Документ рассматривался в первом чтении, барьер которого большинство проектов "проскакивают" легко и безболезненно. Но "удавка на шею украинского народа", "борщ с цианистым калием", "салат с синильной кислотой" - вот далеко не полный перечень эпитетов, каковыми наградили парламентарии продукт законотворчества Госкомитета связи и информатизации. Почему? Вот лишь несколько отрывков из критических выступлений.

Микола Томенко, "Наша Україна":

-- Якщо подивитися статтю 5 цього закону, то це означає, що, наприклад, на сьогоднішній день, починаючи з "Української правди" і інших сайтів, можна їх закрити, тому що тут є норма, яка дозволяє заборонити їх за розповсюдження недостовірної і спотвореної інформації. Недостовірна інформація у нас в законі чітко не протлумачена… І, фактично, це переглядає той закон про політичну цензуру, який ми прийняли…

Юрій Кармазин, "Наша Україна":

-- Я хотів би… той закон, який обговорюється (він чомусь називається "Про діяльність у сфері інформації"), перейменувати і сказати: закон про боротьбу із засобами масової інформації та громадянами України, які користуються Інтернетом. Отак можна назвати цей закон, на жаль. Чому? Уявіть собі, що цей законопроект скасовує сам термін "засіб масової інформації в Інтернеті" як такий. Інтернет-журналісти - це вже не журналісти, а інформатизатори, тобто, особи, зв'язані зі створенням, поширенням, використанням, збереженням і обробкою об'єктів сфери інформатизації. Відповідно, вже ніяка газета, ні "Українська правда", ні "Форум". ні ще багато, багато цікавих газет, це вже не видання, а об'єкти сфери інформатизації…

Борис Беспалий, позафракційний:

-- Уже накинута уздечка на найбільш впливові електронні засоби масової інформації, радіо і телебачення. Здійснюється шалений тиск на друковані засоби масової інформації. Ну, і зрозуміло, що владі не дає спокою Інтернет, де сьогодні все ж таки можна більш-менш об'єктивно працювати. Причому скарг від споживачів інтернет-продукції не має. Але от не припиняються спроби… зробити цензуру в Інтернеті. І я думаю, тут пов'язані з виборами і так далі. Кажуть, що цей закон рамковий. Але, шановні колеги, давайте так подумаємо, стіни тюремної камери - це теж є рамки. Оце є закон про рамки, про тюремну камеру ще для Інтернету. Отам буде і свобода слова. Багато в законі міститься … хороших норм, це також правда. Але є така життєва ситуація, коли одне що-небудь є настільки шкідливим, що зводить нанівець все хороше. Наприклад, якщо господиня готує борщ, там можуть бути і пампушки, і часник, і картопля, і хтось підкине туди і цианістий калій. І от тоді все хороше, воно абсолютно зводиться нанівець.

***

Что же вызвало подозрения депутатов? Законодатели в Проекте Закона Украины "Про деятельность в сфере информатизации" усмотрели подмену понятий. Уже в преамбуле к закону сказано, что СМИ не попадают в сферу действия закона. Однако не уточнено, какие именно. В частности, никак не упомянуты интернет-издания. Ниже речь идет уже об информатизаторах, то есть тех, кто хранит, собирает и распространяет информацию. Например, (цитирую языком оригинала) : "Діяльність у сфері інформатизації - сукупність дій, пов'язаних із створенням, розповсюдженням, використанням, зберіганням, збиранням та обробленням об'єктів сфери інформатизації, а також наданням послуг з їх використанням". Дефиниция очень напоминает определение информационных отношений. Кажется, и журналисты тоже как бы собирают, производят, распространяют информацию, то есть делают все то, что и "объекты и субъекты" информатизации. И все же между информационными и информатизационными отношениями, при кажущемся совпадении, есть отличие. Между тем в законе, буде он принят, хотя и "отмазываются" СМИ, все же есть зацепка, используя которую, можно придраться к интернет-изданию, которое, естественно, и производит, и распространяет информацию, то есть появляется возможность контролировать Интернет и даже локальные сети. Контролирующим органом в проекте назван Госкомсвязи. Представитель этого комитета, выступая в зале заседаний Верховной Рады, отрицал подмену понятий и напирал на то, что за Интернетом следует все же хотя бы следить. А то вдруг там выболтают лишнее? . Например, государственную тайну вбросят. Что тогда? Кстати, "как бы чего не вышло", в статье 5 перечислена информация, которую нельзя распространять Интернетом. В том числе - неправдивая, недостоверная и т.д. - все те категории, каковые перечислены в приснопамятном законе "Про информацию". Зачем? И для критиков, и для сторонников законопроекта ответ очевиден - дабы упорядочить тот поток информации, который обрушивается на "переcичного" посетителя всемирной паутины. Но если первые считают, что если уж допускать ограничения для укрнета, то лишь на насилие и порно, то вторые всеръез готовы устроить Интернету "большую стирку".

