Ситуацію навколо „Волі-кабель” коментують для „ТК” Микола Княжицький, Віктор Небоженко, Кость Бондаренко, Віталій Шевченко. Так коротко заступник директора компанії "Воля Кабель", одразу після звільнення його з-під арешту згідно ухвали Апеляційного суду м.Києва, прокоментував "Телекритиці" причини тиску на компанію.

Ситуацію навколо „Волі-кабель” коментують для „ТК” Микола Княжицький, Віктор Небоженко, Кость Бондаренко, Віталій Шевченко.

Сьогодні колегія Апеляційного суду м. Києва винесла ухвалу, якою скасувала відповідні постанови Дніпровського райсуду Києва про арешт керівників компанії "Воля-Кабель" Сергія Бойка та Валерія Салямова. Представники прокуратури до зали суду не з'явилися.

Від сьогодні, за словами адвоката Віктора Петруненка, Сергій Бойко та Валерій Салямов перебувають у статусі обвинувачених. Найближчими днями вони почнуть ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

В ухвалі суду не було жодних оцінок постанов Дніпровського суду, однак, із скарги адвокатів, повністю задоволених Апеляційним судом, випиває, що постанови про арешт керівників "Волі" скасовані як незаконні. Це дає обвинуваченим право вимагати від правоохоронних органів компенсації за незаконний арешт. Тим паче, що до матеріалів справи суд долучив також ряд документів, які свідчили про готовність Сергія Бойка співпрацювати зі слідством. Наприклад, документальне підтвердження отримання заступником прокурора Дніпровського району Олександром Мельничуком телеграми від С.Бойка, в якій, зі слів адвокатів, він про це й говорив. Була й телефонна розмова із Олександром Мельничуком, який, власне, й арештовував С.Бойка, про узгодження дати повернення останнього до Києва і т.д.

Віктор Петруненко дипломатично зауважив, що питання буде вивчатися і це залежатиме від рішення самих обвинувачених.. Поки що у адвокатів "Волі" чимало справ: завтра в Деснянському суді Києва – чергове засідання по іншій кримінальній справі, порушеній прокуратурою міста щодо обвинувачень компанії в безліцензійній діяльності.

Сергій Бойко не давав коментарів журналістам. Після того, як він залишив "клітку", дружина та лікарі провели його до карети швидкої. На запитання "ТК”, з чим Валерій Салямов пов'язує ситуацію навколо компанії, той зауважив, що йдеться про переділ кабельного ринку. Він заперечив, що на адресу керівництва надходили пропозиції про продаж компанії.

Між тим ще до сьогодняшніх подій „Детектор медіа” зібрала думки з приводу причин ситуації навколо компанії "Воля – Кабель" від експертів.

Запитання „Детектор медіа”: – Чим, на вашу думку, обумовлена ситуація, що виникла навколо компанії „Воля Кабель”(відкриття кримінальних справ, затримання та арешт керівників)?

Відповідають: Микола Княжицький, Віктор Небоженко, Кость Бондаренко, Віталій Шевченко.

Микола Княжицький, генеральний директор групи компаній „Медіа Дім”, екс-член Національної ради з питань ТБ та РМ:

– Є комплекс причин, які зумовлені відсутністю відповідного законодавства і недосконалим регулюванням цього законодавства. З одного боку, ми можемо мати певні перестороги щодо діяльності Генеральної прокуратури, бо ми знаємо, що у нашій країні силові органи дуже часто використовуються для тиску на ЗМІ у вирішенні тих чи інших політичних питань. З іншого боку, ми маємо приклад діяльності „Волі Кабель”, компанії, яка, по суті, є кабельним монополістом у місті Києві, компанії, яка вирішує, кого показувати в ефірі, а кого не показувати, і таким чином впливає на рейтинги усіх каналів, усі від неї залежні, і всі ефірні канали не люблять цю компанію.

Чому вони її не люблять? Тому що законодавчо не регулюються стосунки кабельного телебачення, тобто розповсюджувача телепрограм, – і ефірних каналів. Так, у багатьох європейських країнах всі канали, які отримали ліцензію на право виходу в ефір, мають бути рівноправно представлені в кабелі. І це можливо тоді, коли кабель має широку смугу, тобто має дуже багато каналів, до яких мають широкий доступ телеглядачі. Проблема з „Волею Кабель” у тому, що вони мають мало каналів. Крім того, було просто демонтовано по місту систему колективного прийому колективних антен, і глядачі не мають жодної альтернативи. І „Воля Кабель” може виключити ті канали, які є ефірними, та включити, скажімо, кабельні. Звичайно, така ситуація неправильна, і дуже багато людей намагаються її регулювати. Зокрема, Національна рада намагається давати дозволи на те, що показувати, а що не показувати кабельним компаніям. Проте вони теж це роблять без будь-яких законодавчих підстав і лише на підставі свого положення. Як правильно має працювати це положення, ніхто не знає. Ця сфера є абсолютно нерегульована.

Тому ми маємо систему дуже великих конфліктів у галузі стосунків між ефірним і кабельним телебаченням, між політиками, між муніципальними владами і кабельним телебаченням. Це все призводить до того, що розібратись у тих непорозуміннях, які виникають між усіма цими суб’єктами, надзвичайно складно. У тому, що в когось можуть виникати спокуси розбиратись із допомогою силових органів, я не маю жодних сумнівів. Проте, і самі кабельники спричиняються до таких дій щодо до себе.

„ТК”: – Пане Миколо, чи простежується у цій справі чийсь конкретний почерк?

– Я за освітою журналіст, відтак звик керуватися фактами. Простежується чи не простежується чийсь почерк, я не знаю. Я можу лише сказати, що „Воля Кабель” є монополістом і, будучи монополістом на ринку, який не регулюється законами, звичайно, може образити багатьох. Хто міг натиснути кнопку „пуску”, мені сказати дуже складно.

Теоретично можливо, що хтось хоче купити „Волю Кабель” за нижчу ціну, ніж за неї просять, і через це може виникнути бізнесовий конфлікт. Проте, так це чи ні – я не знаю. Хоча, загалом така ситуація можлива.

Віктор Небоженко, політолог, політтехнолог:

– «Воля Кабель» действовала сначала как частная базовая компания на рынке телесетей города Киева, а потом, благодаря энергичным действиям и большим вливаниям, стала, фактически, монополистом. Около трёх лет с ней сражался Омельченко, который потерял контроль над этой сферой деятельности. Поскольку «Воля Кабель» довольно агрессивно и быстро стала монополистом на киевском рынке, этим она мешала многим, в том числе и киевским властям.

Впрочем, произошедшее сейчас я не считаю действием киевских властей. Просто пришёл какой-то сильный и достаточно мощный по своим возможностям противник и использует все методы для того, чтобы, прежде всего, избавится от монополии «Воли Кабель». Перед президентскими выборами очень важно, чтобы ни один монополист не имел возможности влиять на такую огромную аудиторию. И «Воля Кабель» недооценила такого важного момента. Они видят в этом только коммерцию, но за этим кроется две политики: политика монополизации столичного рынка телекоммуникаций и политика как таковая, потому что электорат города Киева – очень привлекательный объект для политических технологий.

Думаю, что «Воля-кабель» пойдёт на компромисс и будет считаться с теми, кто начал это наступление, либо им придётся отдать часть сектора.

„ТК”: – Звідки ж „ростуть ноги”, хто цей новий конкурент?

– Я не знаю, кто точно это может быть. В принципе, конечно, возможности такие есть на уровне Кабмина, но это могут быть и эсдеки, понимаете. Мы же не знаем, кто это. Дело в том, что по методам это больше стиль эсдеков. Хотя влиять на такую большую телеаудиторию, как город Киев, хотят, конечно, и Ющенко, и Янукович.

Кость Бондаренко, політолог, політтехнолог:

– Справа в тому, що це вже ціла система, коли підприємства з великою часткою іноземних інвестицій відчувають такий тиск. Причому не лише із західним капіталом, але й із російським також. Що це за система, зараз сказати важко.

Думаю, що це не є почерк есдеків. У нас взагалі усі біди та проблеми звикли пов’язувати з есдеками. Мені здається, що в даному випадку є трохи інша ситуація. Тут потрібно говорити про закордонних власників, про закордонних великих босів, про українських менеджерів, які мало що вирішують у цій компанії, але саме вони стають потім такими собі офірними цапами. Якщо би органи правопорядку і мали до когось претензії, то ці претензії потрібно висловлювати не менеджменту, а власникам, бо менеджери є просто найманими працівниками.

Віталій Шевченко, заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

– Мені здається, що ситуація навколо „Волі Кабель” обумовлена якимись дурощами, якимись політичними обставинами. Проте, тут не може бути чітко вираженого якогось одного політичного мотиву. Очевидно, що тут йдеться про якісь стосунки, якісь інтереси, про які усім іншим невідомо – хоча ми намагалися розібратися в цій ситуації. Що ж до обставин та причин затримання, то вони абсолютно не витримують критики та є смішними.

Віднедавна в Україні діє закон про захист суспільної моралі. Це перший нормативний акт, на який треба було б подивитися в контексті цієї справи, наскільки це все обґрунтоване і має юридичне пояснення. Навіть переглядаючи цей закон, я не знаю, як можна обґрунтовувати доцільність затримання керівників „Волі Кабель” і пояснювати необхідність їх утримання в ув’язненні. Це не є методи демократичної держави. У законі про захист суспільної моралі чітко сказано, що мусить бути перелік каналів, які заборонені до показу. Навіть якщо формально підходити до цих заборонних норм, то такого переліку у нас немає. Ті три канали, за які зараз нападають на „Волю-кабель”, – вони ні в які переліки не входять, де написано б було, що такого нашим телеглядачам транслювати не можна. Це чергова ганебна справа для наших репресивних органів.

Щодо прямої економічної конкуренції, то такі версії висловлювались ще рік тому, і називались різні гравці та конкретні люди. Я не виключаю, що це може бути продовженням того плану, але я не можу стверджувати, тому що це все діло робиться настільки некрасиво, ганебно і нелогічно, що боїшся будь-що припускати, просто можна помилитися. Можна аналізувати, якщо простежується якась логіка. Але якщо немає логіки і не простежується хоча би якась певна юридична порядність в обґрунтуванні таких дій, то боїшся робити будь-які припущення.