– Я особисто мріяв побувати в Європейському інституті мас-медіа ще за часів депутатства і роботи в Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, оскільки цей інститут акумулює все нове, що відбувається в Європі.

Ми обговорювали, зокрема, три проблеми, що торкаються безпосередньо нас.

Перше – якість наповнення каналів. Йдеться про захист суспільної моралі, в першу чергу неповнолітніх, від так званого "невмотивованого контекстом розміщення жахів", насильства і таке інше. Наші спроби виписати в законі ці поняття натикаються на нерозуміння.

Ми рухаємося в одному (європейському) напрямку у питанні захисту суспільної моралі. Вони позначають фільми колами, усередині яких вказано обмежувальний вік. Тому таких позначок виходить багато. Мені навіть здалося, що наш підхід є більш вдалим, ніж у Німеччині.

Наступний нюанс – перехід на цифрове телебачення. В Україні ми постійно говоримо про те, що з 2005 року Європа переходить на цифрове телебачення і більше не ліцензуватиме аналогове мовлення.

З'ясувалося ж, що з переходом на цифрове телебачення Німеччина не відмовлятиметься від аналогового мовлення. Вони існуватимуть паралельно. Але вживатимуться й додаткові стимулюючі заходи. Наприклад, на законодавчому рівні планують увести заборону на розміщення в цифрових мережах програм аналогового ТБ і навпаки. Для того, щоб цифрове телебачення як технологія майбутнього активно розвивалося, планується також, що держава компенсуватиме до 70% витрат споживачів.

У нас же за результатами парламентських слухань про стратегію розвитку телерадіоінформаційного простору, що відбулися 10 грудня 2003 року, спочатку теж пропонувалося заборонити Нацраді з наступного року видачу ліцензій на аналогове мовлення.

– Якою є позиція Нацради?

– Для себе ми визначилися і спробували зняти ці жорсткі формулювання. Для України такий підхід наразі неможливий. Що значить сьогодні перевести на цифрову технологію загальнонаціональні канали? Передавачі ще можна поставити, а приймачі? У Німеччині, що піклується про розвиток технологій на майбутнє, цю проблему вирішили через державну підтримку споживача. Ми ж ризикуємо отримати кількість глядачів цифрового ТБ аналогічну користувачам Інтернет – близько півтора мільйона осіб. А всі решта?

Поки що ми звернулися до "Укрчастотнагляду" із проханням прорахувати на цифру канали в Києві, Одесі, Дніпропетровську і резервувати цифрові частоти. А коли з'явиться споживач, тоді можна буде розвивати цифрове ТБ паралельно з аналоговим.

– Як Німеччина вирішує питання ретрансляції?

– Це надзвичайно актуальне для нас питання ліцензування кабельників ми теж обговорювали. Німеччина є членом Ради Європи і Європейського Союзу і ратифікувала Конвенцію про транскордонне телебачення. Німеччина видає ліцензії так званим "провайдерам програмного контенту", а технічного оператора зв’язку тут не чіпають. Німецькі колеги посилаються у цьому питанні якраз на Конвенцію з транскордонного телебачення. І пояснюють це так: коли країна видала своєму мовнику ліцензію на мовлення у своїй країні, то в інших країнах ця програма не має права бути в кабельних мережах. Якщо ж ліцензія видана з правом мовлення на інші країни, то вона називається транскордонна. Чому? За узгодженим у Європі законодавством відповідальність за зміст несе країна, з території якої ведеться мовлення. Не компанія, а країна. Тоді вже включається механізм міжнародних відносин.

Виявляється, що Конвенція про транскордонне телебачення не є автоматичним дозволом на ретрансляцію каналів.

Крім того, держава в особі аналога національної ради та земельних рад з питань телебачення і радіомовлення відслідковує ситуацію в телерадіопросторі.

