Салямова доведена бути не може, оскільки формула звинувачення не дозволяє говорити про склад злочину", – Так адвокат Сергія Бойка та Валерія Салямова, керівників ЗАТ "Воля Кабель" охарактеризував результати розслідування кримінальної справи Дніпровською прокуратурою Києва.

"Детектор медіа" отримала коментар з приводу кримінальної справи, порушеної проти керівників ЗАТ "Воля Кабель" за розповсюдження порнографії без ліцензії та відмивання брудних грошей, від адвоката керівників "Волі Кабель" Віктора Петруненка. Дніпровська прокуратура категорично відмовила "ТК" (та відмовляє й іншим журналістам, як видно з повідомлень у ЗМІ) у будь-яких коментарях і порадила звертатися до прокуратури міста. Редакція звернулася з інформаційним запитом на ім'я прокурора Києва Рината Кузьміна з проханням прокоментувати позицію прокуратури. Однак відповіді поки що не отримали. Ще навесні "Детектор медіа" намагалася з'ясувати обставини кримінальної справи, порушеної прокуратурою міста за обвинуваченням "Волі" у безліцензійній діяльності, однак, прес-служба прокуратури міста не надала необхідної інформації.

Здається, що право розповсюджувати інформацію має тільки Генеральна прокуратура. Проте у прес-релізах ГПУ є лише та інформація, яку б хотіли читати у всіх газетах самі співробітники прокуратури. Ось і сьогоднішній ранковий відкритий лист Генпрокурора до газети The Independent містить публіцистичні обвинувачення журналістів у порушенні журналістської етики. Однак прокурор повинен розуміти, що журналіст не має права приховувати відому йому інформацію, що є цікавою для суспільства. Звинувачення ж Г.Васильєва на адресу журналіста ґрунтуються лише на твердженнях самого Генпрокурора, довіряти якому є мало підстав. Згадати хоча б справу Володимира Бойка... Та й після того, як ГПУ порушила кримінальну справу після публікації у британській газеті за фактом витоку інформації. Чи є це підтвердженням того, що матеріали кримінальної справи за фактом убивства Г.Гонагадзе, надруковані в The Independent, справжні?

І чи є цей факт спростуванням того, що протоколи допитів, надруковані у газеті, були сфальсифіковані журналістом, як це хоче подати Генпрокурор?

Крім того відкритий лист, а не звернення до самої газети, виглядає як спроба прикрити ганьбу в свідомості місцевої громадськості, а не сприяти істинному розслідуванню. Так само ще однією ганьбою Генпрокуратури під керівництвом Геннадія Васильєва стало подання ГПУ до Верховної Ради щодо Юлії Тимошенко, як і вся антитимошенківська піар-кампанія, широко розрекламована в ЗМІ Генеральною прокуратурою. Лише одне зауваження: чому власне цей брифінг та ще деякі не анонсуються і на них присутня купка "обраних" журналістів (видно мікрофони "1+1", УТ-1, "Інтера", "Киевской Руси" і под.)? Чому всупереч роз’ясненню Конституційного Суду України про те, з якого моменту починається притягнення до кримінальної відповідальності, Прокуратура намагалася позбавити Юлію Тимошенко недоторканості, усвідомлюючи, що цього не станеться?

Чому при цьому прокуратура вважає, що коли їй потрібно, то може надати матеріали слідства (наприклад, щодо Юлії Тимошенко) для публікації в додатку до газети "2000" "Свобода слова", прокуратура може мати власну телепрограму (Перший Національний) з красномовною назвою "Відкрита справа", а коли їй цього робити не хочеться або політичний момент цього не вимагає, то може роками не відповідати на інформаційні запити журналістів, порушуючи тим самим вимоги закону? Така доля спіткала інформаційні запити від "Детектор медіа" до Генпрокуратури України з приводу проведених прокуратурою перевірок Національної телекомпанії України, результатів розслідування кримінальної справи проти нині віце-президента НТКУ В. Кметика і под.

Виходить, що заяви Генпрокуратури, захищені Цивільним кодексом (адже повідомлення офіційних осіб вважаються достовірними) стали прикриттям для безвідповідальних інформаційних спецоперацій у підконтрольних владі засобах масової інформації.

