А якщо їм вдалося там побувати, то чому непоміченими?

Наївна представниця НАНУ, сповнена отого самого почуття гордості за вітчизняних науковців і переконана, що це ж відчувають і запрошені журналісти, довірливо запитувала: "Коли піде сюжет?". Відповідь, як правило, звучала непереконливо: "Не знаю". Перше враження: прийшли люди, яким байдуже, яку подію висвітлювати, головне – швидше (не плутати з "оперативно" – про це дивись нижче). Це враження підсилили "дві камери", що, не дослухавши навіть академіка Віталія Скляренка, який виступав першим, хутко поспішили до виходу. Тут треба віддати належне сумлінності "академіків", що підготували такий повний прес-реліз, до якого, на перший погляд, і додати вже було нічого.

Це помилка. Оскільки сюжетів про подію ще не пощастило бачити, а надія їх побачити ще жевріє, повідомляю, що ті, хто не досидів до кінця презентації, не дізналися, зокрема, про таке: - в Україні, дякувати Богу, не існує підстав для мовного регіоналізму чи сепаратизму;

-виданою ще 1914 року картою східнослов"янських мов (яка, між іншим, включала карту етномовної української території, схвалену 1870 року, і згідно з якою, до речі, Азовське море було внутрішньоукраїнським) не піддавалися сумніви засяги української етномовної території;

-народним обранцям за рішенням НАНУ буде подаровано нову версію інтегрованої лексикографічної системи "Словники України" на лазерному диску, а 22,5 тис. шкіл ще чекають, а за пропозицією академіка Івана Дзюби варто було б передусім зробити такий подарунок "Крымской правде", яка напередодні опублікувала черговий "фейлетон" (той, хто читав хоч раз згадане видання, знає, що, коли йдеться про все українське, газеті зраджує, м"яко кажучи, почуття міри) про україномовну газету Криму.

Насамкінець я могла б запитати: "Хіба слухачам і глядачам не цікаво дізнатися про це?" Але завершу приємним: на мою думку, цього року двом каналам – ІНТЕРУ і СТБ вдалося зробити якісні сюжети про Міжнародний день рідної мови, уникнувши двох помилок попередніх років - називання цього дня святом і зведення 21 лютого до проблем тільки державної мови - і довівши, що професіонали здатні одну й ту саму подію висвітлювати з різних точок зору. Утім, читачі самі можуть переконатися в цьому, ознайомившись з матеріалами:

21 февраля 2004, Ирина Юсупова, "Подробности", ИНТЕР: Сегодня - Международный день родного языка. Как же говорят и что читают украинцы? На каком языке общаться - каждый решает для себя сам. Правда, многие, смешав русский и украинский, считают, что прекрасно владеют и тем, и другим. Суржик повсюду: на улице, с экранов телевизоров, и даже с парламентской трибуны. Некоторые народные избранники даже нашли оригинальное объяснение, почему иногда они забывают, какой язык является государственным.

Михаил Добкин, народный депутат Украины: "Когда возникает ситуация и появляется потребность в использовании ненормативной лексики - ну, это крайняя степень эмоционального состояния человека - тогда вообще невозможно думать и говорить ни на одном языке, потому что эти слова первые приходят в голову".

Корреспондент телеканал "НТВ" Андрей Григорьев уже полгода работает в Украине. Говорит, что языковых проблем не возникало никогда. Правда, утверждает, что русскоговорящего украинца определить не сложно.

Андрей Григорьев, специальный корреспондент телекомпании "НТВ": "Ну, прежде всего это "шо" - ни один русский не скажет "шо", скорее скажет "че", ну а потом характерное малоросское "г", но мы ведь долгое время жили в Советском Союзе и у нас генсекретари гекали, тот же любимый Леонид Ильич".

Столичный книжный рынок. Несмотря на пятнадцатиградусный мороз - толпа покупателей. С прилавков сметают все - от двугривенных детективчиков до трехтомников Ницше. Павильона с украинской художественной литературой, несмотря на все заверения, что он существует, мы так и не нашли.

Ирина - реализатор. Говорит, что зарубежные бестселлеры, переведенные на украинский, сейчас не редкость, вот только спросом они почему-то не пользуются.

Ирина: "Когда я спрашиваю, почему вы не берете в украинском переводе, люди отвечают: просто не хотим. Я объясняю, что качество перевода намного лучше, язык богаче, а многие люди просто не верят".

Украинские писатели в свою очередь утверждают, что проблема не в читателе. Наоборот, тех, кто хочет покупать отечественную литературу с каждым годом становится все больше.

Юрий Покальчук, писатель: "Завдання сьогодні державних органів - допомогти український книжцi i україномовному читачевi поєднатися. Росiйська книжка не є обличчям української держави. Вона також має право на iснування, але домiнантою має бути українська культура, українська книга, бо вона є обличчям держави, яка називається Україна".

И еще, добавляют писатели, дело не в том, на каком языке издана книга - главное, чтобы она была хорошей, и не в том, на каком языке говорит человек - главное, что бы он говорил грамотно.

Іван Надєїн, Юрій Мещеряков, програма “Вікна”, СТБ: В Україні втретє відзначили Міжнародний день рідної мови. В офіційному посланні ЮНЕСКО щодо цього свята йдеться: “всі мови визнаються рівними, оскільки кожна унікальним чином відповідає призначенню людини і кожна є живою спадщиною, яку нам потрібно оберігати”. Цей міжнародний день має нагадувати, що збереження і розвиток мов, що зникають, та культурних традицій - справа глобального маштабу: адже зникнення загрожує близько половині мов світу.

"Рідна” - за класичним визначенням, це мова материнська, яку засвоює дитина в родинному спілкуванні. За даними останнього всеукраїнського перепису, українську вважають за рідну 67 відсотків громадян, для 29-ти відсотків своєю є російська, для майже 3-х відсотків - інші мови. Та розмовляють 50 на 50 ят - українською і російською. А ось частка російської книги на вітчизняному ринку становить 90 відсотків, така ж ситуація й з періодикою. Утім, попри невтішну статистику, у Верховній Рад, за ініціативи комуністів, 178 депутатів порушують питання про запровадження двомовности.

ПАВЛО БАУЛИН, заступник голови партії “Руський Блок”: Демократия - это прежде всего свобода выбора. К сожалению, в языковой политике Украины такой свободы выбора нет. Когда навязывается один язык за счет другого.

АНАТОЛІЙ МОЙСІЄНКО, доктор філологічних наук, професор: Коли б ми знали, що мова займає чильне місце, коли б державні мужі постійно користувалися, як це годиться в цивілізованих країнах, то двомовність, здається, не стояло би питання.

Думки громадян не суголосні, проблема двомовности досі залишається клопотом єдности суспільства.

ЛЮДИ: Це не потрібно, бо якщо ми зробимо цей крок, то можуть бути негативні наслідки - розподіл України на дві частини.

В Украине нужно ввести двуязычие, от этого она только выиграет, не будет утечки мозгов в Росию, гении, таланты могут найти свое место в нашем государстве.

Дуже багато людей говорять російською мовою і так сприймають, вони не можуть вивчити українську мову. Чому б ні?

Ми знову відзначаємо Міжнародний день рідної мови, але ситуація з українською дає найменше приводів для святкування. Матеріали процитовані за „Оглядом телеефіру”.

Читайте також:

Уміла готувати...