Депутат Голосіївської райради Києва та підприємець Володимир Кисіль отримав легкі тілесні ушкодження і хоч і перебуває сьогодні у Жовтневій лікарні, стан його здоров`я задовільний. Правоохоронці говорять, що у кримінальному світі Кисіль відомий ще й як "Дід", не називаючи більш відому громадськості "банду Кисіля". За даними УБОЗу, угруповання «Діда» донедавна було однією з двох потужних і діючих злочинних бригад столиці. Самого Кисіля колись оголошували в розшук, у той же час - дозволяли коментувати події в одній програмі із Юрієм Кравченком, тоді міністром внутрішніх справ.

Однак, його ім'я не забувалося у контексті справи Гонгадзе. На це вказували і посмертні листи Ігоря Гончарова. Правоохоронці неофіційно розповідають, що вибух на Рейтерській – це перший замах на Кисіля. Одразу після інциденту почали висловлюватися найрізноманітніші версії, найгучніша з яких – можлива "зачистка" фігурантів у справі Гонгадзе. "Детектор медіа" звернулася до експертів з проханням прокоментувати цю та висловити свої можливі версії події.

Григорій Омельченко, голова Тимчасової слідчої комісії ВР у справі розслідування вбивства журналіста Георгія Гонгадзе:

- Із цього приводу у мене не буде ніяких коментарів. Тому що я голова слідчої комісії. Хай розбирається Генпрокуратура і МВС. Коли б я був не головою слідчої комісії, а просто депутатом, намалював би вам дуже багато версій. Але я не можу бути упередженим. Офіційно ми займалися цим матеріалом ще більше місяця тому, коли до нас офіційно звертався Кисіль по матеріалам, які зараз знаходяться у комісії та Генпрокуратурі (виділено „ТК”), тому я не маю морального права робити коментар, щоб не нашкодити цій справі.

Олена Мельник, редактор відділу кримінальної хроніки, "Новий канал":

- Наскільки мені стало відомо, вибух у авто, де знаходився Володимир Кисіль, міг бути попередженням перед можливим переділом сфер впливу у Києві у зв'язку із можливим достроковим звільненням з місць позбавлення волі Бориса Савлохова.. Є інформація, що двоє народних депутатів, А.Доманський та П.Цибенко, звернулися до голови Держдепартаменту України з питань виконання покарань А.Льовочкiна з проханням про дострокове звільнення Савлохова. І нібито згоду департаменту було отримано.

Олексій Степура, незалежний журналіст:



- Коли я в черговий раз дізнаюсь про нові факти у справі Гонгадзе, які щойно відкрилися, я завжди згадую вислів колишнього адвоката Лесі Гонгадзе Андрія Федура. Він говорив, що при тій кількості інформації, яка з`явилась щодо справи Гонгадзе у відкритих ЗМІ, досі дивно, що не з`явилось чоловік п`ять, які б узяли на себе це убивство. Відкритої інформації досить для того, щоб з'явилися і заяви про офіційне підтвердження публічної інформації, мовляв, той–то генерал зустрічав Георгія 16-го увечері, а потім повіз його у Московський РОВД чи на склад у Московському районі. І там застрелив його. За таких обставин дуже важко перевірити цю інформацію.

У нас є багато політиків, охочих зробити такі заяви. Але зверніть увагу, історія з Пукачем кардинально суперечить тим самим листам Гончарова, які чомусь вважаються у нас головним доказом того, що до спецоперації з викрадення і вбивства Гонгадзе причетні вищі посадові особи міліції. Гончаров пише, що нібито Гонгадзе затримали працівники "Сокола", які спільно з представниками бандитів від Кисіля вивезли його на склад і там вбили, і що цим нібито керував колишній начальник УБОП Києва Астіон.

Натомість ми маємо зовсім з іншого джерела (Гончаров нічого не згадує про Пукача) інші версії, що саме Пукач із своїм заступником викрали Гонгадзе, привезли його у Московський РОВД і там застрелили.

Тобто ці історії суперечать одна одній, і яка з них правильна, я не знаю.

Дуже просто сказати, що це зробив такий-то генерал, але чи є об`єктивні докази таких заяв, мені невідомо. Сьогодні під час засідання Апеляційного суду Києва стане відомо, що саме інкримінується Пукачу і наскільки ці докази суттєві, чи це знову лише чиїсь слова, припущення.

Коли говорять про справу Гонгадзе, я повертаюся до наступного: розставити крапки над „і” у цій справі було б дуже легко, коли б у людей, які стоять за підслуховуванням кабінету Президента, було бажання відкрити розмови, що писалися після 16 вересня між президентом і Кравченком, президентом і Деркачем, і багато інших розмов, там напевно ж весь час йшли розмови про Гонгадзе. Якби ці розмови були доступні, в тому числі для громадськості і для слідства, це була би дуже велика справа. Натомість це приховується. Усі розмови до 16 вересня 2000 року записані і оприлюднені, після 16-го розмови видаються клаптиками і розмов Кучма-Кравченко взагалі нема. Тобто, якби люди, які стояли за підслуховуванням кабінету Президента, хотіли правди, це можна було б зробити.

Але, принаймні, те, що тіло Гонгадзе перепоховали під „касетний скандал”, у мене нема жодних сумнівів. Що стосується його вбивства, є дві версії. Це ексцес виконавця, випадкове вбивство (я не знаю, як це технічно можливо при таких високих дійових особах, які задіяні). Виходить так, що людину випадково вбивають, а тіло його з усіма прикрасами опиняється в інших руках, які перепоховують тіло і фактично грають під касетний скандал.

Я думаю, що простіше пояснення того, що сталося з Гонгадзе, - це було замовне вбивство, і хоча воно і відбулося, швидше за все, руками працівників правоохоронних органів чи за їхньої безпосередньої участі, але замовник мав на меті оприлюднення записів Мельниченка. Це моя точка зору, і я поки що не бачу того, що може їй суперечити.

Думаю, зараз знайдуться люди, які будуть тлумачити вибух авто, де знаходився Володимир Кисіль, як зачистку у справі Гонгадзе. Знаєте, пройшло все ж таки три роки з того часу, якби була якась необхідність прибирати свідків, то той самий Пукач не ходив би на свободі і не керував відділом стільки часу. Я не маю зараз достатньо інформації, щоб пов`язувати всі ці події, але, безумовно, Кисіль, при всій могутності цієї фігури, це ідеальний "відбувайло" у цій усій історії. Тобто я не виключаю, що слідство могло бути націлене саме на те, щоб прив`язати до цієї справи Кисіля. Серед тих фігур, які виникають у цій справі, він, так би мовити, найбільш слабкий, і це було б найкращім варіантом звалити це все на нього. Але зараз немає ніякої інформації, щоб пов`язувати цю ситуацію зі справою Гонгадзе. Взагалі мало інформації, щоб про щось говорити.

Олександр Корчинський, заступник головного редактора, куратор кримінального блоку, газета „Сегодня”: - Во-первых, я даже не могу утверждать, что Владимир Карпович Кисиль и известный авторитет по кличке Кисиль - одно и то же лицо. Объясню, у меня лично был случай, когда ныне погибший человек, которого мы в газете назвали Черепом, приехал в редакцию и стал требовать, чтобы мы доказали, что он и человек по кличке Череп - одно и то же лицо. Естественно, юридических доказательств у нас не было, пришлось газете извиняться, говорить, что мы не можем утверждать, что этот человек и Череп одно и то же лицо. Поэтому, я сразу разделяю - некоторые называют Владимира Карповича так, но я так утверждать не могу.

Во-вторых, авторитета Кисиля, его группировку, действительно не раз, это уже почти стало общим местом, называли причастными к делу Гонгадзе, но утверждать, так это или нет, я тоже формально не могу, как юридически осторожный журналист, потому как это дело следствия и суда. Версии такие выдвигались, но версий было много, в том числе, что похитили Георгия уголовники или люди какого-либо авторитета, иная версия была, что его похитили люди из МВД.

Если Пукача выпустят, то одна из версий даст серьезную трещину.

В-третьих, предположение, что Кисиля, подчеркиваю, авторитета Кисиля, пытались убрать в связи с делом Гонгадзе, чтобы произвести зачистку, чтобы нити не вывели куда-то навверх - у меня, честно говоря, вызывает серьезные сомнения. В силу, прежде всего, непрофессиональной подготовки «теракта». Ибо если Кисиль был главной намеченной жертвой теракта, то цель абсолютно не достигнута - насколько я знаю, если он и пострадал, то слегка. Пострадали, насколько я знаю, водитель и охранник, то есть люди, сидевшие впереди.

Отсюда я делаю вывод, что вряд ли вчерашний взрыв и дело Гонгадзе между собой внутренне связаны. На мой взгляд, это либо какие-то разборки, либо несчастный случай в связи с неосторожным обращением с взрывчатым веществом, как это называют правоохранительные органы, и это их основная версия. То есть, взрывчатку в джип никто не подкладывал, она лежала, по моим данным, в углублении подлокотника между водительским сидением и передним пассажирским. Джип постоянно охранялся, и маловероятно, что чужой мог туда ее пронести.

Скорее всего, пассажиры знали, что она там. Другое дело, для чего она там была нужна. Думаю, Владимир Карпович, скорее всего, будет говорить, что он о ней не знал, что это была инициатива водителя.

Сегодня один знакомый сыщик сказал мне, что, на его взгляд, дело по взрыву скоро будет закрыто, все спишут на несчастного водителя, на его неосторожность, который, по моим данным, уже лишился обеих рук и ноги. А Владимир Карпович, насколько я знаю, особо не пострадал, но, по последним данным, в больницу все таки обратился…

То есть, повторю, наиболее пострадали люди, сидевшие в джипе впереди. Но положить взрывчатку именно туда, зная, что никто из начальников и бизнесменов, авторитетов впереди никогда не сидит – было бы непрофессионально. Если бы имелось в виду убрать господина Кисиля. А стало быть, это вряд ли дело рук силовых структур, где грамотные взрывотехники, прекрасно понимающие, куда надо класть.

Или задача была другая. Можно много версий выдвинуть, есть версия, что необходимо было усилить внимание к фигуре Кисиля, а стало быть, и к версиям, которые за этим стоят, или отвлечь внимание от какой-то другой версии и направить внимание на Кисиля… Но повторяю, если вести речь о зачистке свидетелей, которые могут что-то сказать и вывести потом на больших людей, и якобы эти большие дали команду защищать их – то с этой точки зрения все сделано непрофессионально, а значит, вызывает сомнения.

Юрій Кармазін, народний депутат України, Комітет Верховної Ради з питань правової політики:

- Я дуже співчуваю тим людям, що стали жертвами вибуху. Я б дуже не хотів, щоб у центрі Києва вибухали якісь машини. Це ненормально, і я вважаю, що одразу ж після цього вибуху мала б відбутися прес-конференція чи виголошена офіційна заява міністра внутрішніх справ. Це прямий обов'язок міністра - заспокоїти мешканців Києва і дипломатичний корпус. Я вже сьогодні мав декілька розмов з дипломатами, абсолютно випадково, біля Верховної Ради. Серйозного рівня дипломати, які у мене запитували про цей інцидент, дивуються, чому влада мовчить, не робить ніяких заяв. Це ненормальна ситуація, коли в історичному серці Києва когось ранять, це ж не Ірак.

Тепер про те, з чим це може бути пов`язано. Мені здається, що роблять вибухівку не сильною, то це робиться, мабуть, для того, щоб попередити людину, аби вона мовчала, чи не втручалася, чи залягла на дно. Це найбільш серйозна версія серед тих, які є.

Ми знаємо, які сили були задіяні у справі Гонгадзе, тому я не виключаю, можливо, вибух має стосунок до цієї справи. Хоча і не виключаю зовсім іншої причини - розбірки чи з приводу власності, чи з приводу податку на додану вартість. Ці моменти не виключаються, не виключається також момент, що це може бути попередження з іншого приводу Адже ви знаєте, не просто так була зроблена заява лідера „Нашої України” Ющенка про те, що йому відомо про підготовку замаху на його вбивство. Мене здивувало, що жодна спецслужба про це не знала.

Якби нас з вами почули, я б сказав: „Шановні! Відкрийте очі і поцікавтесь, чому з камери попереднього ув`язнення в Іванково втекла людина, яка знаходилася у міжнародному розшуку? Чи не втекла вона саме тому, що плани, з якими вона перебувала у Києві, стали відомі, і влада отримала інформацію, що плани відомі”. Я ставлю запитання, хоча, на жаль, я знаю на нього відповідь. І за тією інформацією, яку я маю, відповідь ствердна...

Я не виключаю, що всі ці справи пов`язані. Але відповісти на ці версії можна тільки тоді, коли ці справи будуть розкриті. Одна, друга і третя.