Сьогодні "Детектор медіа" отримала чергову заяву прес-служби Генеральної прокуратури України, не подати яку ми не маємо права (як і робили це раніше). Але цього разу ми не можемо подати її без редакційних коментарів.

Як вказано у заяві, "У жовтні минулого року після тривалих суперечок і жорстких дебатів Верховна Рада України ухвалила Закон “Про захист суспільної моралі”. Закон, спрямований на утвердження загальнолюдських гуманістичних цінностей, вдосконалення системи духовного, морально-етичного, патріотичного, естетичного виховання. Генеральна прокуратура України відразу включилася в роботу із реалізації вимог даного Закону. Вже в березні 2004 року Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв провів міжвідомчу нараду, присвячену питанню захисту суспільної моралі, запобігання розповсюдженню продукції, яка пропагує насильство, жорстокість, сексуальну розбещеність та негативно впливає на криміногенну ситуацію у молодіжному середовищі.

Проведені в усіх областях України прокурорські перевірки показали численні порушення закону „Про захист суспільної моралі”. В результаті було порушено десятки кримінальних справ. Чимало з них вже направлено до суду. Активну роботу у цьому напрямку розгорнула прокуратура міста Києва. За її втручання вилучено велику кількість заборонених до обігу відеокасет і компакт-дисків, вжито заходів щодо призупинення публікації в українських виданнях інших реклами сексуальної продукції, еротичних фото неповнолітніх, заборонених приватних оголошень".

Однак цей закон містить чітку вимогу – експертизу продукції може проводити Національна експертна комісія, якої немає! Хто проводив експертизу цієї продукції?

Як можна посилатися на норми Закону, коли він не має поки що механізму реалізації? Фактично, це класичний випадок того, як закон „Про захист суспільної моралі” використовується як механізм розправи.

І наступний приклад популізму із заяви Генпрокуратури: "Подібна діяльність органів прокуратури отримала схвалення й підтримку з боку громадян країни, а також розуміння представників засобів масової інформації. І при цьому досить дивно виглядає негативна реакція деяких ЗМІ та творчих спілок на порушення кримінальної справи щодо компанії „Воля-кабель” – за фактами поширення відвертої порнографії".

Прокуратура пояснює свої дії наступними мотивами:

"Мабуть, щоб відповісти на це запитання слід з'ясувати, що являє собою ЗАТ "Воля-Кабель"? Так ось, як свідчать матеріали справи, це найбільший у столиці оператор кабельного телебачення, чиї фінансові потоки проходять через офшорні зони на Кіпрі. Фактичне керівництво компанією здійснюють іноземці – громадяни Сполучених Штатів Америки, що мають великі гроші. Так чому вони не розвивають свій бізнес, побудований на трансляції порнографічної продукції у себе в країні? Певно тому, що там діють жорсткі закони".

Хіба в країні вже діє закон, який забороняє бізнесову діяльність іноземцям? Є дані про незаконну фінансову діяльність на Кіпрі? Де документи? Чому кримінальну справу не порушено за цим фактом? Чому прокуратура мовчить про те, що "Воля" розповсюджувала цей пакет програм не у відкритому режимі? (Люди, що купували цей пакет каналів, давали розписку про те, що не мають права розповсюджувати чи записувати це зображення; також тюнер для розшифровки сигналу був обладнаний кодом, яким можна було блокувати подачу сигналу.)

"В такій ситуації, – йдеться далі у заяві прес-служби Генеральної прокуратури України, – не менше дивує позиція наших судових органів. Як відомо, представники компанії "Воля-Кабель" в Україні були обґрунтовано заарештовані за розповсюдження порнографічної продукції. А Апеляційний суд міста Києва, грубо порушуючи закон, звільнив звинувачених з під варти. Так на чию користь діє суд, чиї інтереси захищає?"

Генпрокуратура, здається, назавжди приватизувала компетенцію судів в Україні. Чи це тільки поганий вплив Президента (і не тільки), який казав, що такого не буде, "щоб зверху сидів суддя і все вирішував"?

Генпрокуратура вважає, що "В цій ситуації для України є справою честі довести дієвість власних Законів".

