Американець, який присвятив своє життя історії України, не маючи жодного українського кореня, переїхав до України і прожив тут 12 років. Його не любила влада. Аж так, що запропонувала устами якоїсь своєї газетки „піти додому”. Це звучало як „пане Мейс, go home”. Мейс у відповідь зробив геніальну колонку в газеті „День”...

Але річ не в тім, хто його любив чи ненавидів. Річ у тому, що доктор Мейс був людиною, для якої слово „Україна” було наповнене глибоким змістом. Цей американець, будучи правнуком індіанки племені Черокі, вивчив українську краще за багатьох випускників Національного університету. Мені завжди хотілося говорити з ним його американським акцентом. Здавалося, що він так краще тебе розуміє. Та, направду, він розумів усіх без жодного акценту, і навіть прямі ефіри на українському радіо ми, за допомогою його дружини, письменниці Наталії Дзюбенко, проводили "на ура". Я його просто знала, і ця втрата просто страшна.