В кулуарах те из законодателей, кто читал проект, активно его комментировали. Те же, кто не смог ознакомиться со статьями этого документа, рассуждали вообще об идее регламентировать Интернет.

Євген Жовтяк, "Наша Україна":

-- Все-таки бажано, щоб в Інтернеті було поменше анонімних матеріалів. Щоб ті люди, які підписують тексти, брали на себе відповідальність за їх якість і достовірність. Водночас закон, на мою думку, повинен чітко обмежувати право держави на втручання у цю сферу.

Володимир Стретович, "Наша Україна":

-- Сьогодні законодавчої бази достатньо, аби вживати всіх заходів, щоб запобігти поширенню неправдивої інформації через Інтернет. А посилення впливу дасть важелі силовим структурам для впливу на тих, хто має особисту думку. І те, що намагаються контролювати Інтернет, це є порушенням прав журналістів.

Юрій Оробець, позафракційний:

-- Цілком очевидно, що поширення політичної інформації в Інтернеті відбувається практично без цензури. Це дратує владу, і вона намагається не допустити опозицію до Інтернету, напередодні виборів оскопити опозицію. До речі, існує й інший проект Закону, в якому обмежується доступ до баз даних. Словом, влада відпрацьовує механізми контролю за ЗМІ, що наочно продемонстрували, зокрема, судові технології на виборах міста Мукачєва.

Тарас Чорновіл, позафракційний:

-- Моє ставлення до цього законопроекту - негативне. Я однозначно підтримую ідею про неприйнятність цього документа. Там є моменти грубого порушення Конституції. Що стосується контролю за Інтернетом - це єдиний на сьогодні острів свободи. Не виключено, закон у разі ухвали використовуватиметься проти політичних опонентів.

Андрій Шкіль, БЮТ:

-- Я тому назвав цей закон зашморгом на сегменті ринку, котрий стрімко розвивається, що він фактично дозволяє СБУ чи іншим контролюючим органам займатися перлюстрацією електронної пошти.

Борис Беспалий:, позафракційний

-- У законопроекті в явному вигляді небезпеки немає, але присутня нав’язлива дял нашої влади ідея обмежити інформаційні потоки. Це є зазіхання не лише на Інтернет-видання, а й на приватне листування. І цього недоліку досить, аби не підтримувати закону. Треба в ньому залишити тільки технічні моменти, зробити посилання на закон про державну таємницю та інші фахові закони.

Борис Олійник, КПУ:

-- У нас є законодавство про ЗМІ, яким дозволяється отримувати й поширювати інформацію на всіх рівнях без обмежень, окрім особливих випадків, визначених законом. І те, що намагаються взяти під контроль Інтернет, де інформація поширюється відносно вільно і без обмежень, є порушенням прав споживачів інформації і журналістів.

Скорее всего, шансы законопроекта "О деятельности в сфере информатизации"

стать законом или быть принятым хотя бы в первом чтении - невысоки. Жесткие критики проекта уже составили соответствующее постановление и собирают подписи. А те, кто все же симпатизирует идее слегка "причесать" Интернет, склоняются к варианту повторного первого чтения, дабы исправить все те моменты, которые вызвали такие подозрения многих народных избранников.