Спроби офіційно прояснити ситуацію безпосередньо в НТКУ щодо цього актуального питання напередодні президентських виборів поки що не принесли реальних успіхів. На жаль, оглядачу „Детектор медіа” не вдалось узяти інтерв’ю у президента НТКУ, оскільки Олександр Савенко перебуває у відрядженні принаймні до 4 травня. Радник президента НТКУ Григорій Клепак справедливо зазначив, що це не в межах його компетенції – спростовувати чи підтверджувати подібного роду інформацію. Микола Канішевський, віце-президент НТКУ та ведучий щотижневої програми „Вісті”, відповів, що він нічого про це не чув. У той же час він не виключає можливості у випадку зміни керівництва НТКУ свого звільнення з Першого національного разом зі створеною ним командою "Вістей". Дехто зі старожилів УТ-1 взагалі висловив думку, що було б дивно, якби телевізійний досвід З.Кулика не був би використаний напередодні виборів та ще за умов, коли останній є радником „єдиного кандидата” від влади на президентські вибори, прем’єр-міністра Віктора Януковича.

Неофіційні джерела „Детектор медіа” підтверджують велику ймовірність саме такого розвитку подій. Мовляв, після висунення В.Януковича в єдині кандидати донецькі спромоглися вирішити позитивно питання про реальне підсилення власного медіа-ресурсу. Що ж стосується загальновідомого факту контролю над Першим національним есдеків, то питання про ймовірність балансу між есдеками та „донецькими” в офісі на вул. Мельникова виглядає дещо риторичним. Особливо після останніх наганяїв з боку спікера Володимира Литвина Олександрові Савенку, висловлення недовіри йому парламентом та критичних виступів народних депутатів на адресу першого віце-президента НТКУ Володимира Кметика.

Тож ймовірне рішення про призначення пана Кулика на посаду керівника НТКУ може мати на меті вбити двох зайців. По-перше, це випустить пар у парламентського корпусу, незадоволеного „одіозним” керівництвом українського ТБ. Та, по-друге, дещо збалансує монополію есдеків (які власної „корзини” для яєць, втім, не мають) на загальнонаціональний електоральний телересурс. Хтось також вважає, що досвідчений телевізійник Зиновій Кулик ще й досі є спроможним поліпшити якість продукту, насамперед новинного, Першого національного.

Втім, останнім часом З.Кулика називали швидше політиком, аніж менеджером мас-медіа. З огляду на пристосовуваність Зиновія Володимировича до політичної кон’юнктури.

Нагадаємо, що під час виборів Президента 1994 року його, тоді віце-президента „Укртелерадіо”, вважали людиною Леоніда Кравчука. Цей період відзначився скандалом навколо позбавлення ліцензії на мовлення ТК „Гравіс” (контрольованої О.Волковим) – єдиного телеканалу, що підтримував під час президентської гонки 1994 року Л.Кучму. Після приходу до влади Леоніда Кучми Зиновій Кулик змушений був подати у відставку. Та вже через деякий час його відновили на попередній посаді. Уже 1996 року З.Кулик став членом НДП (на той час т.зв. "партії влади"). Але згодом з'являється у виборчому списку партії О.Волкова "Демократичний Союз", здивувавши лідера НДП Валерія Пустовойтенка, оскільки на той час З.Кулик ще залишався членом НДП.

Пригадується також і той факт, що Зиновій Кулик працював в РНБОУ, а кабінет його був в Адміністрації Президента Л.Кучми. Це був час, коли у передвиборчий період 1999 року Олександр Волков мав найбільший вплив на Л.Кучму, реалізуючи його виборчу кампанію. У 2000 році Зиновій Кулик балотувався в народні депутати у Львові від партії "Демократичний Союз", програвши вибори Т.Чорноволу.

Як би там не було, проте у випадку справдження чуток про повернення Зиновія Кулика у новій-старій ролі, судячи з усього, буде суттєво відкореговано тактику телевізійних піар-проектів та УТ-1. Ну а якщо його нинішній керівник у Кабміні – Віктор Янукович – ще й виграє президентські змагання, то, треба думати, Зиновій Кулик буде вже за півкроку до здійснення своїх старих задумів, про які він говорив ще у далекому 1997 році. ”Я убежден, что смог бы создать мощный информационный концерн – который имел бы собственное ТБ, радио, газеты, журналы. Реально лишь такой концерн и может иметь силу – настоящую” (витяг з інтерв'ю газеті „День”).

Втім, можливість дещо зробити буде у Зиновія Володимировича ще до виборів, з огляду на масштабні плани „донецьких” на створення власного медіа-концерну вже зараз і тут. Зараз ми можемо говорити про контроль двох угруповань „донецьких” – власне Віктора Януковича, а також Ріната Ахметова – не тільки над столичними газетою „Сегодня”, журналом „Профіль”, але й про розповсюдження на всю територію країни донецьких телеканалів „Україна” та „Київська Русь”. Відомі плани останньої ТРО щодо створення всеукраїнської кабельної мережі. „ТК” писала і про придбання „донецькими” телеканалу „Служба інформації” В.Табачука, який, до речі, також був близький до Олександра Волкова. Нові засновники телеканалу, який відтепер буде мати назву АРТ (Асоціація регіонального телебачення) – І. Мелеш та донецьке ТОВ „Східінвестпром”. А згідно з неофіційною інформацією, контролює АРТ радник прем'єра Едуард Прутнік.