Чому для прокуратури не є "справою честі" допущення на засідання суду, який вирішує питання про обрання запобіжного заходу, захисників обвинувачених? А нагадаємо, що на засідання Дніпровського райсуду адвокати С.Бойка та В.Салямова допущені не були, при тому, що Конституція гарантує усім право на захист. І навіть коли так, рішення суду незаконне, то чому представники прокуратури не доводили свою правоту в судових дебатах, а натомість взагалі не з'явилися в судове засідання, куди їх, на відміну від адвокатів, запрошували й де їх навіть чекали учора, 7 липня? І знову Генеральна прокуратура обрала такий популістський спосіб вирішення правових питань.

"Детектор медіа", виконуючи вимогу закону про право на захист, вирішила надати слово якраз Віктору Петрусенку, адвокату директора ЗАТ "Воля Кабель" Сергія Бойка та його заступника Валерія Салямова, яких 7 липня було випущено з-під варти у залі суду. Також позицію "Волі" щодо законності ліцензування ретрансляцій висловив Костянтин Грицак, директор ЗАТ "Воля Кабель" із зовнішніх зв’язків та правових питань.

"Детектор медіа" також висловлює готовність подати й думку сторони обвинувачення, як тільки остання вирішить, що готова обговорювати проблеми суспільства відкрито, та надасть відповідь на інформаційний запит.

Віктор Петруненко, адвокат директора ЗАТ "Воля Кабель" Сергія Бойка та його заступника Валерія Салямова:

– Пане Вікторе, постанову про арешт скасували, фактично, як незаконну? Принаймні на цьому ви наполягали в апеляційній скарзі?

– Апеляційний суд не давав такої оцінки. Але я думаю, що скасувавши постанови Дніпровського райсуду Києва, Апеляційний суд визнав їх незаконними.

– Чи дає це вам підстави позиватися про незаконний арешт?

– Щоб дійти такого висновку, потрібен час, як, власне, і для того, щоб вирішити, чи будемо ми позиватися взагалі. Це буде рішення В.Салямова і С.Бойка.

– Яким є їхній статус зараз?

– Розслідування кримінальної справи стосовно них закінчено, і їм пред’явлено обвинувачення. Справа розслідувалася з 16 червня по 1 липня, тобто в рекордно короткі строки. Те, що ми бачили у справі, дає нам підстави стверджувати, що це не розслідування, а, скоріше за все, я не хочу ображати прокуратуру, але назвати це фарсом, профанацією слідства, буде, мабуть, все-таки правильно.

– Ви вже розпочали ознайомлення з матеріалами справи?

– У понеділок, 5 липня, усі адвокати, а також С.Бойко та В.Салямов, були направлені до слідчого кабінету СІЗО, але слідчий не привіз усієї кримінальної справи. У нього була тільки її частина. У зв'язку з цим ми не почали ознайомлення зі справою, оскільки вона не була нам представлена повністю. Хоч слідчий і оголосив, що розслідування закінчено. Тобто ми не побачили останнього документу, який дозволяє нам почати ознайомлення зі справою. Це – протокол про оголошення про закінчення попереднього слідства. Він оголосив його нашим підзахисним, але нам його не пред’явив. Наскільки нам відомо, у вівторок, 6 липня, ще виконувалися певні дії у цій справі, були проведені обшуки на квартирах Бойка та Салямова. Розшукувалися договори на трансляцію каналів.

Але нічого не знайшли.

– Чи є законним після оголошення про закінчення слідства ще проводити слідчі дії?

– Це дозволяється. Дозволяється знову винести постанову, і для виконання певних дій слідчий може відновити досудове слідство.

– Салямова та Бойка відпустили без будь-яких застережень?

– Так. Якщо буде потреба обирати запобіжний захист, то слідство вирішить це питання окремо. Я думаю, що в даному випадку немає потреби обирати запобіжний захід, тому що люди знаходяться на місці, з'являтимуться до прокуратури та до суду.

– Чи відомо вам, чому представники прокуратури не прийшли до суду?

– Я не знаю, мабуть, прокуратурі нічого було сказати на підтримку свого подання. Крім того, постанова була Дніпровського суду.

– Як ви розцінюєте рішення Апеляційного суду для ваших клієнтів?

