Втім, цього разу йдеться не про досить демократичну, романтичну та динамічну реаліті-гру – про своєрідний кастинг моделей «на мєстах» (продюсер – Єгор Бенкендорф, режисер – Микола Михайлов, сценарист – Олег Зима).

І наслідує модельний «Шанс» не стільки власні інтерівські здобутки, скільки зовсім інші псевдопросунуті клішовані експерименти.

Тільки-но відшелестів тілесами «естебешний» чемпіонат зі стриптизу, як у телебачення знову з’явився шанс зібрати вік-ендне сімейство навпроти голубого зомбуючого ока.

Йдеться про «пересувний» подорожуючий кастинг. Зарозуміле слівце перекладається просто: «гальо, шукаємо талантів».

За принципом побудови цей мандрівний «медогляд» найбільш нагадує російський, знову-таки пісенний, проект «Стати зіркою». Там культивувалась мало не по-зонівськи жорстока конкуренція, але над усім тим дарвінізмом бриніла сяка-така ідея. Зліпити добротну попсову групу без татусевих інвестицій або ж «права першої ночі». У «Шансі.Model.ua», «в натурє» за російським шаблоном, працює той самий метод природнього добору, але стосується він уже модельного бізнесу. Дівчаткам, задіяним у шоу, ледь за «п’ятнадцять». І що з того? Та нічого. Просто хтивим «дядям» з «Інтера» заімпонував досвід колег з СТБ по «стриптиз-шоу». Тільки ті мали справу з дорослими паннами, які набачились «і Крим, і Рим», а тут… «Ви снімітє, снімітє блузу, в етом дєлє нєльзя стєснятса…» Сидить собі таке чмо «тіпа» мачо, міряє поглядом твої ледь розвинуті груди, стегна. «Ну вот чьота нє свєтятса, глаза нє гарят…» Зрештою, все по порядку.

Табун підлітків зібрався в умовленому місці Одеси (наступного тижня знімальна група «Шансу» «пересунеться» до Харкова). Називайте як хочете: підлітки, дівчата, напівсформовані жінки, нехай і розмакіяжені до статусу «двадцятип’ятилітніх». Камера вихоплює обличчя стурбованих матусь. Вболівають за чадо. За поріг не пускають. Тільки табунець. Більше сотні юнок, спраглих слави Наомі Кемпбелл, шаблонно, мов топ-модельки, за вимогою конкурсу продефілюють повз круте журі. Їх – четверо, як і в російському «зіркому» варіанті. Хтось із цилюрників, даруйте, стилістів, далі фотограф, потім ще хтось і нарешті міс Україна початку нового століття. Словом, без паніки! Панове про смак і стиль знають усе. Тим більше, як з юначок зліпити гетер модельного бізнесу. Перший відбір завершився дефілядою. Табунець поділили на десять. Ну, там сльози в камеру, засмаркані курносики, «дайтє шанс, всю жизнь мєчтала, пожалуста»… Наступний тур: зворушливий «тет-а-тет». Потенційна моделька і поважне журі. Останнє імітує інтелект та знання психології. «Покажитє, гдє у вас еротічєская зона… Уши? І всьо?» Свабодна…

Пристрасті довкола «Шансу» триватимуть. Поки знімальна команда об’їздить всі мегаполісоподібні села, відбираючи юних журавок, промине не один місяць. Довгограюча смоктулька. Нібито й крапку ставити рано… Але для себе цю крапку я вже поставила. Маю сумнів, що інтерівський модельний «Шанс» колись зблисне інакшою, не вульгарною гранню. А ще відчуття гидливості од того, як креативні миші, пардон, «кріси» паразитують на чиїхось зелених, або ж курячих, мізках.