До речі, як уже повідомляла „ТК”, зараз „донецькі” вийшли і на безпосередню тісну „співпрацю” з топ-менеджерами есдеківських телеканалів (безумовно, завдяки домовленостям з їхніми політичними хазяями). Думку „донецьких” про те, як мають показувати Януковича телеканали Медведчука, кажуть, передають останнім найчастіше Олександр Гурбич, Микола Левченко та все той же Едуард Прутнік. Ну а інформація про те, що за медійний компонент передвиборної кампанії „донецьких” нібито відповідає віце-прем’єр Андрій Клюєв, – неперевірена. Хоча в нашій країні може бути все, в тому числі – і поєднання відповідальності за паливно-енергетичний комплекс та пресу.

Між тим Зиновія Кулика, теж, нагадаємо, радника прем’єра, з початку 2004 року називають „шеф-редактором” уже не розрізнених проектів, а поступово створюваного медіа-холдингу „донецької групи”. Плани Януковича як медіа-магната відзначаються потужністю. Як уже писала „ТК”, планується, що новий канал АРТ має стати українським НТВ. Проект розробляється за участю російських медійників.

У той же час, Перший національний поки що виглядає лише призом, що може бути відданий Януковичу разом із титулом „правонаступника влади”. Це станеться за однієї умови – коли Віктор Янукович таки буде єдиним кандидатом від пропрезидентської більшості. А поки що цього напевно стверджувати не можна. Втім, навіть за призначення Зиновія Кулика майже напевне різні політичні сили намагатимуться зберегти частково вплив на НТКУ через заступників президента телекомпанії. Хто будуть ці люди – подивимось.

Поки що, принаймні, настрій у нинішнього керівництва явно чемоданний, та й Олександр Савенко, кажуть, часто на лікарняному... А коментар „Детектор медіа” безпосередньо пана Кулика, радника прем’єр-міністра України, вніс дещо несподіваний нюанс: виявляється, Зиновій Володимирович нині є прихильником... громадського телебачення. Втім, судіть самі.

– На сьогоднішній день, – повідомив Зиновій Кулик, – жодних пропозицій щодо цього (очолювання НТКУ – „ТК” ) мені не надходило. І якщо вони навіть надійдуть, я можу погодитись лише за однієї умови – якщо зміниться статус НТКУ. На сьогодні НТКУ – це бюджетна організація, бюджет якої десь так з року 94-го ніколи не виконувався. (Насправді за новим статутом НТКУ, прийнятим у 2001 році командою тодішнього керівника Ігоря Сторожука, юридично державна телекомпанія набула-таки статусу державного підприємства, а не бюджетної установи. Але фактично, за словами її керівників, НТКУ продовжує фінансуватися як бюджетна установа. Детальніше читайте у додатку нижче. – „ТК”).

Існують ще й інші парадокси. У телекомпанії працює майже 2000 чоловік. Телеексперти охоче беруть цю кількість працівників, ділять її на кількість годин вироблених програм і, відповідно, роблять висновки про неефективність її роботи. Бо на комерційних каналах для виробництва такого ж об’єму продукції використовують значно меншу кількість працівників. При цьому ніхто не згадує про кількість працівників, які мають обслуговувати весь технічний комплекс НТКУ (на якому працюють і представники інших телекомпаній – „ТК” ). Наприклад, про 64 кілометри повітропроводів, які за нормативами для бюджетних організацій повинні обслуговувати 16 слюсарів, і так далі.

Якщо на базі НТКУ буде створений громадський канал телебачення з відповідною програмно-адміністративною радою, яка запросить мене на посаду керівника на абсолютно прозорих умовах, з чітко визначеними повноваженнями, з контрактом терміном мінімум на три роки з відповідною компенсацією – тоді можна буде вести про щось мову.

Йти ж у цю структуру на сьогоднішніх умовах, напередодні виборів, коли всі будуть обіцяти все і не виконувати нічого, а назавтра будуть висловлювати претензії за якість і зміст продукції, – в мене немає жодного бажання.

Витяг з матеріалу „Детектор медіа” за 20.01.2003

”Як зробити Перший національний – першим для глядачів?”:

„...Із прийняттям Кабміном статуту НТКУ, якого так домагалися, перш за все, керівники Першого національного, проблеми державного телебачення не закінчилися. Не стала панацеєю норма про надання телекомпанії статусу національного закладу, а також – про надання телекомпанії статусу не бюджетної установи, а підприємства. Подальше проведення задекларованих реформ, вважають їхні натхненники, гальмує відсутність реальної можливості “оперативного маневрування коштами”.

Саме цей напрямок, як вважає керівництво НТКУ, є головним у вирішенні цілої низки проблем для покращення якості Першого національного. Пункт “Суперечність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування” стоїть першим у довідковій інформації під загальною назвою “Реформа державного телебачення”, обговоренню якої Ігор Сторожук, президент Національної телекомпанії України, присвятив 17-го січня, як уже повідомляли інформагентства, двохгодинну розмову із журналістами.

За словами керівника НТКУ, положення прийнятого у червні минулого року Статуту не виконуються: НТКУ і надалі фінансується як бюджетна установа, хоча за всіма ознаками господарської діяльності має класифікуватися як державне підприємство. Прерогативою Держкомінформу й надалі залишається затвердження кошторису НТКУ та розподіл коштів, що не дає можливості телекомпанії використовувати гроші, зароблені від господарської діяльності, наприклад, на оплату праці працівникам. Тільки від реклами у 2002-му, за словами Сторожука, на рахунки НТКУ надійшло втричі більше, ніж за попередні три роки. Однак ці додаткові надходження через чіткі ліміти Перший національний не може використовувати на закупівлю новинок кіно, технічне переоснащення, виробництво програм чи їхню закупівлю”.

Читайте також на цю тему - Тигр перед стрибком