Німецьким колегам можна позаздрити: вони ліцензії на мовлення вже давно не видають. Залишилися кабельні оператори. Безумовно, вони працюють над вирішенням стратегічних проблем, зокрема якості і розміщення програм. Викликає заздрість фінансування німецьких колег. Аналогічній Національній раді України Раді землі Північний Рейн – Вестфалія бюджет виділяє 6–8 мільйонів євро. Є й додатковий механізм фінансування – на технічні потреби – це певний відсоток від абонентської плати.

Я, правда, з гордістю кажу, що у нас так само мільйони... гривень.

– У нас питання фінансування Нацради так і не вирішено, навіть у новому проекті закону, перенесеному на друге читання.

– Це так. Є, мабуть, острах відпускати Нацраду у вільне плавання. За законом Нацрада – незалежний, позавідомчий, підзвітний тільки Президенту та Верховній Раді орган. А Держказначейству? А ми ж залежимо від того, чи дасть гроші казначейство, чи затвердить Мінфін штатний розклад, чи знайде у своїх підзаконних актах певні посади. Як, наприклад, "керівник секретаріату".

Є ще одна проблема, що виникла через відсутність коштів, – Нацрада ухвалила рішення оголосити черговий конкурс на мовлення. А опублікувати його ми не можемо – коштів на публікацію немає.

Ми, попри всі розмови, так і не маємо коштів на замовлення прорахунку частот. Минулого року “згоріло” близько 700 тисяч гривень, які ми були готові віддати на прорахунок частот. А це – 120-140 нових частот. Та через Мінфін використати кошти ми не змогли. Виникла анекдотична ситуація. Чому? Для засвоєння коштів ми мусимо оголосити тендер. А "Укрчастотнагляд", за визначенням Мінфіну, не може взяти участь у тендері, оскільки, крім "Укрчастотнагляду" більше ніхто не займається прорахунком частот.

– Останнім часом з'явилося багато так званих нових загальнонаціональних телеканалів. Як ви оцінюєте їхні перспективи на ринку?

– Де-юре називаються загальнонаціональними ті канали, що мають хоча б по одній частоті у 13 областях країни. Тому говорити про фактичний загальнонаціональний статус цих каналів, напевно, аж занадто сміливо. Ще одна риса – розподіл рекламного ринку: що дістається дійсно і юридично загальнонаціональним каналам? Ці канали мають власний унікальний продукт, що вирізняється з-поміж інших, як, наприклад, "Вікна-бізнес" на СТБ чи "Спорт" на "Новому", що подобаються особисто мені. Але їм важко в ситуації, коли й рекламний ринок монополізується певними об'єднаннями, через які йде перерозподіл ринку, демпінгування тощо. Не поєднавшись, їм буде важко. Думаю, з точки зору ринку вони зможуть вижити лише шляхом злиття невеликих каналів.

Інше питання – яким чином розвиватимуться ці канали. Як на мене, найкраще було б перемістити телебачення виключно в кабельні мережі. Створити глобальний всеукраїнський кабель. А ефірні канали вивільнити для зв’язку і под. Є ще й інший шлях – використання мікрохвильових технологій. Але це вже питання не Нацради, а уряду.

Однак, Кабмін цими питаннями й досі не опікується. Пам’ятаю, у 1994 році, коли я став членом Комітету ВР з питань інформаційної політики, ми обговорювали проекти законів, зокрема і про частотний ресурс. Ще тоді до нас прийшли представники "Сатурна", лобіювати впровадження технології "Мітріс". Вони переконали нас, що це прогресивна технологія, але тоді Міністерство зв'язку наполягало на впровадженні супутникового зв’язку. Зараз уже 2004 рік. Де той супутник? А технологію зарубали й нищать до сьогоднішнього дня.

– "ТЕТ" та "Україна" – лідери за кількістю отриманих частот у найкоротші часи. Відомо, що "Укрчастотнагляд" прораховував ТРК "Україна" частоти на вимогу Кабміну. Чи це так?

