Сторонній спостерігач, який не стежив за подіями в Україні, жодним чином не міг би здогадатися, що йшлося про подію, яка була номером один у політичному порядку денному протягом більше ніж року, щодо якої було задіяно небачену за своєю потужністю пропагандистську машину, через яку було зламано стільки списів. Яка, власне, визначала все політичне життя України, починаючи з минулого березня.

Ні, повідомлення про те, що реформа не набрала потрібних 300 голосів, посідали перше місце у випусках теленовин. Із цього можна було зрозуміти, що йдеться про важливу подію. Але присвячені їй блоки були дуже короткими. Ведучі сухо повідомляли про те, що сталося. Ані аналізу причин, ані політологічних коментарів, ані симпатій та антипатій, ані журналістських емоцій. Гранично сухо й офіційно – так, як зазвичай повідомляють про призначення на якусь посаду, хай навіть важливу. Як про щось буденне, що не тягне на сенсацію й не зачіпає безпосередньо інтересів переважної більшості глядачів.

Неможливо було зрозуміти важливість події й з відеоряду. Коротенькі кадри радості членів “Нашої України” та БЮТ, обійми Юлії Тимошенко з Віктором Ющенком, цифри на табло, іноді коротеньке, в одне речення, інтерв’ю чи фрагмент депутатського виступу – от майже й весь відеоряд із місця події. Решту картинки складали або ведучі в кадрі, або загальні плани, безцільне блукання камери сесійною залою, яке могло бути відзняте будь-якого дня. Лише в одному з репортажів кілька секунд було чути довгий і радісний жіночий вигук “Аааааааааааааааааа!”, що перекрикував усі мікрофони. Чомусь мені здалося, що над тим попрацював-таки звукорежисер. І що за тембром голосу глядачі мусили впізнати Юлію Тимошенко.

В очі також упадала одноманітність сюжетів та коментарів – якби не зроблені автором нотатки, вже за кілька годин після перегляду новин неможливо було б пригадати, який канал як саме цю подію висвітлював. Авторський підхід було зведено до мінімуму. І лише д-у-ж-е уважний глядач міг би, скажімо, розпізнати намагання журналістів обвести начальство та про щось таки реальне та важливе повідомити глядачу через нюанси. Наприклад, програма „Підсумки” (ТРК „ЕРА”) відзначилася довгим триманням в кадрі одного з „більшовиків”, який вже вчора ввечері казав про можливі сценарії переголосування політреформи. Настільки довгим, що глядачі могли спостерігати й подив, а потім – і зухвалий сміх, яким зустріли ці слова журналісти, що оточили цього політика з диктофонами. На іншому каналі – „1+1” – цей же синхрон був поданий вже з іншого місця, щоб реакції журналістів при цьому глядач вже не побачив...

Втім, не було вчора й особливих маніпуляцій. Відчувалося, що журналісти не отримали розгорнутих „темниковських” сценаріїв для інтерпретації подій, що повернулися для АП несподіваним чином, і діяли в рамках виключно „загальної ідеологічної лінії”, без деталізації щодо конкретних реакцій.

Відрізнився, щоправда, Перший національний. Вечірній випуск новин, анонсований на 22-00, 8 квітня розпочався раніше, й, увімкнувши телевізор рівно о десятій, я почув бадьорий голос: “А тепер – про новини спорту”. Ще винахідливіше вчинив “Інтер”: у випуску новин о 8-00 ранку 9 квітня про голосування взагалі не згадали. От ніби не було напередодні нічого такого! Натомість випуск розпочався довгим (і не надто цікавим) сюжетом про церкву старовірів на Буковині, про її історію та сьогодення, із молодим священиком, що розмовляв бездоганною російською, а також зі згадкою про величезний внесок, який робить місцева обладміністрація у її реставрацію.

Як же коментували подію ведучі та ті політики, що втрапили-таки в кадр (найчастіше це був Нестор Шуфрич)? Юрій Костенко зазначив, що, ймовірно, все почнеться з початку (ICTV, “Факти”, 8 квітня.) Олександр Мороз зазначив, що без реформи хоч би хто став президентом, він однаково узурпує владу. “Підсумки” від „ЕРИ” здебільшого розповідали про коротко стрижених кремезних хлопців у легкому одязі, що невідомо звідки з’явилися в кулуарах Верховної Ради, а потім виявилися співробітниками державної служби охорони, які проводили тренування. За словами ведучого, все вже було сказане задовго до події, всі аргументи були висловлені, й на трибуні того дня з’явилася лише “парочка прихильників вчення Маркса – Енгельса”. Тобто, ніяких баталій не було – все було спокійно й урівноважено. Всі новини наголошували на сумнівах більшості в тому, що було проголосовано саме той проект, який мусив був бути винесений на голосування. А ”Новий канал” у випуску о 8-30 9 квітня подав це як доконаний факт. Отже, більшість має намір якимось чином повернутися до політреформи...

Ніхто особливо виразно не співчував більшості й не лаяв опозицію. Телеканали ніби навмисне демонстрували свою об’єктивність та безпристрасність – так, ніби журналісти відчули момент, коли можна бути бодай трохи вільнішими. Тему конституційної реформи було закрито тихо.