На початку 2004 року українську владу було офіційно поінформовано про зміст ухваленої 12 лютого Комітетом Міністрів Ради Європи Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України передало звернення РЄ та текст Декларації для ознайомлення Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, наголосивши при цьому, що її виконання не є обов'язковим, а лише рекомендаційним. Передача документу відбулася публічно, через ЗМІ.

Однак усі ці реверанси навколо старої проблеми аж ніяк не гарантують, що більшість законодавчого органу підтримає новий проект Закону щодо обов’язкових політичних теледебатів під час президентських виборів. Навіть попри те, що новий документ, який є досить компромісним компромісом, створювали представники як більшості, так і меншості.

Нагадаємо, що на початку лютого парламент скасував ветований Президентом напередодні минулих парламентських виборів проект Закону України від опозиції «Про проведення передвиборних теледебатів під час виборчих кампаній по виборах Президента України та виборах народних депутатів України». Замість цього група депутатів подала на розгляд парламенту новий документ.

Як відомо, претензії Президента до скасованого законопроекту стосувалися не тільки конкретних неузгодженостей із іншими законами. Президент та автори цього закону мають великі розбіжності в загальному розумінні соціальної функції такої форми передвиборної агітації, як публічне змагання різних політичних доктрин чи ідеологій, чим, власне, і є теледебати. На думку Президента, саме тим, що опозиційні автори документу намагалися зобов’язати телеканали показувати теледебати між усіма зареєстрованими кандидатами як у президенти, так і в народні депутати, проект не врахував, що «навіть у період проведення виборів суспільство потребує інформації не тільки про програми та позиції кандидатів, політичних партій, а й про події в державі та за її межами, трансляції культурних, освітніх та інших програм».

Рекомендації ж європейської інституції щодо теледебатів (Декларація Комітету Міністрів РЄ про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації) актуалізували в тому числі й для нашої країни розуміння базових принципів, що стосуються теледебатів. А саме: свободи слова та інформації у ЗМІ, свободи критики державних або публічних інституцій та публічного обговорювання, контролю суспільства за політичними діячами тощо.

У тексті Декларації фундаментальні принципи прояснено детально: «Оскільки політичні діячі вирішили апелювати до довіри громадськості та погодились «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, вони підлягають ретельному громадському контролю та потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції». Очевидно, це пояснення для тих українських політиків, хто особливо підозріло сприймає будь-яке критичне повідомлення про свою особу у ЗМІ. Крім того, не розуміє, що як посадова особа, політик мусить відповідати за свої дії перед громадськістю, в тому числі – у формі публічних дискусій із опонентами.

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» щодо обов’язкових телевізійних дебатів кандидатів у Президенти України» було підготовлено групою депутатів (Ю.Артеменко, С.Гмиря, М.Томенко, М.Баграєв, І.Бастрига, С.Правденко, А.Деркач, Ю.Луценко, Я.Сухий та С.Головатий). Ним пропонується внести зміни до статті 32. Автори максимально детально намагалися прописати умови проведення «обов’язкових телевізійних дебатів». Запропонована ними схема виглядає так. Обов’язкові телевізійні дебати проводяться в прямому ефірі на першому каналі Українського телебачення за два дні до дня проведення повторного голосування у період між дев’ятнадцятою та двадцять другою годинами. Одночасно з їх проведенням у прямому ефірі обов’язкові телевізійні дебати пропонується транслювати першому каналу Українського радіо. Обов’язкові телевізійні дебати можуть транслюватися іншими каналами мовлення. Національна телекомпанія України зобов’язана безкоштовно надати можливість трансляції обов’язкових телевізійних дебатів іншим телерадіоорганізаціям на підставі відповідної письмової заяви телерадіоорганізації у порядку, визначеному за домовленістю сторін. Обов’язкові телевізійні дебати тривають безперервно не менше шістдесяти хвилин та не можуть перериватися рекламою, анонсами власних програм, передач телерадіоорганізації. Спонсорство обов’язкових телевізійних дебатів заборонено.

Час показу обов’язкових телевізійних дебатів на державних загальнонаціональних каналах мовлення оприлюднюється Центральною виборчою комісією у газетах «Голос України» і «Урядовий кур'єр» не пізніше, ніж за п’ять днів до дня проведення дебатів. Порядок проведення обов’язкових телевізійних дебатів визначається регламентом, який затверджується Центральною виборчою комісією не пізніше ніж за сім днів до дня проведення дебатів із врахуванням положень цього Закону. Регламентом проведення обов’язкових телевізійних дебатів визначаються: час та тривалість проведення дебатів; час, відведений для виступів та запитань і відповідей кандидатів у Президенти України; права та обов’язки кандидатів у Президенти України, ведучого дебатів; інші правила проведення обов’язкових телевізійних дебатів, що не суперечать положенням цього Закону.

