Держтелерадіо розродилося новою ідеєю. Після не вирішення проблем інформаційної безпеки України, національної книжки, самоусунення від проблематики висвітлення діяльності Верховної Ради України, фактичного знищення обласних державних телерадіокомпаній чиновники взялися за поповнення Державного бюджету і боротьбу “з тіньовою економікою», заради запобігання „її проявам в економіці України”.

Читаючи новий законопроект „Про внесення змін до Закону України ”Про телебачення та радіомовлення”, підписаний виконуючим обов’язки голови Держтелерадіо А.Мураховським, складається враження, що чиновники цього відомства або ж не відають, що роблять, бажаючи нажити слави реформаторів, або ж виконують чиїсь політичні завдання.

Можливо, це запасний варіант однієї із політичних сил, яка вирішила перебрати на себе контроль за діяльністю телерадіоорганізацій через Національну раду, що спричинило конфлікт на рівні Адміністрація Президента України – Верховна Рада України? У випадку, якщо Національна рада не піддасться “дресируванню” з боку “когось”, то, очевидно, необхідно “обрізати” її повноваження. Поспішність, з якою просуває свій законопроект Держтелерадіо, коли у парламенті пройшов перше читання законопроект “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, а також зареєстрована нова редакція закону “Про телебачення і радіомовлення”, скоріше за все, говорить про збіг інтересів чиновників, які хочуть “боротися з тіньовою економікою” та політиків, які хочуть в будь-якому випадку контролювати телерадіокомпанії. І особливо перед виборами Президента України. Суть законопроекту зводиться до контролю та “координації діяльності” Держтелерадіо усіх без винятку телерадіокомпаній в Україні використовуючи механізми державної реєстрації, перерозподілу контрольних функцій Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та ліквідацію діючої норми про заснування Національних теле - і радіокомпанії Верховною Радою України. Скажімо, згідно діючого законодавства ліцензія Національної ради є єдиною і достатньою для початку та здійснення мовлення, її можна забрати тільки після рішення суду. Держтелерадіо ж у новому законопроекті пропонує розпочинати мовлення лише після отримання свідоцтва про Державну реєстрацію, а припиняти - відразу ж після його анулювання. Тобто, з прийняттям цього законопроекту телерадіоорганізації замість однієї ліцензії на право мовлення змушені будуть отримувати цілу низку документів, а ось припинення їхньої діяльності може відбутися миттєво, після анулювання Держтелерадіо свідоцтва про Державну реєстрацію (чи не правда, дуже легко розправитися таким чином з тим же 5 каналом – про що вже писала „ТК”?). Доцільно також нагадати, що в діючому законі передбачено, що ліцензію телерадіоорганізації можна анулювати тільки після відповідного рішення суду. Ось така абракадабра, якою автори законопроекту, згідно пояснювальної записки, хочуть встановити прозорі, чітко врегульовані правовідносини “в сфері телебачення і радіомовлення (в тому числі супутникового та кабельного), що, з одного боку, сприятиме забезпеченню реалізації державної інформаційної політики в цій сфері, з іншого - перешкоджатиме тінізації економіки та руйнації електронних засобів масової інформації”. Крім усього, автори законопроекту переконані, що його прийняття сприятиме: “боротьбі з тіньовою економікою та дальшому запобіганню її проявам в економіці України; збільшенню кількості надходжень до Державного бюджету за рахунок коштів, одержаних за внесення суб’єктів інформаційної діяльності…”.

Стосовно боротьби з тіньовою економікою - не знаємо, а от щодо збільшення доходів до Державного бюджету, то тут високопосадовці явно перегнули. За оцінками експертів, до яких звернулася „ТК”, при прийнятті цього законопроекту Державний бюджет може отримати не більше 50 тис. гривень за 10 років. А от на утримання апарату, який здійснюватиме Державну реєстрацію, прийдеться тратити як мінімум до 12 тис гривень на рік. Відчуваєте збільшення доходів? З іншого боку, такі ж доходи до бюджету може забезпечити і Національна рада, яка згідно діючого законодавства має здійснювати Державну реєстрацію. Оскільки останні ініціативи торкаються телебачення і радіо, то проаналізуємо деякі дії Держтелерадіо у цій галузі.

