До загальнонаціональних каналів телебачення та радіо. Програма „Відкрита студія” (Національне радіо, 1 канал) від 21 травня змусила замислитися над тим, чи так уже це й погано. Отже, дискусія двох народних депутатів. Участь беруть Микола Шульга від Комуністичної партії України та Юрій Костенко, голова Української народної партії, від „Нашої України”. За радянських часів усе було чудово, каже Шульга. (Насправді він казав це набагато більш розлого, з епітетами й метафорами, але мова не про те.) Ні, набагато краще тепер, відповідає йому Костенко. – За радянських часів були суцільні черги, довгі та страшні, без яких нічого не можна було купити. А зараз усе є, у вільному продажу й без жодних черг.

Написавши це, я довго не міг збагнути, що й як слід писати далі. І дійшов ледь не до розпачу. Справа в тім, що, аби прокоментувати аргумент Костенка, не треба заглиблюватися в нетрі високої економіки. Треба вести мову про загальновідомі речі. Ті, що зрозумілі будь-якому старшокласникові. Боюся, що й самому Костенкові вони зрозумілі не гірше. За радянських часів національна економіка не могла задовольнити потреб громадян у найелементарніших товарах, і це призводило до тотального дефіциту та черг. Тепер національна економіка не може задовольнити потреб громадян у найелементарніших товарах, і це призводить до захмарних на ті товари цін. Два боки однієї й тієї самої медалі. З однією лише різницею: коли все впиралося в черги, то в людей – чи то через щасливий випадок, чи то завдяки притаманним кожній радянській людині стійкості та мужності – час від часу виходило купувати дефіцитні товари. Чи, принаймні, вони знали, що, доклавши певних зусиль, можуть-таки їх купити. Тепер же багато людей позбавлені можливості купувати звичайну ковбасу. На думку Костенка, це однаково краще – хай вона лежить собі на вітринах, немов у музеї. Не знаю, чи бував пан Костенко в маленьких містах Донбасу. В магазинах багатьох із них, окрім класичних радянських плавлених сирків та кільки в томаті, і тепер не знайдеш практично нічого. Чому? Навіщо замовляти те, що однаково ніхто не зможе купити? – кажуть продавці. Економічна медаль, таким чином, потроху повертається до нас тим самим, добре знайомим боком. Та й нинішню Україну (це до відома пана Костенка), мабуть, недарма дедалі частіше називають неорадянською та неокомуністичною.

Значна кількість слухачів Національного радіо – це ті самі пенсіорнери. Найзлиденніша верства українського населення. Цікаво, чи після виступу Костенка бодай хтось із них проникся симпатією до „Нашої України” й до Віктора Ющенка зокрема? Виходить, що позиція „Нашої України” – то суцільний одобрямс, принаймні, стосовно всього, що так чи інакше зачіпає питання економіки та рівня життя! Нез’ясованим залишилося ще одне питання: якщо нині все так чудово, якого біса Юрій Костенко перебуває в опозиції? Адже хоч би що казав лідер УНП потім - про утиски опозиції, наприклад, - для пенсіонерів-слухачів це вже не мало жодного значення, здавалося якимись розбірками нагорі й не більше від того. Час від часу мені доводиться брати участь у програмах радіо „Ера-ФМ”. І от якось, коли йшлося про ЄЕП і наслідки для України від вступу до цієї організації, у студію зателефонував слухач, який представився керівником Броварського осередку костенківської УНП. "Треба, щоб усі праві та центристи, незалежно від того, при владі вони чи в опозиції, об’єдналися між собою та дали відсіч комуністам і соціалістам, - сказав він. – Тільки єдність усіх правих і центристів зможе врятувати Україну й забезпечити їй європейську перспективу". Отакий, виявляється, простий секрет європейської перспективи – ніби то не провладні „праві та центристи” ініціювали вступ України до ЄЕП. Видається, слова броварчанина були симптоматичними для всієї партії. Чи не через те Юрій Костенко є „обличчям” „Нашої України” на темникових телеканалах, що після деяких його виступів інша агітація проти Ющенка вже непотрібна?