Пропонується, що обов’язкові телевізійні дебати починаються та завершуються виступами кандидатів у Президенти України. Черговість виступів визначається жеребкуванням та закріплюється у регламенті проведення обов’язкових телевізійних дебатів. Після початкових виступів кандидати у Президенти України по черзі ставлять одне одному запитання та відповідають на них. Під час проведення обов’язкових телевізійних дебатів кандидатам у Президенти України забезпечується надання однакового часу для виступів, запитань та відповідей. Під час проведення обов’язкових телевізійних дебатів їх ведучий повинен дотримуватися вимог цього Закону та затвердженого регламенту проведення обов’язкових телевізійних дебатів. Ведучий дебатів не має права: виявляти упередженість та надавати перевагу одному з учасників обов’язкових телевізійних дебатів; припускатись висловлювань, що можуть бути сприйняті як агітаційні.

Кандидати у Президенти України під час проведення обов’язкових телевізійних дебатів повинні: дотримуватись вимог цього Закону та затвердженого регламенту проведення обов’язкових телевізійних дебатів; виходячи з етичних норм поведінки, не припускатись висловлювань, що принижують честь і гідність іншого учасника дебатів; виконувати вимоги ведучого дебатів, що ґрунтуються на цьому Законі та затвердженому Регламенті проведення обов’язкових телевізійних дебатів.

Кандидати в Президенти України беруть участь в обов’язкових телевізійних дебатах особисто. У разі відмови одного з кандидатів у Президенти України взяти участь в обов’язкових телевізійних дебатах відведений для проведення дебатів час надається для проведення агітації іншому кандидату у Президенти України.

Обов’язкові телевізійні дебати проводяться за рахунок коштів, що виділяються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії.

Оплата за наданий ефірний час здійснюється Центральною виборчою комісією на підставі угод, що укладаються нею з Національною телекомпанією України та Національною радіокомпанією України.

Автори документу наполягають, що намагалися врахувати усі проблемні моменти та зауваження Президента до попереднього закону щодо теледебатів, крім хіба що зауваження Президента про свободу інформаційної діяльності.

Найперше, вони скоротили кількість учасників обов’язкових теледебатів з усіх зареєстрованих кандидатів у народні депутати та Президенти України аж до двох осіб: учасників другого туру президентських виборів. Крім того, автори звели обов'язковість теледебатів для всіх телеканалів, в тому числі комерційних, до вказівки лише НТКУ. На запитання про те, чому розробники документу відмовилися від ідеї конкурсу серед телерадіокомпаній, народний депутат Юрій Артеменко говорить, що автори мотивували своє рішення тим, що у Першого національного найкраще покриття, НТКУ фінансується з держбюджету, а тому має виконувати вимоги закону.

Але згадаємо, що подібні спроби нав'язати Національній телекомпанії України висвітлення діяльності народних обранців уже наражалися на невиконання постанов ВР телевізійниками. Невиконання через формальну причину – відсутність механізму перерахунку грошей на такі потреби. А фактично, через контрольованість НТКУ лише виконавчою гілкою влади, а також Президентом та його Адміністрацією. Схоже, що нинішні принципи управління НТКУ, попри очікувану зміну системи влади в державі, будуть передані і наступнику Кучми. Це очевидно ще й тому, що парламент не підтримав проект Комітету з питань свободи слова та інформації про обрання керівників НТКУ та НРКУ парламентом. Тому чи можна сподіватися на те, що НТКУ, попри загрози для рейтингу та втрати частини дозволених зборів від реклами, візьметься за президентські теледебати?

З одного боку, розробники документу говорять, що це – закон прямої дії. «По суті справи, це безкоштовна ідея з безкоштовного підвищення рейтингу телеканалу, – говорить Юрій Артеменко. – Але якщо НТКУ скаже, що у неї немає грошей, то у мене, як у голови слідчої комісії Верховної Ради з розслідування діяльності Національної телекомпанії України, виникає питання, як витрачаються кошти компанії? З тих документів, що ми вже маємо від ГоловКРУ та Рахункової палати України, випливає, що кошти є, інша справа – як вони використовуються».

Тобто, здається, що через загрозу бойкотування керівництвом національних теле- та радіокомпаній нового закону про теледебати навіть у разі його прийняття більшістю голосів у ВР, народні депутати залишають за собою право на більш переконливий спосіб досягнення компромісу – шантаж. Парламентарі мають розглянути проект за скороченою процедурою у вівторок, 16 березня. Подивимося, чи матиме такий спосіб дії успіх.