Минулого тижня у Києві відбувся семінар за участю працівників структурних підрозділів Держтелерадіо та експертів Ради Європи з питання виконання вимог ст. 10 Європейської конвенції з прав та свобод людини "Роль держави та ЗМІ в гарантуванні конституційного права на свободу слова та інформації".

Семінар відбувся в контексті "Програми дій для ЗМІ в Україні" Ради Європи. План дій, укладений у 2002 році, здійснювався протягом 2002-2003 рр. щодо навчання суддів, зокрема стажувальних візитів працівників Нацради до країн-членів РЄ для вивчення досвіду. Також здійснюються експертизи українських законопроектів з метою їх подальшого обговорення і прийняття більш якісних законів у галузі меді.

"Рада Європи спільно з Держкомтелерадіо прийняли спільне рішення для проведення декількох навчальних семінарів для працівників структурних підрозділів Комітету, - повідомив "Детектор медіа" директор Бюро інформації та документації Ради Європи в Україні Олександр Павличенко. – Власне, цей захід є першим за участю Держкомітету. І є підтримкою РЄ ініціатив представників органів влади України".

Європейські учасники семінару мали на меті обговорити питання регулювання та саморегуляції діяльності електронних медіа в країні відповідно до вимог Європейської конвенції.

Українські чиновники обстоювали протилежну тезу. Цитата за прес-релізом: "Представники Держтелерадіо розкажуть про досвід України в питаннях ролі та цінності саморегулювання ЗМІ на противагу державному регулюванню".

Власне, з виступів учасників семінару було зрозуміло, що європейськими експертами та українськими чиновниками або дискутувалися абсолютно різні тези, або учасники з обох боків ставили перед собою різні цілі.

Так, європейські експерти звернули увагу на зміст ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, що складається із двох частин: першої, що гарантує свободу висловлювань, та другої, що встановлює певні обмеження цієї свободи: "Стаття 10 "Свобода вираження поглядів".

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати i передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету i безсторонності суду i є необхідними в демократичному суспільстві".

Таким чином, експерти говорили про необхідність як державного регулювання, так і саморегулювання. Прикладом останнього у багатьох країнах є Ради у справах преси та Кодекси етики журналістів, що визнаються судом.

За яких обставин державне регулювання, на думку європейців, є виправданим? За словами Орнулфа Ронебека, радника з правових питань Міністерства юстиції Норвегії, є принаймні три підстави для втручання держави у сферу медіа. По-перше, обмеження мають встановлюватися законом, по-друге, повинні бути спрямовані на досягнення законних цілей, по-третє, обмеження виправдані, коли відповідають інтересам, що мають бути захищені в демократичному суспільстві. Йшлося й про те, що ЗМІ – очі й вуха суспільства, тому дотримання принципів професії, як-то: захист джерел, право на відповідь (спростування недостовірних фактів), відсутність вимоги спростовувати оціночні судження, якщо журналіст був достатньо відсторонений від них тощо, - є запорукою довіри до ЗМІ.

Власне, за оцінками Орнулфа Ронебека, те, що нині відбувається в Україні, багато європейських країн пережили ще років 30-40 тому. Тепер вони приїхали до України поділитися власним досвідом вирішення проблем.

У той же час позиція представників Держтелерадіо була наче з іншої опери.

Анатолій Мураховський, перший заступник голови Держкомітету, заявив, що вважає ставлення РЄ до українського законодавства невиправдано прискіпливим. "Залишилося по суті на колосально великій демократичній законодавчій базі ухвалити Концепцію національної інформаційної політики, яка впорядковує процеси у сфері медіа і розробити та ухвалити Інформаційний кодекс, - вважає Анатолій Мураховський. - На рівні законотворчому всі проблеми із забезпеченням реалізації статті 10 Конвенції реалізовані".

Заступник директора департаменту державної інформаційної політики Богдан Червак, виступаючи на семінарі, зауважив, що Україна готова прислухатися до порад РЄ, але "претензії полягають в ефективності реалізації чинних законів". Богдан Червак, намагаючись продемонструвати прихильність України до принципів демократії, говорив і про демократичність Руської правди, Конституції Пилипа Орлика, мовляв, "у середні часи ми прагнули до демократичного устрою своєї держави". І зараз, хоч ситуація в медіа загострюється через політичну конкуренцію, але, мовляв, власне політична конкуренція є теж підтвердженням демократичності. Щоправда, лейтмотивом його промови став заклик до експертів "подискутувати питання доцільності зняття моніторингу РЄ з України". Принаймні, за визначенням А.Мураховського, вони хотіли схилити експертів до цієї думки.

