„Юпітеріанці” та „затухонці”: порнографічний зв’язок

30 Березня 2004
2661
30 Березня 2004
15:06

„Юпітеріанці” та „затухонці”: порнографічний зв’язок

2661
Минуло три місяці відтоді, як Президент підписав закон „Про захист суспільної моралі”. Як сильно вона зміцніла за звітний період? Минуло три місяці (майже сто днів!) відтоді, як Президент підписав закон „Про захист суспільної моралі”. Незвично рання й лагідна весна спонукає уважніше оглянути невиразне обличчя Української Моралі: як їй живеться? чи немає авітамінозу? як сильно вона зміцніла за звітний період? і якщо зміцніла, то чому така бліда?.
„Юпітеріанці” та „затухонці”: порнографічний зв’язок
Автор пропонує матеріал, складений із двох паралельних сюжетів. Звичайний шрифт – це його власні роздуми. Жирним шрифтом виділено історію взаємин юпітеріанців із затухонцями і розтлумачено, хто ж вони такі. Автор обіцяє, що наприкінці матеріалу читач буде трохи здивований...

Отже,

„ПОРНОГРАФІЯ” – СВІТОГЛЯДНИЙ ТУПИК ЗАКОНОРОБІВ

Закон України „Про захист суспільної моралі” дає таке визначення цього вкрай важливого поняття:

„Порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукуючи негідні інстинкти”.

„...наприклад, інстинкт розмноження” – так і кортить завершити думку авторів. Якщо ж серйозно, то цей абзац не витримує ані тиску здорового глузду, ані професійного юридичного аналізу. Вправний адвокат – за умов наявності незаангажованого судочинства, звичайно – легко доведе у суді, що у фільмі ХХХ (інтереси виробників якого він, скажімо, обстоює) „демонстрація геніталій органічно вплетена в сюжетну лінію, усі статеві акти – художньо виправдані, етичні та естетичні, а те, що головні герої іноді злягаються із сенбернаром – демонструє лише їхню глибоку психологічну кризу в умовах сучасного індивідуалістичного суспільства...” І все – кіно з жаданим грифом „експертизу проведено: еротична продукція” може спокійно йти в маси!

Колективна нардепівська думка, якій так хочеться покрутити краником „моральності”, звичайно ж, не спромоглася дати чесного визначення порнографії. А воно, з огляду на світову практику, має виглядати приблизно так (див. нижче „Додаток”).

До цього слід би ще додати, що невидимі і неочевидні контакти, а також оголені геніталії без сексуальної взаємодії – порнографією не є! Будь-які еротичні зображення, виготовлені без участі кіно-, відео- або фотоапаратури (комп’ютерна графіка, малюнки, картини, гравюри, естампи, етюди тощо), хай навіть вони й відверто зображають сексуальні стосунки – порнографією категорично не можуть бути!!! Це вам підтвердить будь-який мистецтвознавець з будь-якої цивілізованої країни! А на „зарисовках з натури” навчалися всі художники світу із Тарасом Шевченком включно!

Але прості істини, що лежать на поверхні логічного розуміння, вітчизняні законодавці здолати так і не спромоглися. Натомість запропонована ними „порнографія” – це дрімуча суміш суб’єктивних оціночних термінів та кволих моралізаторських штампів, від яких у пересічного українця кисло в роті ще з часів СРСР.

„Продукція порнографічного характеру – будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи містить інформацію порнографічного характеру.”

Насправді жоден твір художньої літератури (якщо він, звичайно, не супроводжується візуальними матеріалами, що визнані порнографією), жоден нарис або стаття не можуть навіть у лихому сні бути „порно”! Оскільки тоді доведеться вилучати з продажу усі без винятку „чоловічі” та „жіночі” журнали (у кожному з яких обов’язково є стаття про секс) і половину творів художньої літератури, де йдеться про те ж. Хто, де і коли бачив „порнорекламу”??? І що таке „порноаудіопродукція”? Магнітозапис жіночих стогонів? Чи касета з опусом Леся Подерв’янського?..

Запитання: „Хто такі „юпітеріанці”?

Відповідь: „Юпітеріанці” – це особлива недоторкана каста правителів Затухонії. Одні дослідники кажуть, що їх близько 450, інші збільшують це число за рахунок наближених до Олімпу німф, сатирів та інших напівбожеств, які разом із юпітеріанцями правлять затухонцями ( див. нижче „Хто такі „затухонці”?), не маючи не це формальних прав.

