Таким чином, в Україні поволі виникла власна, по-своєму унікальна, модель демократії, яка докорінно відрізняється як від древньої, вихідної та класичної, так і від усіх інших.

Всеукраїнський, цього разу громадянський, форум, що відбувся минулої п’ятниці, не виправдав чи не єдиної всенародної слабкої надії на урізноманітнення політичного життя, надання йому національної пікантності та реалізацію цікавої інтриги довкола нього: ім’я провладного кандидата в президенти названо не було.

Власне, лише цього від вказаного форуму й очікували.

Бо пройшов він, як передбачалося, у кращих традиціях всесоюзних з’їздів (тоді форумами називалися лише всесвітні зібрання миролюбних сил, всі решта були з’їздами або зльотами) колгоспників (творчої інтелігенції, юних піонерів, жінок, офіцерів, юннатів тощо – потрібне підкреслити). Тому може розглядатися лише як засіб остаточного вдовблення владної політичної реформи в тендітний та хворобливий від народження політичний організм держави.

А долю держави, як і людини, визначає не те, яким ім’ям її нарекли при народженні, а те, якими словами вона називає сам процес та атрибути свого народження...

За думкою організаторів з Банкової, форум став „втіленням волі великої кількості людей” – у період з червня 2003 року до березня поточного в країні було проведено 40 тисяч зборів (маленьких форумів), у яких взяло участь за різними даними від 3 до 9 мільйонів громадян (сюди, мабуть, додали ще й учасників ющенківських форумів). Багатьом це добряче нагадало „всенародне” обговорення проекту пріснопам'ятної Конституції СРСР 1977 р. Тоді, за словами Голови Конституційної Комісії, Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Верховної Ради Союзу РСР товариша Леоніда Ілліча Брежнєва, до Конституції було внесено більше 400 тисяч пропозицій та поправок.

„Всенародне” ж вітчизняне обговорення принесли нашому Президентові в зубах, попри те, що переважна більшість мешканців країни проігнорувала його. З огляду на відсутність „всесоюзності” та карколомне зменшення чисельності українського народу, показник 1977 року перекрито, мабуть, удвічі.

Характерно, що напередодні цього форуму постійного представника Президента у парламенті О. Задорожного спитали, навіщо проводити такий захід, якщо вже все вирішено й головні політичні тузи досягли полюбовної домовленості з цього приводу? На що той кокетливо відповів, що у нас все вирішується, як і під час голосування у Верховній Раді – в кінці десятої секунди. І все ще може змінитися. Тобто в Україні із двох закоханих одна завжди виявляється стервою.

Одноманітність чергового заходу влади не змогли знівелювати й декілька нових за способом озвучення, але старих за змістом аргументів на користь політреформи з боку чинного Президента, виступ якого на цьому форумі став очікуваною центральною, але буденною подією. Його заяви про те, що „політична реформа в Україні зробить неможливим монопольний вплив на владу із будь-якого боку та буде сприяти розмежовуванню влади та бізнесу”, а парламентсько-президентська Україна „створить (нарешті!) основу для ефективної діяльності опозиції” нагадали контрольний постріл. В голову.

Тобто, треба без жалю відривати цю голову тим, хто заплямовує високе звання члена громадянського суспільства.

Народу влізли в душу й меблі там розставили...

фото: "Українська правда"