Захищаючи нинішню українську владу, чиновники Держтелерадіо змагалися в експресії аргументів. Наприклад, на думку Володимира Авраменка, заступника директора департаменту друкованих ЗМІ, видавничої справи та поліграфії Держкомітету, його просто обурив термін "регулювання преси". "Є співзвучність терміну регулювання з регулюванням стада, - виголосив чиновник, зауваживши, що це його власна позиція. – Якщо стадо не забезпечується кормовою базою, то його регулюють, тобто забивають. Я, пошановуючи експертів, не можу сприйняти такий підхід стосовнро преси. Треба говорити про правові аспекти діяльності".

У кожного, звичайно, свій особистий досвід... Проте якби експерти РЄ побачили Положення про Комітет, який пан Авраменко представляє, то зіткнулися б з іншим терміном. Наприклад, у п. 7 Положення вказано, що Держтелерадіо: "готує пропозиції про вдосконалення системи УПРАВЛІННЯ інформаційною сферою, розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує національним інтересам держави".

Крім того, В.Авраменко наполягав на думці, що Україна продемонструвала демократичність уже тим, що дозволила реєструвати газети усім дієздатним особам (навіть особам без громадянства). Ідеї про роздержавлення ЗМІ він загалом не сприймає, оскільки, мовляв, у порівнянні із загальною кількістю преси газет, засновниками яких є органи місцевого самоврядування, усього лише 54 (але ж є газети і місцевих адміністрацій – органів виконавчої влади, і тільки, наприклад, в одній Луганській області газет усіх форм ДЕРЖАВНОЇ власності 32 – „Детектор медіа” ). Пан Авраменко навів і аргумент, що став уже тиражним для українських чиновників: чи можна позбавити громаду права власності? У цьому, на думку заступника голови Держкомтелерадіо Віктора Петренка, полягає суть проблеми роздержавлення ЗМІ. У його вустах це звучало так: "Як можна у демократичному суспільстві заборонити органам влади видавати газету?".

У згадуваному вже Положенні вказано, що Держкомтелерадіо України в межах своєї компетенції організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Однак, Держтелерадіо, яке наполягає на тому, що головною причиною нинішньої ситуації в медіасфері є невиконання законодавства, самоусунулося від виконання своєї функції.

На запитання журналістів про причини ситуації Анатолій Мураховський відповів: "А тому, що така ситуація". Більше того, він вважає, що нагляд за виконанням законів не є компетенцією Комітету. Для цього, говорить він, є наглядові органи.

Ну що ж, "кожна структура стоїть на сторожі своїх інтересів, - прокоментував заяви представників Держтелерадіо на семінарі директор Бюро інформації та документації Ради Європи в Україні Олександр Павличенко. – Хоч про створення якоїсь контроверсії між організаторами не йшлося. Мета семінару – це ознайомленні зі стандартами, які пропагує Рада Європи і які вона намагається закликати виконувати українську сторону. Позиція представників держструктур є властивою для них, і ми побачили державу (Україну. – „ТК”) такою, яка вона є. Щодо запитів про зняття моніторингу з України - це не формат цього семінару. Рішення обговорювалося на асамблеї ПАРЄ у вересні і було вирішено продовжувати моніторинг. Остання інформація – здійснення спеціального моніторингу триватиме і в питанні діяльності ЗМІ. Говорити, що існує певний рівень демократичності в ЗМІ в Україні, на сьогодні є трохи проблематичним.

РЄ, як і європейське суспільство, стоїть на засадах того, що преса має бути до певної міри незалежною і стояти на контролі демократичних цінностей суспільства. Проблема нашої держави в тому, що таку пресу ще треба створити і виховати. Це має бути нове покоління журналістів, і для того, щоб вони стали працювати і працювали з більшою мірою свободи, потрібні передумови. Завдання створити такі передумови, мабуть, і є метою проведення таких семінарів, і здійснення моніторингу - з порадами щодо очевидних недоробок.

У той же час Рада Європи і ми знаємо, що багато чого в Україні відбувається у невідкритий спосіб, не документується, і ми бачимо тільки результати, які можуть бути інтерпретовані у певний спосіб. Але прямих доказів контролю та впливу на ЗМІ (певні кола - „ТК”) намагаються не залишати. Випадок „темників” – виключний випадок, тим часом як існування аналогів цих „темників” – програмування діяльності ЗМІ - є щоденною практикою".