– Апеляційний суд виправи помилку Дніпровського райсуду. Я сподіваюся, що справа увійде в цивілізовані рамки. І якщо прокуратура вважає, що Салямов та Бойко порушили закон, то вирішити це питання ми повинні без якихось, скажімо, дій, що тиснуть на людей. Утримання під вартою, як ви самі розумієте, не найкращий спосіб для дискусій.

– А як ви оцінюєте істинні причини загалом ситуації навколо компанії?

– Це запитання не до мене. Але як юрист можу сказати: те звинувачення, яке висунуто Салямову та Бойку, не витримує взагалі ніякої юридичної критики.

– Розповсюдження порнографії, безліцензійна діяльність стосовно каналів, що розповсюджують порнографію, та відмивання брудних грошей – це одна кримінальна справа?

– Так. Йдеться про те, що мало місце розповсюдження порнографії, гроші від цього вкладалися у виробництво, і це вже вважається використанням грошей, здобутих злочинним шляхом, для підприємницької діяльності. Це нонсенс. А звинувачення в безліцензійній діяльності зводиться до того, що на трансляцію цих каналів не була отримана ліцензія. Але якщо на ці канали треба було отримати ліцензію, то мова не може йти про те, що це порнографічні канали, оскільки цілком ясно, що на порнографічні канали ніхто ніякої ліцензії видати не може. Тому формула звинувачення настільки юридично неспроможна, що я більш ніж упевнений в тому, що коли ця справа дійде до суду, то отримає належну оцінку.

Крім того, ми сподіваємося на реакцію Генпрокурора, якому ми подали відповідні скарги.

– Ви не пов’язуєте цю справу із розслідуванням, яке проводив Антимонопольний комітет України?

– Я не хочу проводити паралелей. Я займаюся цією кримінальною справою.

– Якими будуть подальші дії захисту?

– По-перше, ми хочемо врешті ознайомитися з матеріалами справи, якщо розслідування її вже закінчено. Після цього ми викладемо свою думку стосовно доведеності вини. Але вже зараз я можу сказати, що вина доведена бути не може, оскільки формула звинувачення не дозволяє говорити про склад злочину. Немає з чим сперечатися. Все, що пред'явлено, – це повітря. Це не є серйозне кримінальне звинувачення, як того вимагає закон.

– Чи може рішення Господарського суду вплинути на обвинувачення Салямова та Бойка?

– Так, але щодо іншої кримінальної справи, яка слухається у Дніпровському суді Києва і яку розслідував слідчий прокуратури міста Києва. Вона перебуває в суді з березня 2004 року. Обвинувачення Салямова та Бойка стосуються обвинувачень у безліцензійній діяльності, але 3 червня Київський апеляційний господарський суд залишив у силі рішення Господарського суду Києва №20/69 від 28.04.04 року, яким було визнано недійсним Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення, затверджене рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, в частині, якою передбачалося обов’язкове отримання організаціями кабельного телебачення ліцензії на ретрансляцію програм. Сьогодні в Дніпровському суді о 16:30 відбувається чергове засідання у цій справі.

– Наскільки мені відомо, обвинувачення у безліцензійній діяльності стосується того періоду, коли "Воля" не могла отримати в Національній раді сам бланк ліцензії, хоч рішення видати ліцензію Нацрада ухвалила.

– Йдеться, наскільки мені відомо, про те, що факт надання ліцензії "Волі Кабель" мав місце, а папірець не був виданий. Обвинувачення стосується періоду з 22.08.2003 року по 16.06.2004 року.

– Але ж вимога ліцензування ретрансляцій міститься у Законі України "Про Національну раду".

Костянтин Грицак, директор ЗАТ "Воля Кабель" із зовнішніх зв’язків та правових питань: – Наша позиція з цього питання така. Основним законом, що регулює питання ліцензування, є закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Всі інші нормативно-правові акти повинні кореспондуватися із цим нормативним документом. Оскільки закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" вийшов пізніше, після законів "Про Національну раду" і "Про телебачення і радіомовлення", то ми повинні застосовувати норми, що використовуються у Законі "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". А цей Закон такого виду діяльності як надання послуг кабельного телебачення, ретрансляція, трансляція, розповсюдження, не містить. Тому всі інші норми законів та підзаконних актів не повинні застосовуватися. Ми не говоримо, що вони неконституційні чи незаконні, їх просто не існує для правової дійсності.