Але ж 14 листопада цього року, на семінарі “Виклик Тузли для безпеки та стабільності у Азовсько-Чорноморському регіоні” він переконливо демонстрував печатки на мапах та документи, які нібито переконливо доводять, що розподіл відбувся ще у 1941 році та визнаний світовим співтовариством, а розмежування у Керченській протоці не по фарватеру, а між островом Тузла та Таманським п-овом, визнане ще й у 1991 р.

Як можна оцінити “перемогу” української дипломатії на чолі з Президентом, що так швидко і “вправно” поставила крапку у спорі, який, як прогнозували експерти, мав затягнутися дуже надовго? Бо ж Росія не звикла легко відмовлятися від своїх претензій, а те, що Президент України може просто подарувати Росії право контролювати Керченську протоку та визначати, чи будуть кораблі третіх країн (НАТО?) входити в Азовське море, чи ні, нікому навіть на думку не могло спасти.

Президент навіть слова свого цілком дотримався, що допоки не буде розв‘язано Тузлинську проблему, ні про який ЄЕП і йтися не може. Тепер на шляху до ЄЕП знов зелене світло.

Так, Росія не просто перемогла, вона більше ніж перемогла, бо навіть не мріяла, що те, задля чого було розпочато Тузлинський інцидент, може дістатися так легко. Навіть острів Тузла змивати до кінця не знадобилося, щоб поділити Керченську протоку як хотілося, по фарватеру.

І якщо досьогодні плата за користування портовими спорудами Керченської протоки, що належать порту Керч, стягувалася за однаковими як для російських, так і для українських суден тарифами (за словами п. Л.Осовалюка, в межах 1 млн. грн. на рік), то тепер йдеться про переговори щодо спільного користування. А це, зважаючи на “високий професіоналізм” української дипломатії, означає, що тарифи можуть бути встановлені так, як це буде вигідно Росії: або за вантажопотоком, або за потоком перевезень – врешті-решт, схем скільки завгодно, треба тільки обрати найвигіднішу.

Що на черзі? Навряд чи невизнання актів, за якими Бєлгородська та частини Курської та Воронезької областей відійшли від України до Росії. Донбас? Севастополь? Цілком імовірно. А якщо ще й лякнуть, то, може, й увесь Крим самі віддамо, аби не мати територіальних спорів, що можуть стати на заваді при вступі до НАТО… Тим більше, що 59% опитаних мешканців України вважає, що територіальну цілісність України захищати не варто. А зважаючи на те, що 36% з нас готові жити в оновленій, так званій “ліберальній”, імперії, то, гадаю, простуємо якраз в обійми “збирача земель російських”.