Постава юпітеріанців завжди горда і сановита, їх обслуговують сотні сяючих колісниць із службовими візниками. Аби ще більше підкреслити свою відмінність від затухонців, юпітеріанці носять дорогі тоги із спеціальними двоколірними фібулами.

Головне заняття юпітеріанців, у перервах між бенкетами, – вигадувати нові правила життя й смерті для затухонців. Юпітеріанці дуже турбуються, щоб затухонці не відволікалися від своєї головної функції – виборів та преревиборів до Олімпу, які в Затухонії тривають практично безперервно. Задля цього юпітеріанці періодично зміцнюють моральність та духовність затухонців. Цікаво, що ініціаторами цих акцій виступають, як правило, самі затухонці. Вони збираються групами, складають листи-звернення, в яких докладно описують, як саме слід на даному етапі вдосконалити їхню мораль, – і надсилають їх на Олімп.


МАТЕРІАЛІЗМ ТА ЕРОТОКРЕТИНІЗМ

У статті 1 вищезгаданого закону дано й не менш курйозні ознаки „еротики”:

„Продукція еротичного характеру – будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою”.

Пардон, образливою – для кого? Для жінки? чоловіка? бабусі? юнака?

Не треба бути великим фахівцем у цій галузі, аби зрозуміти: порно може бути естетично довершеним, з прекрасними акторами та актрисами; а еротика – гидкою, з потворними „виконавцями”, ще й знята відеокамерою VHS... І що тоді робити?

Може, слід було вчинити простіше: дати ЧІТКЕ визначення порнографії і визнати, що все інше „з цієї ж сфери” автоматично є еротикою?

Вже сотні разів говорилося, що критерії штибу „ображає – не ображає”, „збуджує – не збуджує”, „піднімає – не піднімає” – категорично неприпустимі в законі, за яким, грубо кажучи, людину можна запакувати до в’язниці!

Слідкувати за еротичним простором України Верховна Рада зобов’язала, як відомо, Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі. Але що відбувалося у „просторі” протягом цих трьох місяців, що минули від дня набуття законом чинності?

Перелякані продавці преси вилучили з продажу журнали, що здалися їм „еротичнішими” за інші. При цьому на ятках залишилися і доволі відвертий „Penthouse”, і „Махім”, „GQ”, „FHM”, „XXL” та інші „текстильні” (з напівроздягненими моделями) видання. А от видавці тих, що „здалися еротичнішими”, підраховують зараз збитки. Раніше вони залучали за свої кошти експерта, який вивчав матеріал, після чого ставив на журналі штамп „еротика” (або не ставив штампу). Тепер усі експерти поза комісією – недійсні. А вона ж, комісія, тільки-но збирається з духом...

У колапсі – власники секс-шопів. Мало того, що тепер найближча райдержадміністрація може збиткуватися над ними, вимагаючи – згідно з буквою закону! – півкілометрової віддаленості від усього, що здасться їй, адміністрації, святим та духовним. Так тепер ще й треба окремо ліцензувати мало не кожен фаллоімітатор!

Розгублено розводять руками власники нічних клубів та стрип-барів. Вони взагалі нічого не розуміють: що, тепер „ліцензуватимуть” кожну танцівницю? Хто? Як?

Звичайно, на тлі „невпинного зростання добробуту громадян” ці „негаразди” здаються дрібницями. У США, наприклад, річний обіг порноіндустрії більший за весь ВВП України. Вітчизняний еротичний бізнес, не маючи ані потужних фінансів, ані впливового лоббі, зазнав підступного удару: ледь зіп’явшись на ноги, він вже лежить у законодавчому нокауті. І все це зроблено заради „торжества моралі”?

Але ж нардепи чомусь забули, що в Україні – мільйони самотніх людей і сотні тисяч чоловіків та жінок із сексуальними розладами. Більша частина яких мешкає у селах та невеликих містах. Де ані нічних клубів, ані секс-шопів ніколи не було і не буде (тепер вже точно не буде!). Де, незважаючи на „невпинне зростання”, все ще панує звіряча бідність. І де люди, позбавлені необхідних секс-товарів, Інтернету, еротичної преси, еротичних телепрограм – приречені на повільне сексуальне та життєве згасання...

