Окрім власне представників корпорацій та об’єднань, що є учасниками кабельного ринку, на круглому столі були присутні і представники державних органів та міської влади. Позиція представників Національної ради з питань телебачення та радіомовлення та її апарату – відповідно, Віктора Понеділка та Ігоря Куруса – була досить простою: законопроект необхідний, бо потрібна регуляція ринку кабельного телебачення, і, відповідно, необхідна нова система ліцензування учасників цього ринку. На закиди про те, що таким чином Нацрада штучно встановлює подвійне ліцензування (оператори і так мають отримати ліцензію від Мінзв’язку) та намагається взяти на себе функції контролю над суб’єктами господарювання галуззю, було зауважено, що кабельний оператор не є оператором зв’язку і, згідно з новою редакцією Закону “Про ліцензування господарської діяльності”, потребує окремої ліцензії. Органом, що видаватиме таку ліцензію, і має стати Національна рада, яка, за словами В. Понеділка, стоїть на захисті інтересів споживачів і тому має ліцензувати діяльність операторів з надання ними послуг.

Однією з найбільш активних сторін дискусії було громадське об’єднання “Всеукраїнська асоціація операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж”, представлена одразу трьома керівниками: Юрієм Лабунським, Сергієм Аксененком та Володимиром Алексєєвим. Саме Асоціація була одним із найгостріших критиків законопроекту.

В. Алексєєв – президент Асоціації – у своєму виступі піддав законопроект нищівній критиці. Окрім уже згаданого вище подвійного ліцензування, Алексєєв закидав йому введення механізму цензурування шляхом запровадження ліцензії на ретрансляцію каналів (не передбаченого європейським законодавством), створення посередника між оператором та споживачем у вигляді провайдера програмних послуг, зарегульованість відносин операторів кабельного телебачення з абонентами та спробу цим законопроектом прикрити процес накладення податків на галузь з боку чиновників.

Ю. Лабунський теж зазначив, що цей закон тільки надає Нацраді нові функції, але жодним чином позитивно не впливає на розвиток галузі, а радше навпаки – гальмує його. Законопроект у нинішньому його вигляді вигідний монополістам на ринку, він захищає інтереси великих компаній, полишаючи маленьких операторів кабельного ТБ напризволяще. На противагу представникам Нацради, Ю. Лабунський продовжує вважати кабельних операторів підприємствами зв’язку, таким собі транспортним засобом, і не бачить, яким чином Закон “Про телебачення та радіомовлення” може їх стосуватися.

Загалом Асоціація зайняла стосовно законопроекту яскраво виражену позицію тотального несприйняття. На думку її керівників, оскільки цей закон лише зміцнить технологічне відставання країни, призведе до монополії, суперечитиме чинному законодавству ЄС, то його взагалі найкраще було би зняти з голосування, а натомість розробити повністю новий ОКРЕМИЙ закон про кабельне телебачення. Зокрема Ю. Лабунський згадав, що, в тому числі і за його участі, колись уже був розроблений окремий закон про кабельне телебачення, але далі реєстрації він не просунувся. Він наголосив, що алгоритм “проголосуємо у першому читанні – у другому опрацюємо, внесемо поправки і покращимо” в даному випадку не прийнятний, бо Асоціація не поділяє саме концептуальний підхід розробників законопроекту „Про телебачення та радіомовлення”. З цих міркувань Асоціація і запропонувала учасникам круглого столу підписати звернення до профільного Комітету Верховної Ради з пропозицією зняти проект з розгляду на сесії.

На правах більш компромісного варіанту В. Алексєєв запропонував відкласти проект закону „Про ТБ та РМ” для подальшого опрацювання, а тим часом створити робочу групу, яка б надала свої поради Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації з цього питання. У крайньому випадку можливе його голосування у першому читанні, за умови зняття статті 44, та всіх інших місць у тексті, що торкаються ринку кабельного телебачення. В. Алексєєв зазначив, що це є ініціативою народного депутата Юрія Луценка, і пообіцяв усім зацікавленим за два тижні розкрити причини такого його ходу.

Досить різкою, але не такою радикальною була реакція на проект Закону “Про телебачення і радіомовлення” і з боку корпорації “Укртелемережа”. У своєму зверненні вона назвала його вкрай невдалою спробою чиновників сформулювати принципи відносин на кабельному ринку та безуспішним намаганням пов’язати професійно визначену термінологію.

Дещо іншої думки щодо законопроекту притримується президент Спілки кабельного телебачення України Олександр Ляхов. На круглому столі він виступив з детальною презентацію, покликаною продемонструвати, що законопроект, хоч і частково, але все-таки робить спробу вирішити проблеми кабельного телебачення і створити умови для його розвитку. Наступний слайд показує, у яких аспектах ринку кабельного телебачення законопроект дає зелене світло для розвитку, в яких – частково вирішує проблеми (жовтий колір), у яких не вирішує (червоний), і яких навіть не торкається (без кольору).



