передачі радіомовлення виходили».

Дискусія про те, що кадрові питання не повинні впливати на мовлення редакції, ні до чого не призвела.

Того ж дня Катерина Олексій відмовилася передавати справи комісії райдержадміністрації і заявила, що передасть їх тільки професіональному журналісту, а ще краще – радійнику. Голова райдержадміністрації Василь Мельник повідомив «ТК», що адміністрація не залучатиме до справи правоохоронні органи, зараз тимчасово виконує обов’язки кореспондент пенсійного віку газети «Слово» Головань, але засновники шукають кандидатуру.

У той же час Катерина Олексій вирішила для початку принаймні поборотися за свої трудові права і звернулася до місцевого суду за поновленням на роботу. Юристи Національної спілки журналістів України вже направили засновникам редакції свої висновки. Вони вважають, що при звільненні К.Олексій з роботи були допущені порушення трудового законодавства, а саме статей 36, п.2, та 39-1 КЗпП. «Контракт, укладений райрадою та райдержадміністрацією з Олексій К.В. як керівником редакції, – йдеться далі, – на один рік з 26 червня 2003 року по 26 червня 2004 року, не був припинений по закінченню строку, оскільки Олексій К.В була надана чергова відпустка повної тривалості до 30 червня 2004 року, за період роботи до 6 січня 2005 року і на цей період за нею зберігалося місце роботи (посади) і заробітної плати (ст.74 КЗпП України). Крім того, Олексій К.В. фактично продовжувала працювати після закінчення строку дії контракту до 9 липня 2004 року». Василь Мельник наполягає, що К.Олексій сама не звернулася до засновників про продовження контракту, тому втратила право його продовжити.

Хоч кореспонденту «ТК» на запитання, чи був би контракт продовжений у разі звернення Олексій, він зауважив, що «то інша справа». Юристи ж наполягають, що не лише продовження, а й розірвання контракту мало бути вирішене за згодою сторін за 2 місяці до його закінчення, а ця вимога не була дотримана. Тому Голова НСЖУ Ігор Лубченко звернувся до засновників Вишгородської редакції радіомовлення з проханням «погодити з Олексій К.В. можливість укладення контракту на певний строк, оскільки згідно ст.31-1 КЗпП України він вважається продовженим на невизначений строк». Звернення І.Лубченка було проігноровано. Суд має розглянути скаргу Катерини Олексій у найближчі два тижні. «Детектор медіа» слідкуватиме за розвитком подій.

Оксана Лисенко, «Детектор медіа»

Щодо цієї проблеми читайте також:

Чи зобов’язаний директор районного радіомовлення, що працює за контрактом, виконувати затверджений районною владою документ?