Хто, коли і як визначив, що еротична продукція на щось там „негативно впливає”? Де статистика розлучень, смертей та каліцтв, що сталися внаслідок перегляду „Емануель”? Покажіть хоч одного громадянина України, який отримав інвалідність під час стриптизу? Нічого цього немає – є лише фарисейство й демагогія на 12 аркушах паперу.

Запитання: „Хто такі „затухонці”?

Відповідь: „Затухонці” складають 99,999999999% населення Затухонії. Деякі лінгвісти вважають, що самоназва етносу походить від словосполучення „затурканий хохол”. Незважаючи на це, юпітеріанці (див. вище „Хто такі „юпітеріанці”?) у внутрішньому спілкуванні часто називають „затухонців” – „биками”, підкреслюючи цим вірність традиціям давньоримського парламентаризму: „Quod licet Jovi, non

licet bovi!”

Затухонець, як правило, – це особа підвищеної полохливості. Домінантні психічні риси затухонця – сором за минуле і страх перед майбутнім. Відтак сьогодення в уяві затухонця – це період болісної невизначеності, який слід прожити якнайшвидше. Зважаючи на це, затухонці часто і багато сплять, а на роботі з надією дивляться на годинник, мріючи, щоб якомога швидше настала шоста. Затухонці тихо поглинають простір і час, прагнучи при цьому отримувати якнайменше зовнішньої інформації, задля чого ходять по вулицях з низько опущеними головами. В Затухонії суспільний сором охоплює всі сторони життя: червоніючи за свою літературу, мистецтво та кіно, затухонці відмовляються писати нові книжки, малювати картини та знімати фільми. Оскільки в цих творах свідомо чи ненавмисне можуть з’явитися елементи порнографії або не затвердженої Олімпом еротики, за що передбачено жорстоке покарання, – митці Затухонії перебувають у постійній напрузі (не сексуальній), яку намагаються послабити за допомогою алкоголю.


КІНА НЕ БУДЕ?

„Dura lex – sed lex!”

Вражаюча дурість закону „Про захист суспільної моралі” стає особливо помітною у статті 2, що пророкує початок Великої Кризи Кіно в Україні. В дужках я лише даю назви фільмів, що ми їх маємо шанс не побачити більше ніколи.

„Забороняється виробництво та розповсюдження продукції, яка:

– пропагує війну („Війна і мир”, „Вогнем та мечем”);

– національну („Володар морів”, „Патріот”) та релігійну (”Мусульманин”) ворожнечу;

– зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України (?);

– пропагує фашизм („17 миттєвостей весни”) та неофашизм (?);

– принижує або ображає націю (старі радянські фільми про ВВВ, де німців зображено ідіотами) або особистість за національною ознакою (усі фільми про війну, де німців називають „фріцами”);

– пропагує бузувірство („Фанфар-тюльпан”, „Три мушкетери”, „Зорро”), блюзнірство („Веселі хлоп’ята”);

– неповагу до національних („Іван Васильович змінює професію”) та релігійних святинь („Собор Паризької Богоматері”);

– принижує особистість (усі без винятку бойовики та вестерни);

– є проявом знущання з приводу фізичних вад („Країна глухих”, „Пригоди Гулівера”), з душевно хворих людей („Політ над гніздом зозулі”, „Кавказька полонянка”), літніх людей („Сім стариків та одна дівчина”, „Старики-розбійники”, „Казка про втрачений час”);

– пропагує невігластво („Пригоди Незнайки”);

– неповагу до батьків („Пригоди Буратіно”);

– пропагує наркоманію (усі сучасні молодіжні комедії);

– токсикоманію (усі радянські фільми про молодь кінця 80-х);

– алкоголізм (кожен третій сучасний фільм);

– тютюнопаління (кожен другий сучасний фільм)

та інші шкідливі звички (будь-який сучасний фільм).”

Ось така перспектива...

Вже зараз очевидно, що закон-монстр в зацікавлених руках виконуватиме роль дишла. І гепне перш за все по телебаченню.

