на фото: Гліб Павловський ...втім, очікуваний піар-результат подібної роботи над чужими помилками дорівнює будь-якому результату, який одержує той, хто публічно і безкарно намагається „опустити” конкурентів.

Вчорашня програма Олексія Мустафіна „Післязавтра” викликала одразу два відгуки – від нового штатного оглядача „ТК” Олега Завади та відомої журналістки Ірини Погорєлової. Ми подаємо ці відгуки без редакційних правок та коментарів. Будемо раді продовженню міркувань щодо нових політтехнологій, які використовуються та будуть використовуватися найближчим часом різними політичними силами.

Останній випуск проекту „Післязавтра” продемонстрував витонченість піар-технологій, що застосовує команда у підготовці телепрограми на телеканалі „Інтер”. А схематично це виглядало наступним чином: доволі відомі особи у галузі піар-технологій, аналізуючи схеми інших (конкурентних ) піар-команд, одночасно „піарили” ідеї своїх клієнтів, ненав’язливо навіюючи „правильну” громадську опінію.

Слід зауважити, що такий „вищий пілотаж” вітчизняних політтехнологів нівелював деякі елементи іміджевої непривабливості, що притаманні вищезгаданому телепроекту.

Олексій Мустафін (ведучий телепрограми) доволі фахово експлуатував ім’я відомого американського політконсультанта та засновника Міжнародної асоціації піар-технологів Джозефа Наполітана. До речі, останній „розкручував” у свій час Дж. Кеннеді та інших всесвітньо відомих політичних діячів. Уже сама згадка про це налаштовувала споживача телепродукції на хвилю безапеляційної довіри до загальновизнаного авторитету досвідченого американця, який, будучи в ролі „стороннього” експерта, роз’яснював прописні істини саме в „потрібному” напрямку. Та й запитання до корифея світового іміджмейкерства були поставлені професійно та у „правильному” контексті. Зрештою, це і є рівень фаховості пропагандиста: поставити питання таким чином, щоб навіть незаангажований експерт наголошував на тому, що необхідне для формування свідомості певного електорального поля.

З інтерв’ю Джозефа Наполітана можна було, щонайменше, виокремити три тези, які мали б стати ефективним інструментом для промивання і без того ослаблених весняним авітамінозом мізків потенційних виборців.

По-перше, цікавий вигляд мала теза про використання „адмінресурсу” у передвиборчих технологіях. Дж. Наполітан назвав наївними тих, хто вважає, що є уряди, котрі не використовують свого керівного ресурсу задля того, щоб залишитись при владі на наступну каденцію. Отже, готуйтесь до масового і потужного використання адмінресурсу найближчим часом, бо так роблять навіть у країнах західної демократії...

По-друге, відомий політолог застерігає тих, хто вдається до послуг не вітчизняних іміджмейкерів, бо чужинці не можуть вміло впливати на громадську думку і не здатні побудувати вірний алгоритм піар-заходів у ментально чужому середовищі. Цією тезою робиться легенький закид у бік штабу нашоукраїнців: мовляв, “проамериканський” Ющенко не зможе не вдатись до використання заокеанських порад, А відтак це заздалегідь приречені та марні зусилля. До речі, вже інший експерт телепрограми настійливо зауважував, що великою помилкою штабістів Ющенка є постійне акцентування на тому, що їхній лідер є “проамериканським”.

По-третє, остання теза про приреченість на неминучу поразку тих, хто не має широкого доступу до ЗМІ, цинічно виказувала постать “невдахи”, який має готуватись до повного фіаско. Мабуть, не важко здогадатись, хто з найбільш популярних політичних лідерів має найменший вплив на ЗМІ.

У телепрограмі експерти, аналізуючи особистість Віктора Ющенка, підкреслювали його так звані “слабкі” риси, які нібито і мінімізують і без того недостатню харизматичність лідера „Нашої України”. А тут ще “заважатиме” нерафінованість біографії Віктора Андрійовича, який, виявляється, також був причетним до творення тієї системи, яку зараз намагається зламати. Було акцентовано увагу на відсутності у лідера “нашоукраїнців” таких “важливих” рис, як воля та жорсткість у діях.

Політологи, задіяні у телепрограмі, також вказали на “неприпустимі” тактичні помилки “нашоукраїнців” у ході нещодавньої акції пікетування Кабінету Міністрів. Особливо “непродуманими”, на їхню думку, були сформульовані вимоги пікетуючих до Віктора Януковича про виплату пенсій та зарплат. Програма “Післязавтра” дає корисну пораду політтехнологам “Нашої України”, зміст якої у тому, що грамотніше було б, якби сам Віктор Андрійович заявив про свою впевненість, що у разі його приходу до влади він сам віднайде “приховані” кошти і виплатить усі заборгованості.

У результаті перегляду цієї програми складалось враження, що автори проекту задумали дати серйозний та корисний урок принаймні для політтехнолога “Нашої України” Ігоря Гриніва. Залишається незрозумілим лише питання про те, який сенс учити своїх ворогів?

Якого піар-результату очікують автори ідеї?

Втім, можливо, усе набагато простіше, і поборники вольової харизми просто знайшли спосіб під виглядом виробництва аналітичної програми займатися суто провокаційними цеховими розборками? Наскрізна мустафінська теза начебто й має на меті переконати глядача, що у команді Ющенка навіть хороших політтехнологів бракує, не кажучи вже про інше... Але ж насправді немає жодних сумнівів, що саме пролетарі розумової праці всіх штабів єднаються у переважну більшість цільової аудиторії „Післязавтра”. Тож уже згадуваний очікуваний піар-результат цієї роботи над чужими помилками дорівнює будь-якому результату, який одержує той, хто публічно і безкарно намагається „опустити” конкурентів.

Тож залишається чекати, можливо, “5 канал” згодом підключиться до нічних змагань і вкаже на прорахунки, наприклад, піар-технологів СДПУ(о).