– Я не буду вдаватися в те, хто сприяв і як. Але Нацрада свого часу ухвалила рішення щодо надання дозволів на укладання угод на прорахунок частот і "ТЕТу", і "Новому", і "Україні". Тому ми вирішили зараз замовляти прорахунок частот лише для обласних ДТРО.

– У який спосіб решта ТРО буде прораховувати частоти?

– Як це робить решта, вам відомо. Але при цьому нас хоча б не будуть звинувачувати у тому, що ми віддаємо частоти тим, хто їх прорахував. Тому ми чітко вирішили: поки не створимо мережі обласних ДТРО, не будемо замовляти прорахунок частот.

У цій ситуації турбує інше: керівники ОДТРК відмовилися від участі в конкурсі, а на це немає жодної реакції Держкомтелерадіо. Ще одна деталь. Це відбувалося після того, як державним мовникам ставало відомо, що у попередньому обговоренні результатів конкурсу Нацрада вирішила віддати перевагу державному мовнику. У який спосіб запобігти цьому?

По-перше, як я вже сказав, ніяких прорахунків для комерційних компаній бути не може.

По-друге, поки "Укрчастотнагляд" буде госпрозрахунковим підприємством усередині бюджетної структури, до того часу ця ситуація триватиме. Але якщо частотний ресурс знаходиться в державній власності, то такої ситуації бути не може. Наші німецькі колеги теж зіткнулися з подібною проблемою. Але для них прорахунок частот – лише четвертий за значенням пріоритет при видачі ліцензії. У нас же це – визначальний аргумент при проведенні конкурсу на частоти.

Намагання Нацради зруйнувати цю схему призвели до того, що почали з'являтися домовленості за межами Нацради і на конкурс подавала заявку одна компанія, що, як потім з'ясовувалося, і оплачувала прорахунок частоти.

Це раніше я був ідеалістом і вважав, що навіть колгосп може мати свою телекомпанію. Але зараз я бачу, що середньої якості компанія в обласному центрі для нормальної роботи та розвитку повинна мати щонайменше декілька мільйонів прибутку на рік. І збір за ліцензію – це найменші витрати компанії.

Тому треба розмірковувати й над тим, що ТРО, яка отримує ліцензію на мовлення, має бути фінансово спроможною. Тоді в законі потрібно вводити не обмеження, а певні інвестиційні гарантії, виконання чи невиконання яких може стати критерієм на майбутнє щодо продовження ліцензії. Наприклад, у Європі працевлаштування і соцзабезпечення людей – чи не перше питання при отриманні ТРО ліцензії на мовлення. У новому законі про Нацраду подібних вимог немає. І, я переконаний, не буде. Бо ж у залі ВР сидять власники цих каналів.

– Нещодавно Нацрада створила робочу групу "з метою виявлення каналів, які забруднюють український ефір низькопробною продукцією". Чим це загрожує українським телеканалам?

– Ми створили робочу групу, однак концептуально не до кінця проговорили її завдання. Але варто сказати, що ми не плануємо нічого забороняти. Ми хочемо визначити певні критерії для визначення, який продукт мусить мати обмежений доступ, а що може бути абсолютно відкритим.

– У Нацраді було багато конфліктів, після певного затишшя вони знову поновилися. Як би ви зараз оцінили ситуацію в Нацраді і фактори, які впливають на її роботу?

– Конфлікти заносяться часто ззовні. І мотивація цього внесення, на мій погляд, далеко за межами телебачення. Здається, що випробовуються певні технології, що потім можуть калькуватися на інші структури. Що стосується певних конфліктів при розподілі інформаційного простору, то вони неминучі, оскільки стикаються інтереси політичні, економічні. Не може Нацрада, що є по суті нецілісним витвором парламенту та біляпрезидентських кіл, бути іншою. Доки буде так, конфлікти триватимуть. А якщо бути ще точнішим, то коли буде проліцензована остання частота, а це станеться досить швидко, конфлікти всередині Нацради зникнуть так само, як і підвищений інтерес до неї.