Перші дзвоники вже задзенькали. Січневий повтор на СТБ „Чемпіонату зі стриптизу” викликав жваву, хоча і погано артикульовану реакцію генпрокурора України. Присутні журналісти зрозуміли лише одне: у телекомпанії „негаразди із захистом моральності”. Водночас на ICTV вже давно йде набагато відвертіший „Playboy Late Night”, на каналі „Enter фільм” – плейбоєподібна програма „Пів на першу”, а „Новий канал” щотижня показує нову серію безкінечного „Латинського коханця”. Більше того, про намір демонструвати імпортну еротику по вихідних відважно заявив „5-й канал”, а „1+1” та „Інтер” роблять це періодично і без зайвого галасу. Отже, в Україні й надалі процвітає стара і дуже негарна практика: ОДНА УКРАЇНКА В ТРУСИКАХ за рівнем „аморальності” дорівнює КУПІ ЗОВСІМ ГОЛИХ АМЕРИКАНОК!!! В головах „моралістів”, звичайно...

Запитання: „Чи є якась відмінність між приватним життям юпітеріанця та приватним життям пересічного затухонця”?

Відповідь: Є, і дуже велика! Приватне, а особливо ж сексуальне життя юпітеріанців охороняється законом і є водночас державною, військовою, службовою, комерційною та іншими видами таємниць (див. нижче „Чи мають юпітеріанці свої власні...”).

Юпітеріанці часто виїздять в інші країни, щоби обмінюватися досвідом управління затухонцями з небожителями сусідніх олімпів. Під час цих поїздок юпітеріанці залюбки відвідують різні розважальні заклади, а повертаючись додому, мають змогу вільно провезти у своєму багажі розважальні журнали, відеокасети та DVD-диски, придбані у розважальних магазинах за кордоном.

Приватне життя затухонців не охороняється законом, а сексуальне, у більшості випадків, навпаки – законом переслідується. Скажімо, якщо затухонець просто займається сексом із затухонкою, то юпітеріанці ще дивляться на це крізь пальці. Проте якщо під час сексу затухонець споглядатиме себе та партнерку у дзеркало (або через інші носії інформації) – це вже кваліфікується як розповсюдження порнографії. Якщо одразу після статевого акту затухонка отримає від затухонця якісь гроші (на морозиво, на придбання харчів для спільного обіду або на власні потреби) – це визначається законом як проституція. Деякі юпітеріанці пропонують запровадити спеціальну поліцію, що матиме право виламувати двері в оселях затухонців під час їхніх любощів і встановлювати факти порнографії та проституції прямо на місці. Окремі радикально налаштовані юпітеріанці вважають, що рецидив порнографії або проституції виникає у затухонця вже на стадії мислення, і закликають вжити відповідних заходів.


ЕРОТИЧНІ РЕПРЕСІЇ ТА ЕРОТИЧНЕ ПІДПІЛЛЯ

Будь-яка дія породжує протидію.

Будь-яка незадоволена потреба шукатиме альтернативних шляхів для задоволення.

Люди, яким парламент показав смачну дулю, просто підуть у підпілля.

Вичавлюючи еротику з життя, нардепи штовхають широкі маси населення в обійми порно. Звичайно, порнографія офіційно заборонена. Але будь-який „любитель” при бажанні легко знайде у Києві точку, де йому запропонують порножурнал за 15-30 грн. або порнокасету за 20-50. Шукачі пікантних вражень, які дружать з Інтернетом, взагалі можуть насолоджуватися порнографією практично безплатно!

Цей алгоритм діє не лише серед споживачів секс-продукції, а й серед виробників. Якщо фотохудожник не зможе виставляти і продавати свої еротичні роботи, – він невдовзі з успіхом продаватиме порнографічні, але нелегально.

Один мій знайомий висловив парадоксальну, але цікаву думку: „Таке враження, що нашою владою диригує якась потужна закордонна секс-мафія! Влада робить все, аби задушити „вітчизняного еротичного виробника” і привчити вітчизняного споживача до нелегального і недешевого споживання західної продукції! Постійно підсолоджуючи заборонений плід новими й новими дозами „цукру”!”