Тож, на думку О. Ляхова, цей законопроект має право на існування, оскільки в ньому закладені можливості для подальших кроків із врегулювання галузі.

Наступні дві діаграми з презентації демонструють структуру кабельних операторів України та Польщі. Є всі підстави вважати, що в Україні з часом відбудеться така ж сама структуризація операторів кабельного зв’язку, яка зараз має місце у наших сусідів.





Тому, на думку О. Ляхова, боротися з державними органами за маленьких кабельних операторів навряд чи варто, бо це буде боротьба до останнього кабельного оператора. Держава може і має регулювати відносини на цьому ринку. Інша справа, що втручання держави повинно бути якомога менш болісним. Держава регулює один вид діяльності, який здійснює компанія, – пакетування телеканалів, але ця компанія може провадити також ще два різних види діяльності: транслювати власні програми, будувати та обслуговувати телемережу. Законодавство повинне бути чітким, прозорим, на один вид діяльності має бути одна ліцензія. І законопроект у цілому може бути скоригований таким чином між першим і другим читанням.

Звернувшись до надзвичайно інтенсивно експлуатованого під час обговорення питання відповідності законопроекту європейському законодавству, О. Ляхов запевнив присутніх, що такий підхід повністю з ним узгоджується, пославшись при цьому на роздані матеріали, де, зокрема, запропоновано так званий “Грін пейпер-1998” та “Універсальна директива з обслуговування” Європейської комісії щодо телекомунікацій 2002 року.

Сергій Бойко, голова групи компаній “Воля” - найбільшого в Україні оператора кабельного телебачення, запропонував підтримати винесення проекту закону „Про телебачення та радіомовлення” на голосування і створити робочу групу для роботи над конкретними фрагментами закону, з тим, щоб внести правки до другого читання. На його думку, закон необхідний для відкритих правил гри на ринку, для попередження незаконного тиску державних структур на кабельні компанії, а суперечності в ньому можна прибрати на рівні редакційних правок. Він зауважив, що цей законопроект вже є кроком уперед. Також він розкритикував позицію виступаючих, які кабельні компанії називають “кабельниками”, що не дозволяє зрозуміти, хто вони є — оператори мережі чи провайдери програмних послуг. А саме на розрізненні цього побудована ідеологія закону. Продукт кабельної компанії-провайдера — перелік телеканалів. Регулювати цей перелік має той орган, який регулює джерело програм і передач. На рівні конструктивної критики С. Бойко зазначив, що потрібно спростити процедуру ліцензування, бо у тому вигляді, у якому вона існує зараз, її проходження можна порівняти із стражданнями у сімох колах пекла.

Цю позицію поділяє і голова правління СКТУ Олександр Янчук. У сучасній ситуації кабельні компанії постійно перебувають під загрозою перевірок. Закон дає можливість кабельним компаніям знати, чого можна чекати від влади. Також є виправданим закладене у законопроекті розрізнення оператора і провайдера кабельної мережі, хоча б із погляду диверсифікації ризиків. О. Янчук, у свою чергу, стверджує, що незважаючи на відповідні закиди представників Асоціації, проект закону на концептуальному рівні повністю перебуває в руслі європейських рекомендацій.

Як бачимо, погляди учасників круглого столу розділилися на дві точки зору, між якими так і не було досягнуто порозуміння – всі залишилися при своїй думці. Позиція критиків – головним чином це члени Асоціації (хоча, на відміну від СКТУ, який на круглому столі представляли 5 великих регіональних операторів, регіональних членів Асоціації на круглому столі не було) – полягає в тому, що від законопроекту „Про ТБ та РМ” ніякої користі, окрім шкоди. Прихильники законопроекту - а справедливості ради слід зазначити, що їх на круглому столі було значно більше, - вважають, що варто зробити хоча б цей крок, який може дати поштовх для подальшого вдосконалення законодавства щодо діяльності на ринку кабельного телебачення.

Щоправда, була одна точка дотику між опонуючими сторонами. Вони погодилися, що темпи розвитку технологій можуть бути значно вищими за умови створення відповідних юридичних можливостей їх використання. Саме це і покликані зробити законодавці. Проблема в тому, що вони не є експертами у цьому питанні, тому їх добрі наміри нерідко зводяться нанівець відсутністю орієнтації у проблематиці. Відповідно, всі зійшлися на тому, що необхідно створити робочу групу, яка б допомогла їм вирішити ці питання з фахової точки зору.



Головний висновок з усього почутого такий: кабельне телебачення є однією з тих високотехнологічних сфер, які насьогодні вимагають до себе підвищеної уваги з боку громадськості, державних органів влади, експертів.

І як додаток. 20 листопада проект Закону “Про телебачення і раідомовлення” був прийнятий у першому читанні. На запитання Ю. Луценка про те, чи не буде вводитись ліцензування кабельних операторів, Микола Томенко відповів: “Згідно цього закону, не буде відбуватися ліцензування послуги кабельного телебачення. І це я гарантую як голова комітету”. І пообіцяв врахувати всі правки та пропозиції між першим та другим читанням.