Проте, про се...

30 Квітня 2004
824

Проте, про се...

824
Намагатися аналізувати телепрограму «Проте» («1+1») – справа невдячна. Йдеться зовсім не про те, що, вживши слово «телепередача», я одразу засумнівався: а чи коректно вчинив? Намагатися аналізувати телепрограму «Проте» («1+1») – справа невдячна. Йдеться зовсім не про те, що, вживши слово «телепередача», я одразу засумнівався: а чи коректно вчинив? Адже у друкованих тижневих, та й денних, анонсах телепрограм ви її не знайдете.
Проте, про се...
Іде цей самонеідентифікований продукт як додаток до вечірнього випуску плюсівської «ТСН». Утім, наявність окремих ведучих, окремого інтер'єру та окремої тематики, як і окремого виробника поза межами каналу «1+1» не дозволяє класифікувати «Проте» як звичайну постійну рубрику.

Ідеться навіть не про зміст: намагатися дискутувати з людьми, які самі не вірять у те, що кажуть, не є продуктивним. Та й риса ця – аж ніяк не ексклюзивне надбання саме цієї передачі: запрограмованість висновків давно вже стала загальною характеристикою нашого ТБ. Ідеться й не про форму подання того змісту – безапеляційну, з відчутним менторським відтінком, властивим зазвичай людям, що намагаються переконати у сказаному передусім самих себе, а вже потім аудиторію. Своєрідний ефект гіперкомпенсації: коли сам не впевнений у власних висновках – треба виголошувати їх так, ніби вони є універсальною істиною, сумніватися в якій будь-яка бодай трохи розумна людина просто не має права.

Ідеться про роздвоєність враження. От бачиш перед собою «програму», що зветься інформаційною. Бачиш відомих журналістів – а насправді, радше, публіцистів. Бачиш Дмитра Джангірова, який демонстративно бере зі столу папірець, щоб зачитати з нього цитату обсягом в одне зовсім не довге речення, яке цілком можна завчити, – яка журналістська сумлінність! Чуєш обговорення питань, що звичайно складають зміст продуктів інформаційно-аналітичної тележурналістики. Та, втім, дуже важко уникнути враження, що бачиш дійство абсолютно позажурналістського характеру. Що до журналістики побачене має такий самий стосунок, як партзбори в театрі опери та балету – до власне опери та балету.

Продовження матеріалу Бориса Бахтєєва «Про те, про се» читайте у четвертому числі журналу «Детектор медіа».

Новий продукт «Громадської організації «Детектор медіа» розповсюджується безкоштовною поштовою адресною розсилкою.

Замовити друковану версію «Детектор медіа» можна, надіславши свою поштову адресу на наш e-mail: info@detector.media


Проект реалізується завдяки цільовому гранту Посольства Королівства Нідерланди (Угода № Matra KAP 04/01). А також за підтримки The National Endowment for Democracy /NED/, Internews Network, Центру «Медіареформи».
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
824
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду