Зокрема, чинний закон "Про вибори Президента України", зауважила член Центральної виборчої комісії (ЦВК) Марина Ставнійчук, покладає на ЦВК функцію розробки порядку використання ЗМІ під час виборів. І такий документ був підготовлений 18 червня 1999 року за № 96 "Положення про порядок використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України у 1999 році" із подальшими змінами. Та, на думку Марини Ставнійчук, "агітація – апогей виборчої кампанії, тому не може така важлива стадія виборчого процесу регулюватися підзаконним актом ЦВК".

Крім того, чимало зауважень викликає порядок фінансування виборчих компаній, формування списків виборців та внесення змін до них в процесі виборів, процедури голосування та підведення підсумків.

Наразі під питанням власне й те, за яким законом, чинним, чи новим, загалом відбуватимуться вибори 2004 року. Однак, жоден із запропонованих проектів законів про вибори принципово не вирішує нагальні питання щодо участі медіа у виборчому процесі.

У ВР у жовтні було зареєстровано проект Закону “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” (щодо фінансування та здійснення передвиборної агітації).

Як йдеться у пояснювальній записці до законопроекту, значна кількість обмежень, запроваджених для суб’єктів виборчого процесу, не роблять вибори більш прозорими та об’єктивними, а навпаки, – лише стимулюють порушення законодавства. Тому законопроектом пропонується:

1. Скасувати обмеження на максимальний розмір виборчого фонду кандидата в народні депутати України.

2. Скасувати нереалістичне обмеження на максимальний розмір добровільного внеску фізичної чи юридичної особи до особистого виборчого фонду кандидата, яке сьогодні встановлене на рівні 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Натомість, суб’єкти виборчого процесу зобов’язуються оприлюднювати інформацію про жертводавців, які здійснили пожертву розміром понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. На законодавчому рівні закріпити обов’язок ЦВК щодо виготовлення і розміщення на загальнодержавних каналах теле- і радіомовлення інформаційних програм для виборців з роз’ясненням основних принципів проведення виборів, ролі виборів у житті суспільства та держави, процедури голосування, прав та обов’язків виборців, механізмів контролю за дотриманням законодавства про вибори Президента України.

4. Закріпити обов’язок ЦВК публікувати фінансові звіти про загальний розмір та джерела надходжень до особистого виборчого фонду (включно із зазначенням осіб, які здійснили пожертвування на загальну суму понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), фінансові звіти про використання цих коштів.

5. Обмежити можливості податкових органів впливати на хід виборчого процесу. Зокрема, недостовірність відомостей, наведених у декларації кандидата в Президенти України, пропонується не вважати підставою для скасування реєстрації відповідного кандидата. Натомість, пропонується запровадити механізм широкого оприлюднення інформації про виявлення в ході перевірки неточностей, помилок у деклараціях тощо.

6. Уточнити та врегулювати неврегульовані питання ведення передвиборної агітації з використанням друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації.

Однак, частково проблемні питання агітації навіть у новому проекті регулюються шляхом встановлення заборон, за які не передбачено жодних санкцій. Наприклад, ч.6 ст.32 чинного закону пропонується викласти у такій редакції: "Внесення агітаційних матеріалів та/або політичної реклами кандидатів у Президенти України до інформаційних телерадіопрограм не допускається.” Так само, як і у проекті закону "Про політичну рекламу" (автор Валерій Мішура), про який "Детектор медіа" вже писала.

При цьому чинне законодавство не дає визначення ні поняттю "політична реклама", ні поняттю "політична агітація" для того, аби встановити різницю між ними та різницю між ними та інформуванням.

З іншого боку, іноді самим журналістам краще, що ці питання не врегульовані. Є ж сумна російська практика. Як відомо, законом російським журналістам було взагалі заборонено повідомляти про вибори, якщо їх робота не була оплачена із виборчого фонду. В зв’язку з чим журналісти разом із депутатами Держдуми змушені були звертатися з цього питання до Конституційного суду Росії.

КС РФ розтлумачив різницю між агітацією та інформуванням. У постанові Конституційного суду було дано критерій, згідно якого можна встановити межу між тим, де закінчується інформування й починається агітація. "Критерієм може служити лише наявність в агітаційній діяльності спеціальної прямої мети (умислу) схилити виборців в певну сторону, - йдеться у постанові цього суду. – В іншому разі різниця між інформуванням та агітацією була б стерта, а це б неправомірно обмежувало б конституційні гарантії свободи слова та інформації". І далі: "До агітації застосовуються ознаки систематичності висловлювання, послідовності тональності".

Врешті ж в Росії дійшли спільного знаменника.

В Україні про пошук "вирішальної різниці" поки що не йдеться. Згадуваний проект закону пропонує окреслити лише принципи ведення передвиборної агітації кандидатами в Президенти України, А саме: законності; відкритості; добросовісної змагальності кандидатів; заборони участі в передвиборній агітації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; недопущення переваг окремих кандидатів, які можуть виникати у зв’язку з їх посадовим становищем; забезпечення необхідного мінімуму передвиборної агітації кандидата за рахунок коштів Державного бюджету України; платності розповсюдження агітаційних матеріалів; рівноправного доступу кандидатів до засобів масової інформації; забезпечення права на відповідь та спростування.

Але необхідних змін навіть до чинного законодавства поки що не внесено. Відповідне ж Положення ЦВК готувалося під вибори 1999 року, отже, буде змінюватися. Яким воно стане після кадрових змін в Центральній виборчій комісії? Як відомо, цього року закінчується термін повноважень 13 її членів. Згідно закону про ЦВК встановлено заборону на ротацію протягом року більше, ніж третини складу комісії. Але протягом трьох останніх років цього ніхто не робив. Таким чином, питання ротації ЦВК під питанням, як і легітимність її членів. Це стало проблемою у контексті скандалу навколо намагання змінити закон про вибори Президента.

