Ініціаторами всеукраїнської премії “Гордість країни”, яка від 2003 року має стати щорічною, стали “Новий канал” та газета “Факти”. До складу Громадської ради премії увійшли такі відомі особистості, як Олександр Ткаченко, Олександр Швець, Віктор Пінчук, Ніна Матвієнко, Богдан Ступка, Семен Глузман, Андрій Курков, Мирослав Попович, Сергій Бубка, Юрій Башмет. У фіналі нагородження до складу Громадської ради приєднався Йосиф Кобзон. Премія “Гордість країни” відбулася за підтримки Корпорації “Інтерпайп” та Індустріального Союзу Донбасу.

Автором символу премії – скульптурного зображення жінки, яка тримає сонце у руках, – став відомий український скульптор Олександр Михайлицький.

Премії було вручено у восьми номінаціях. Серед яких:

„Дитяча мужність” - присуджується дітям, чиї вчинки і життя заслуговують на повагу та захоплення. Премію отримала 11-річна Маринка Ходій з міста Саки, яка народилася без рук. Та попри це, дівчина навчилася писати, малювати і навіть вишивати ногами. Друга премія у цій номінації була вручена Андію Шевчуку, 10-річному хлопчику, який врятував молодшого друга, що провалився під кригу.

У номінації „Видатні приклади відваги” премії отримали Володимир Бортничук та Роман Качмар – люди, котрі у хвилини небезпеки ризикували собою, рятуючи тих, хто потребує допомоги.

Номінація „Досягнення всього життя” присуджується тим, чия відданість своїй справі, професійні та людські здобутки викликають щиру вдячність та мають виняткову цінність для суспільства. Лауреатом її став Михайло Сікорський, який більше ніж 50 років свого життя присвятив створенню і розвитку історичного музею у Переяславі-Хмельницькому. Зараз історико-етнографічний заповідник „Переяслав” налічує 27тематичних музеїв та більше двохсот тисяч експонатів.

За виняткові вчинки не тільки професійного, а й людського обов‘язку у номінації „Почуття обов‘язку” було нагороджено Василя Питлика, лікаря-хірурга, який оперував хворого, незважаючи на власний біль від перелому ноги і ребер.

Премію „Гордість країни” у номінації „Особисте досягнення” отримала Олена Чинка, танцівниця, яка втратила обидві ноги в аварії. Проте міць духу, віра в себе і в життя не дозволили зламатись дівчині. Вона зуміла перетворити трагедію на перемогу – навчилася ходити на протезах і тепер займається з дітьми у власній хореографічній студії. Премію також отримав 16-річний переможець конкурсу „Євробачення” вихованець Вадима Пісарєва танцівник Жерлін Ндуді.

Володимир Принцовський урятував сусідського хлопчика, який впав на залізний штир. Його було нагороджено у номінації „Кращій сусід”.

У номінації „За турботу та самовідданість” премію отримала сім‘я міліціонерів Толстоп‘ятенків, котрі всиновили малюка, батько якого вбив власних дружину і тещу. У цій же номінації було нагороджено сумчанку Ольгу Неню, яка стала матір`ю не тільки для чотирьох власних, а й для 22 всиновлених дітей. Жінка з великим серцем настільки вразила Йосифа Кобзона, що після пісні, присвяченої цій жінці, він передав їй квіти та конверт зі своїм гонораром.

Володимир Мартинчук, маючи вже одну дитину, сам виховував трьох новонароджених дочок, коли після пологів його дружина померла. Премію ”Гордість країни” йому було присуджено у номінації „Сімейна історія”.

Премії лауреатам вручали їхні кумири та улюблені артисти.

З багатьма героями премії протягом року ми мали змогу познайомитися на „Новому каналі” та сторінках газети “Факти”.

Лауреати, гідні захоплення, професійні ведучі Юра Горбунов та Маша Єфросініна, якій, до речі, дуже пасує вагітність, чудовий саунд і технічне забезпечення, а також представники еліти, яких можна було побачити у залі театру, забезпечили доволі високий рівень цієї акції. Навіть незважаючи на те, що подекуди в залі все ж таки були вільні місця – що викликало здивування „Детектор медіа”.

Наступного року засновники премії “Гордість країни” продовжуватимуть пошук нових героїв.

От як прокоментував для „Детектор медіа” незвичайну акцію голова правління „Нового каналу” Олександр Ткаченко:

– В чем была социальная миссия «Нового канала», организовавшего акцию «Гордость страны»?

– Честно говоря, организовывая акцию, мы не задумывались о ее миссии. Тем более оценивать ее самим, по-моему, некорректно. Получилась акция или нет – определит наш зритель и критики. Мы старались показать наше представление о том, как нужно чествовать украинцев. Подобная традиция существует в Европе, и то, что мы ее позаимствовали, очень нам ко двору. В последние годы у нас прижились дикие церемонии награждения чиновников чиновниками, богатых богатыми – фарс, который, в лучшем случае, вызывает сожаление. Для нашей страны человечные события – возвращение к нормальности. Думаю, что премия «Гордость страны» получилась. Мы видели это по людям в зале, многие из которых были потрясены. То, что мы делали, мы делали искренне. Просто так должно быть в нормальном обществе.

– Насколько вы почувствовали отклик на подобную акцию со стороны VIP-персон?

– Президент, несмотря на свою занятость, выделил время для видеозаписи поздравления лауреатам премии. А вот многие другие политики, к сожалению, не нашли времени для наших лауреатов. Хотя мы заранее разослали не только приглашения, но и описание акции, чтобы было понятно, для кого она состоится. Руководители Великобритании, Франции, Германии находят время, понимают и чувствуют свой долг перед народом: участие в подобных событиях для них – правило. Хочется надеяться, что это станет правилом и для наших политиков.

– Станет ли акция ежегодной?

– Мы сделаем для этого все возможное. В Украине много людей, достойных уважения и восхищения. Церемония награждения продемонстрировала непридуманную, искреннюю волну патриотизма и благодарности нашим соотечественникам. Я редко видел, чтобы зал вставал и так искренне реагировал на происходящее. Мы постараемся не терять связи с людьми, которые получили премию в этом году, и сделаем все, чтобы у этой акции было будущее. Чтобы помнить, для чего мы живем.