2001 рік. На прохання Держтелерадіо, Національна рада приймає рішення про видачу ліцензії на право мовлення по УТ-3 комерційній телекомпанії “Інтер” з обсягом мовлення 20 годин. Внаслідок чого обласні державні телекомпанії, які досі працювали на цьому каналі, були позбавлені ліцензійно закріплених відрізків часу на каналі УТ-3, що призвело до їхнього переведення на інший центральний канал УТ-1. Попри порушення прав обласних телерадіоорганізацій, Національна рада пішла на порушення закону, а керівники ОДТРК, задовольняючись більш потужним першим каналом, тихо промовчали про свої права і тішили себе надією, що таке життя у них буде довгим і веселим. Першого жовтня 2002 року, у зв’язку з переведенням ОДТРК на УТ-1, заступник голови Держтелерадіо В.Петренко просить Національну раду розглянути питання про внесення особливих умов до ліцензії Національної телекомпанії, які б передбачали вихід в ефір ОДТРК з 17.00 до 19.00 кожного дня. Проте через рік ситуація помінялася. 18 червня 2003 року Держтелерадіо прийняв наказ № 139, яким створив нові телекомпанії “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення” і канал “Культура” та самостійно, в обхід Національної ради, перерозподілив час мовлення на каналі УТ-2, виділивши час на цьому каналі і для ОДТРК. Тобто більше двадцяти державних телерадіокомпаній протягом двох років “перекидаються” з каналу на канал без будь-якого планування і прогнозування наслідків таких дій. Тобто Держтелерадіо просить очистити тепер уже Перший національний від державних компаній, забувши чомусь про діяльність на цьому каналі приватної телекомпанії “Ера”. Для необізнаних повідомимо, що відповідно до діючого Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, виключно Національна рада видає ліцензію на право мовлення та час мовлення, початок мовлення можливий лише після видачі відповідної ліцензії Національної ради. Таким чином, чиновники з Держтелерадіо, фактично втрутившись в компетенцію Національної ради, „кинули” 25 обласних державних телерадіокомпаній, які засновані самим же Держтелерадіо, чим дали ще один поштовх до знищення системи Держтелерадіо в цілому. Керівники ОДТРК, як люди державні і залежні, мовчать і далі, а отже де-юре порушень прав ОДТРК не виявлено. Разом з ними мовчать і чиновники Держтелерадіо, які не змогли змоделювати наслідки лобіювання інтересів каналу “Інтер” і фактичну втрату кількох потужних мереж обласних державних компаній, які використовуються ще одним комерційним каналом - “Тоніс”. Водночас перекомутація обласних державних телерадіокомпаній на УТ-2 в силу технологічного планування роздачі телесигналу другого каналу призвела до того, що окремі ОДТРК частково покривають території інших областей, а “свої” території покрити не можуть. За підрахунками фахівців, задля відновлення нормального покриття територій “своїх” областей ОДТРК, Концерн РРТ змушений буде добудувати і ввести в експлуатацію близько тисячі кілометрів радіорелейних стволів, що становлять близько 12% нині діючої мережі. До слова, Концерн РРТ, якому належать обласні радіопередавальні центри, сам в боргах, які, завдячуючи саме Національним державними телерадіокомпаніям, налічуються сотнями мільйонів гривень.

Таким чином, Держтелерадіо своїм рішенням не тільки порушило законодавство, а й поставило перед Концерном РРТ завдання про термінові капіталовкладення в будівництво нових радіорелейних каналів. В противному випадку, для прикладу, мешканці північної Буковини ще довго будуть дивитися програми Івано-Франківської обласної телекомпанії “Галичина”, яка розповідатиме, як гарно працює івано-Франківський губернатор. Разом з тим житомирський губернатор скаржиться на те, що з перекомунікацією ОДТРК інформацію про життя області буде поширюватися лише в Житомирському та Бердичівському районах. Інші райцентри – біла пляма. Натомість, Держтелерадіо займається елементарним перетягуванням повноважень, підставляючи тим самим Кабінет Міністрів України, оскільки останній має внести цей недолугий законопроект до парламенту.