Свої здивування з приводу щорічної зміни виборчого законодавства висловив під час круглого столу і Ральф Ваксмут, керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Його заява була досить категоричною: "лише демократичним шляхом обраного президента буде прийнято на Заході і взагалі на міжнародній арені". Крім того, він не приховував, що його заяви викликані ситуацією у Донецьку навколо з'їзду "Нашої України". "І це за рік до виборів, а що буде далі, коли виборча боротьба розпочнеться?" – зауважив Ральф Ваксмут.

Принаймні для ЗМІ принципових змін поки що не передбачається. "Вибори-2004 будуть відрізнятися від виборів-1999 тільки тому, що між ними пройшло п'ять років, люди стали іншими, - вважає Євген Радченко, заступник голови Комітету виборців України. – Будуть задіяні інші кошти. Навіть за старого закону ці вибори будуть дещо іншими".

Він досить позитивно оцінює запропоновані у вище згадуваному проекті Закону зміни, що стосується передвиборчої агітації.

Проте, з огляду на думки опитаних „Детектор медіаю” експертів, проблем використання ЗМІ у президентській виборчій кампанії настільки багато, що навряд чи до початку виборів законодавцям вдасться врегулювати хоча б нагальні проблеми.

Запитання "Детектор медіа": "Яких принципових змін потребує законодавство про вибори президента у частині участі та використання ЗМІ у виборчій компанії?"

Євген Радченко, юрист, Комітет виборців України:

- Змін, яких потребує виборче законодавство в сфері ЗМІ, занадто багато. Принципова зміна є одна – необхідність визначити поняття "передвиборної агітації" та поняття "політичної реклами", щоб вони були нетотожні поняттям "комерційної реклами" і щоб була зрозумілою відмінність між агітаційними матеріалами і інформаційними. Це питання може бути врегульовано в законі про вибори як Президента України, так і народних депутатів України. Це робиться двома-трьома статтями, якщо вони вдало виписані.

Наступні питання йдуть у розвиток норм законодавства. Тому я вважаю, що принципових є тільки цих два моменти.

Марина Ставнійчук, член ЦВК:

- Ви знаєте, що на минулих президентських виборах 1999-го року ці питання вирішувалися на підставі загальних норм закону і Положення "Про порядок використання ЗМІ під час виборів", які приймала безпосередньо ЦВК. Але, я думаю, що ЦВК є правозастосовчим органом, в першу чергу. І як і Верховна Рада, і Президент, і сама ЦВК повинна бути зацікавленою в тому, щоб це важливе питання виборчого процесу було врегульовано виключно законом, як цього вимагають декілька статей Конституції України. А саме: п. 20 ч.1 ст.92, ст.103, - вимагають, щоб питання порядку організації та проведення виборів врегульовувалися виключно законами України.

Друге питання – відповідальності за порушення ведення передвиборної агітації. Ви знаєте, що в чинному зараз законі "Про вибори Президента України" немає санкції, норми, що містить відповідальність за порушення норм права у цій частині. Через те, щоб уникнути нарікань під час виборів, потрібно врегулювати ці питання належним чином.

Ігор Когут, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив:

- Потребують врегулювання і питання агітації, і питання забезпечення рівності доступу до ЗМІ, і питання того, чи можуть бути чітко визначені межі рекламних площ в друкованих ЗМІ, і межі їх вартості. Ці проблеми мають і економічний і політичний вплив на участь ЗМІ у виборчому процесі.

На жаль, попри всі прогресивні думки, які існують в експертних колах і котрими ми ділимося із законотворцями, вони неадекватно відтворюються в законопроектах, а якщо і відтворюються, то отримують спротив сесійної зали. На мою думку, існує певна опозиція цим позитивним початкам, аби зберегти можливості адміністративного впливу на виборчі процеси.

Олександр Нельга, член ЦВК:

- Найголовнішим, на мій погляд, є реалізація двох моментів. По-перше, коли починається передвиборна агітація, в тому числі й у ЗМІ, потрібно законодавчо розвести у часі ефірний час на радіо і на телебаченні для суб'єктів виборчого процесу, які виступають із своїми виборчими програмами за рахунок коштів державного бюджету. Я вже неодноразово вносив пропозицію надавати телеефір за державні кошти ввечері та вранці і переважно в той час, коли люди не на роботі.

Важливою є проблема інформаційних спорів під час ведення передвиборної агітації, і зокрема, через ЗМІ. Бажано було б законодавчо і з ЦВК, і окружних виборчих комісій зняли обтяжливий для них обов'язок розбиратися зі скаргами стосовно порушення виборчого законодавства з боку ЗМІ. Я думаю, що потрібно створити для цієї мети спеціальний експертний орган, чи в структурі органів влади (при Президентові, КМУ чи ВР), чи громадський орган, але наділений відповідними повноваженнями, який би свої висновки передавав до відповідної судової інстанції, що вже приймала б остаточне рішення.

В принципі, виборчі комісії є організаційними структурами і не мають займатися санкціями і розглядом скарг та звернень. На мій погляд, це відволікає їх від основної роботи. Я наполягаю на необхідності створення проміжного експертного органу, оскільки в судах не вистачає відповідних експертів з питань роботи медіа. Було б непогано, коли б у виборчому законодавстві, особливо в частині ведення масової агітації з використанням ЗМІ, усі необхідні визначення були чітко сформульовані.

Багато проблем виникає через невизначеність поняття "передвиборна агітація", наприклад, що вважається моментом її початку: факт реєстрації суб'єкта виборчого процесу чи інше? Визначення в законі немає і тому виникають непорозуміння. Немає також в нас і досі Закону "Про політичну рекламу".