Власне, сексуально пасіонарні українці вже давно існують паралельно з владою та її „мораллю”. Перші українські порнофільми знімалися на початку 90-х на Кіностудії ім. О. Довженка: прямо у студійних павільйонах продюсери проводили кастинги акторів та актрис, колишні техпрацівники ставали головними режисерами, брали в оренду кінокамери, світло, декорації і, за підтримки „західних інвесторів”, творили „гаряче кіно”, яке потім зникало у західному ж напрямку. Згодом, коли „довженку” добряче розікрали, кінопроцес там призупинився. Але невдовзі ожив у інших стінах завдяки швидкому прогресу цифрової відеотехніки. Сьогодні тільки у Києві існує понад 50 приватних студій, які за рівнем технічного оснащення цілком можуть виробляти якісні порнографічні фільми та фотосесії. Звичайно, якби в країні існував цивілізований ринок еротики, більша частина з них працювала б саме там: навіщо ризиковані ігри із законом, якщо є можливість заробити легально? Але цей ринок вже практично мертвий, тому „відбити” кошти, вкладені в техніку, можна швидше й простіше, виконавши кілька „гарячих замовлень” з Росії, Польщі, Чехії або Німеччини.

Спостережливе око помітить, що окрім глибоко законспірованого секс-підпілля в Україні існує й набирає обертів ще й широкий Рух Сексуального Опору. Ідеологія РСО проста й зрозуміла – НЕ помічати і НЕ виконувати! Закон демонстративно ігнорують столичні біг-борди і столичні розважальні заклади, виробники реклами „Шустов”, „Bella”, „Snickers”, „Gillette”, „Avon” і прості громадяни на вулицях, які реагують на ранню бурхливу весну саме так, як і мають реагувати! І це лише початок!

За цих умов Верховна Рада могла б зберегти обличчя, кардинально переглянувши закон або запропонувавши його на розгляд Конституційному Суду. Інакше він й далі існуватиме у вигляді 12 сторінок безграмотного фарисейства й кволої демагогії, приречений на швидке забуття – як десятки й сотні інших законів, які ніколи ніхто і ніде не виконував...

Запитання: „Чи мають юпітеріанці свої власні таємні розважальні заклади, вхід до яких затухонцям – суворо заборонено?

Відповідь:


Алекс (Киев)

Приглашаются красивые девушки для работы в закрытом элитном клубе известных политиков и бизнесменов. Большие заработки! Особо красывых (sic!!! ) девушек из регионов обеспечим жильем в Киеве. Пишите по мэйлу: alex5@gala.net

Це знайдено ось тут: http://kiev-x.com/pratsia/pratsia.php?page=2

Варто додати, що авторові матеріалу відома точна адреса вищевказаного олімп-борделю. Автор також має свідка, який на власні очі бачив, що і як там відбувається.

Проте автор хоче попередити: наближатися до „лєжбіща” юпітеріанців простим „бикам” – небезпечно! Може вдарити випадковою блискавкою...

Додаток


Увага! Я свідомо виніс моє власне визначення порнографії в окремий додаток, оскільки воно гранично відверте і може спричинити роздратування у людей занадто вразливих. Отже, якщо ви належите до таких – прохання припинити читати прямо тут!

Порнографія – сукупність ознак, притаманних деяким творам, що належать до візуальних форм мистецтва: кіно, відео, фото.

Порнографією є:

1. Видимий і очевидний контакт чоловічого статевого органа (у стані ерекції) з геніталіями, ротовою порожниною або анальним отвором жінки (жінок), який зображено за допомогою кіно, відео або фото на будь-яких носіях інформації.

2. Видимий і очевидний контакт чоловічого статевого органа (у стані ерекції) з геніталіями, ротовою порожниною або анальним отвором іншого чоловіка (чоловіків), який зображено..........

3. Видимий і очевидний контакт чоловічого статевого органа (у стані ерекції) з геніталіями, ротовою порожниною або анальним отвором тварини (тварин), а також видимий і очевидний контакт ротової порожнини або анального отвору чоловіка з геніталіями тварини (тварин), який зображено..........

4. Видимий і очевидний контакт жіночих статевих органів з геніталіями або ротовою порожниною чоловіка (чоловіків), який зображено..........

5. Видимий і очевидний контакт жіночий статевих органів з геніталіями або ротовою порожниною іншої жінки (жінок), який зображено..........

6.Видимий і очевидний контакт жіночих статевий органів з геніталіями або ротовою порожниною тварини (тварин), а також видимий і очевидний контакт ротової порожнини або анального отвору жінки з геніталіями тварини (тварин), який зображено..........

Все!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для „Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2661
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду