В прес-службі Нацради „Телекритиці” заявили: "ми знаємо, що постанову (мається на увазі постанова про 7 канал. - прим. „ТК” ) довго обговорювали, а що саме там вирішили, нам невідомо”.

Причина особливої уваги до проблеми ліцензування 7-го каналу Одещини обізнаних експертів криється у досить довгій історії і самого каналу, і протистояння навколо нього. Ось що вдалося дізнатися „Телекритиці”.

Колись, після розпаду СРСР, в різних містах уже незалежної України почали виникати “незалежні” від держави ЗМІ. В тому числі, створені головами міськрад, міськвиконкомів, представників Президента в області тощо.

Саме в ці історичні роки народжувалась історія медіапротистояння. Протистояння місцевої номенклатурної еліти, підсилена тільки щойно народженою Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Точніше, її тодішнім керівником Віктором Петренком.

Саме колишній директор Дніпропетровської обласної державної телекомпанії розпочав «нарізання” існуючих каналів мовлення для новонароджених телерадіокомпаній. Таким чином, в супереч азам медіа бізнесу та здоровому глузду, під тиском різних обставин, Національна рада під керівництвом В. Петренка розпочала свою діяльність, наріжним каменем якої був принцип “дати усім, хто просить”.

Всупереч діючому тоді Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, який передбачав конкурсний відбір, В. Петренко видавав ліцензії на мовлення за іншими правилами. Вінцем інформаційно-ліцензійної політики В.Петренка стали розподіл одного теле- чи радіоканалу на кількох бажаючих власників телерадіокомпаній та початок ретрансляції російської станції “Європа Плюс” . Як наслідок, український медіа простір досі перебуває в стані перманентної боротьби. З одного боку, власники телерадіокомпаній, які ділять канал на двох чи трьох, намагаються, як це і притаманно титульній нації, знищити сусіда. З іншого боку - завести в Україну якомога більше іноземних станцій. Так легше заробити гроші.

Після завершення “ери” Петренка керування телерадіоінформаційним простором прийняв ще один дніпропетровець Б.Холод. Борис Іванович за підтримки ідеологів – своїх тодішніх заступників М.Потураєва та В.Лешика - вирішив навести нищівний порядок у галузі і проголосив нові правила, які заключалися у схемах: а) один канал - один мовник; б) усі ретранслятори російських станцій повинні легалізуватися в Україні, інших країн - зникнути. В принципі, перший постулат наче і правильний, однак не відповідає законодавству. Другий – чистої води лобістський. Як наслідок, суспільство пережило не один медіа конфлікт. Чого тільки не було: скарги, пікети, ротації, нарешті переговори.

За три роки в Україні, з одного боку, з’явилися „натуралізовані” російські радіостанції: “Європа плюс”, “Ностальжі”, “Хіт-ФМ”, “Шансон”, “Мелодія”, “Клас”, “Кохання” та інші, зникли українські теле- та радіокомпанії: “Континет”, “Хортиця”, “Іштар”, “Ютар”, з іншого – розпочалися конфлікти з розподілу каналів мовлення серед кількох попередніх мовників. Принагідно нагадаємо, що закон передбачає, що якщо будь-яка телерадіокомпанія працювала без порушення законодавства, то вона має пріоритет у отримані ліцензії на подальшу діяльність. Одначе Національна рада періоду 2000-2002 розтлумачила норму закону на свій лад і позбавила ліцензій десятки телерадіокомпаній, які готувалися до відзначення десятиліття роботи в ефірі. Серед них - столична муніципальна телекомпанія “Київ” та одеська “РТВ-7”.

15 жовтня 2003 року ввійде в історію столичного тележиття як день розведення двох заклятих політичних опонентів - Г.Суркіса та О.Омельченка. Саме цієї середи Національна рада, попри внутрішні протиріччя, поставила крапку у трьохрічній епопеї розподілу 30 телевізійного каналу в м. Києві, на якому, нагадаємо, згідно рішень Національної ради 1995-1997 років, працювали дві телекомпанії: “Київ” та “Тет” . Саме згідно рішення Національної ради від 15 жовтня, після кількарічних судових “розбірок” 30 ТВК має перейти у повне користування проомельчинківській телекомпанії “Київ”, а 42 столичний телеканал – соціал-демократичній “Тет”. Подейкують, що заради цієї події один із членів Національної ради, який протестував проти дій Б.Холода по видачі ліцензій одним, і не видачі іншим, завбачливо пішов на півгодинний перекур. І... повернувся лише після прийняття остаточного рішення по ліцензування обох компаній. (Як вже писала „Детектор медіа”, після запровадження новопризначеними членами Національної ради В. Лешиком і М.Фартушним принципу вотування проголосованих рішень шляхом не підписання протоколу в ході засідання, 8 жовтня цього року заступник голови Національної ради В.Шевченко відмовився підписати протокол з рішенням про визначення переможця конкурсу на 42 ТВК у м. Києві, через відмову підписувати Б.Холодом ліцензію кабельній телекомпанії “Воля кабель” і вимагав припинення прийняття рішень про видачу ліцензій, до поки Б.Холод перестане порушувати права окремих телерадіокомпаній. До речі, вчора „Волі-кабель”, за інформацією „ТК”, ліцензію таки видали! ).

Однак, за інформацією „Детектор медіа”, як тільки того ж таки 15 жовтня Національна рада почала розгляд подібної ситуації на 7 телеканалі у м. Одесі, ранковий святковий настрій у її членів зник миттєво.

Конфлікт між телекомпаніями “Ріак-інформ” та “РТВ-7”, наскільки відомо „Телекритиці”, також був закладений ще у минулому тисячолітті. У 1995 році Національна рада, під керівництвом В.Петренка, вирішила розділити 7 телеканал на трьох. Основними мовниками стали частково муніципальна телекомпанія “РТВ-7” , з обсягом мовлення 11 годин на добу та приватна телекомпанія “Ріак-інформ” з обсягом мовлення 9,5 годин щодобово. Так і працювали б досі. Однак, як і у столичній ситуації, в Одесі взяла верх політика.

Якщо хтось пригадує, то після опротестування судом виборів мера міста, які виграв Е.Гурвіц, влітку 1998 року в Одесі відбувалися перевибори. Саме тоді, за шаленої підтримки телекомпанії “Ріак-інформ” та столичної влади, міським керівником став одвічний опонент Е.Гурвіца, колишній голова одеської облдержадміністрації Р.Боделан. Як ви здогадалися, у телекомпанії “РТВ-7” , яка, природно, підтримувала колишнього мера Е.Гурвіца, почалися проблеми. А закінчилися вони у 2002 році, коли Національна рада, керуючись принципом “один канал – один мовник”, порушуючи законодавство, позбавила можливості колектив телекомпанії “РТВ-7” працювати в ефірі 7 телеканалу, видавши відповідну ліцензію прободеланській телекомпанії “Ріак – інформ”.

Телекомпанія “РТВ-7” подала в суд, і її позовні вимоги були задоволені. Протягом останнього року оновлена у 2002 році Національна рада двічі намагалася розв’язати одеський “гордіїв клубок”, який залишився у спадок від попередників, однак усі зусилля були марні. По обидві сторони стояли впливові політичні сили. З одного боку, міський голова Р.Боделан та депутати фракції СДПУ (о), з іншого – трудовики О.Костусєв та В.Пінчук. До речі, як повідомило „Телекритиці” джерело, яке ми з зрозумілих причин не називаємо, такий розклад був оприлюднений народним депутатом, соціал-демократом, О.Різником, який на весь коридор в приміщені Національної ради кричав, що не допустить в Одесу ні Пінчука, ні будь-кого іншого з президентської сім’ї (!?).

Можливо, саме тому, що в Одесі зійшлися інтереси двох політичних сил, які змагаються у любові до президента Л.Кучми, голова Національної ради намагався всіляко затримати розгляд цього питання. Для Б.Холода склалася не характерна ситуація, коли серед конкурсантів відсутні опозиційні ЗМІ. Коли обидва табори представлені депутатами – членами більшості.

За словами деяких членів Нацради, Борис Іванович нервував. Він не міг визначитися, кому відати перевагу: чи телекомпанії, наближеній до зятя Президента України, чи телекомпанії – близькій до В.Медведчука, від якого безпосередньо залежить тривалість його перебування на посаді голови Національної ради.

Не зважаючи на все, після кількагодинної дискусії, члени Національної ради 15 жовтня прийняли компромісне рішення: видати ліцензію на право мовлення на 7 телеканалі попереднім мовникам - телекомпаніям “Ріак –інформ” та правонаступниці “РТВ-7” телекомпанії “АРТ” . На перший погляд, адекватне ситуації рішення. Однак, як стало відомом вчора „Телекритиці”, Б.Холод вирішив по іншому. Заявивши, що обійматиме посаду голови Національної ради до кінця жовтня 2004 року (тобто до президентських виборів), Борис Іванович, за інформацією очевидців, забравши протокол з результатами голосування, покинув приміщення Національної ради.

Злощасний протокол члени Національної ради знайшли лише наступного дня... без підпису Б.Холода. Іншими словами, рішення вкотре за місяць не набуло чинності.

22 жовтня має відбутися чергове засідання. Цікаво, чим закінчиться одеський конфлікт? Чим закінчиться протистояння Медведчука та Пінчука у Національній раді, яке розпочалося ще 10 вересня з виборів відповідального секретаря?

„Детектор медіа” за коментарем щодо ситуації з ліцензуванням 7-го каналу звернулася до заступника голови Нацради Віталія Шевченка:

- Віталій Федорович, чи було прийнято рішення щодо 7 каналу на Одещині?

- Досить проблемна ситуація в Одесі. І 15 жовтня була спроба ці проблеми вирішити. Були прийняті рішення щодо переможців для мовлення на сьомому каналі. А далі пішли проблеми з процедурою. Я вам можу сказати тільки одне –. рішення було прийнято голосуванням і оформлявся протокол стосовно до вимог, як це передбачено законом і регламентом діяльності Нацради, що рішення буде прийнято, якщо буде підписане всіма членами . А потім постанова... кудись зникла...

- А конкретніше, що саме підписала Нацрада, яке рішення було прийнято?

- Вчора проголосували, провели підсумки конкурсу, уже, до речі, повторного, по сьомому одеському каналу. Визначились з двома переможцями – телерадіокомпанією "Арт" і телерадіокомпанією "Ріак-інформ", які мусили між собою, як два переможці, узгодити сітку мовлення і на наступному чи найближчому засіданні, відповідно до їхніх домовленостей, Нацрада ухвалила б рішення щодо видачі їм ліцензій. І вони спільно мали б мовити на 7 одеському каналі 24 години на добу.

- І що ж трапилось?

- Ну, вчора цей протокол десь зник. Потім знайшовся – але без підпису голови. Я єдине, що можу вам сказати, що сім членів Нацради точно його підписали. Але якщо не буде восьмого підпис - рішення доведеться приймати знову.

„Детектор медіа” продовжить інформувати своїх читачів щодо ситуації з 7 одеським каналом.