Насправді ж ніякої кризи немає. Є звичайна й зовсім не романтична, буденна практика діяльності цього уряду.

До неї просто потрібно звикнути, але ніяк не можемо. Тому й депресуємо. Хіба ж не помітно, що поява після тривалої відсутності в мас-медіа Миколи Азарова свідчить про чергову хвилю героїчних, сповитих романтикою звитяги, зусиль Кабміну. Як кажуть, немає в житті щастя, зате завжди є місце подвигу. А перший віце-прем'єр – визнаний майстер героїчного справдовування й спростовування та лицар бюджетно-фінансових викрутасів. По-друге. Аби вберегти рівновагу після паливного стусана, уряд стверджує в тих же мас-медіа, що цілодобово веде переговори із нафтовими магнатами. І ось-ось питання буде вирішено. Олігархи, у свою чергу, із легкою посмішкою переваги, тлумачать про те, що ведуть роботу з урядом. І от-от домовляться. Насправді ж нічого не станеться, ціна російсько-української дружби при мовчазній згоді вітчизняного уряду зупинилася сьогодні на позначці приблизно 4 гривні за 1 літр 95 бензину. Та й годі.

Не менш тривожні, попри заспокійливі оцінки, що лунають з телеекрана, підсумки одеських виборів. Справа не у всесильному адмінресурсі. Справа в тому, що навіть встановлення веб-камер на кожній виборчій дільниці неосяжної України, як романтичне ноу-хау нового голови ЦВК та колишнього лідера романтичної ж морської партії, – це також відволікання від головного.

Головне ж полягає в тому, що електорат останній раз ретельно перераховували іще тоді, коли він так не називався. Тобто давно, за радянських часів, коли сумлінно-романтичні паспортистки ЖЕКів під наглядом пенсіонерів міністерства оборони СРСР та власних начальників – членів КПРС, дійсно уточнювали мало не щомісячно списки мешканців. Тепер це, схоже, свідомо ніхто не робить, а відтак можна досить непомітно маніпулювати тисячами голосів прямо перед камерами ЦВК.

Отож, скінчився або трансформувався до невпізнання політичний романтизм українського політичного життя не лише внаслідок поразки „наївно-яблучного” М.Бродського. Настає епоха сильних (бо віртуальних, непомітних) політичних машин, які із холодною точністю бездушних комп’ютерів враховують найменші нюанси. Це – інший, прагматично-суворий романтизм. Тому добре, що колишні романтики-журналісти, які нарешті оговталися, прийшли саме тепер на „5 канал”.

Політична ситуація у країні нагадує зараз романтичного графа Монте-Крісто, який, відсидівши у замку Іф багато років, вийшов на волю і хоче помститися. Це небезпечно.

І народ, пішовши на „виборчого ведмедя” із голими руками, може повернутися без них...