Діапазон проблем був доволі широкий, та ми зосередимо увагу на темах, які безпосередньо стосуються проблематики нашого видання.

Власне, саме перше засідання було присвячене різним аспектам проблеми свободи слова та преси в Україні. Вельми показовим був той факт, що в ході цього засідання відбувся перший публічний виступ нового посла Сполучених Штатів Джона Хербста, оскільки саме тема утисків свободи слова в Україні складала чи не головну частину його виступу. (Повний виклад цього виступу можна прочитати тут.) Не таємниця, що в ряді мас-медіа, задіяних в загальній провладній "системі масової дезінформації" до приїзду нового американського посла готувалися, запустивши припущення про, начебто, якусь кардинальну зміну в американській політиці щодо нинішнього українського режиму – в тому числі, і в сенсі ставлення до ситуації з дотриманням в Україні основних громадянських свобод. Хтозна чого було більше у цих комбінаціях – спроби самозаспокоєння чи спроби створення певного психологічного тиску на дипломата -"новачка". Та вже перший виступ пана Хербста показав, що заспокоюватися "темникотворцям" ранувато.

На головніших меседжах цього виступу є сенс зупинитися детальніше.

" - Україна неодноразово заявляла про своє прагнення до Європейської інтеграції, членства в НАТО та Європейському Союзі. Щоб стати членом цих організацій, Україна має забезпечити свободу ЗМІ та дотримання основних прав людини для всіх своїх громадян. Українці не повинні бути задоволені прогресом своєї країни до тих пір, доки вони не житимуть у країні, вільній від таких речей, як ” темники."

-„... дотримання прав людини в Україні продовжує викликати занепокоєння. На цьому тижні виповнюється три роки з дня зникнення Георгія Гонгадзе, а ми і досі не знаємо, що трапилось. Нещодавня смерть Ігоря Гончарова, офіцера Міністерства внутрішніх справ, що знаходився під вартою та мав свідчити в суді у справі вбивства Гонгадзе, буде і надалі викликати зацікавлення справою порушення людських прав цього журналіста”.

- Подальші події в житті переслідуваних судді Юрія Василенка з колегії кримінальних справ Київського Апеляційного суду та його дружини юриста Тетяни Монтян вимагають державної та міжнародної уваги.

Також ми будемо продовжувати слідкувати за подіями у житті таких відомих людей, як адвокат із захисту прав людини Андрій Федур та мати і дружина вбитого журналіста Гонгадзе.

Суперечлива загибель журналіста Володимира Єфремова в автокатастрофі та напади на журналістів по всій території України продовжують викликати стурбованість. З огляду на президентські вибори 2004 року, ставлення до журналістів в Україні залишатиметься предметом пильної міжнародної уваги.

З огляду на швидке наближення президентських виборів в Україні, її прагнення до Європейської інтеграції залежить від вільних, чесних, та прозорих виборів президента України у 2004 році. Іноземні спостерігачі очікуватимуть, що президентська кампанія та самі вибори будуть ґрунтуватися на тих самих свободах, які підтримують учасники цієї конференції. "



Як бачимо, тональність та сенс головних претензій , які пред’являються режиму Леоніда Кучми з боку США, не зазнали жодних принципових змін. Мало того – вони вступають "у резонанс" із позицією європейської спільноти, яку озвучив нещодавно у Лондоні британський міністр у справах Європи Деніс Макшейн на зустрічі, присвяченій третій річниці загибелі Георгія Гонгадзе. "Вільна преса є необхідною умовою членства в ЄС", - сказав Макшейн.

Таким чином, можна, очевидно, зробити висновок про те, що ставлення світової громадськості до "практики" нинішнього українського керівництва у сфері демократичних прав та свобод громадян не настільки залежить від різного роду геополітичних міркувань та антитерористичного „союзництва”, як на це розраховував офіційний Київ.

Ще один цікавий момент – одразу після виступу Д.Хербста конференцію залишили усі телекамери – з тих небагатьох, хто взагалі на неї приїхав. Тобто, власне саму доволі нерядову подію телеканали не побажали „поміти” взагалі. Вечірні новинні випуски обмежилися короткими інформаціями лише про сам виступ посла США, причому з явно маніпулятивними "лекалами" – з тим, щоб обійти "незручні" для влади "пасажі" з промови високопоставленого чиновника.

Між тим, на конференції був зроблений досить глибокий та красномовний аналіз стану справ в інформаційному просторі України на сьогодні. З доповіддю виступив голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.

Доповідач зупинився на певних позитивних зрушеннях, яких вдалося досягти внаслідок минулорічної активізації журналістського опору та грудневих парламентських слухань про політичну цензуру в Україні. Йшлося, зокрема, про прийнятий у квітні Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова").

Згідно з цим Законом були внесені доповнення, що стосувалися безперешкодного поширення соціально значимої інформації без згоди її власника, а також передбачалося звільнення журналістів від відповідальності за оціночні судження. Окрім цього, органи держвлади та місцевого самоврядування були позбавлені права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди від журналістів та ЗМІ. Законом також було підвищено відсоток держмита, який мають сплачувати позивачі про відшкодування моральної шкоди.

Голова парламентського Комітету зауважив, що вже найближчим часом планує провести зустріч із членами Верховного Суду з тим, щоб проаналізувати практику застосування цього Закону. На сьогодні, зазначив Томенко, відомий лише один факт порушення цього Закону в частині справляння держмита – в одному з одеських судів було прийнято до розгляду позов до редактора газети "ЮГ" Курінного із сплатою за ставкою старого закону. Стосовно цього випадку були зроблені відповідні звернення до Генеральної прокуратури. Невдовзі, до речі, планується випустити спеціальний довідник із реальними прикладами застосування нового Закону та відповідними офіційними роз’ясненнями

Разом з тим, Томенко звернув увагу на той факт, що з плином часу "громадський вплив на медіа, якщо не наполовину, то значною мірою зник." І це при тому, що ніяких кардинальних змін на краще у вітчизняному інформпросторі не відбулося. Мало того, зауважив Микола Томенко - на законодавчому рівні не вдалося протистояти прийняттю законопроектів, які суттєвим чином обмежують діяльність журналістів. Це і внесення змін до Закону про державну таємницю, згідно якого працівник прокуратури без будь-якого спеціального дозволу може прийти до журналіста і запитати про джерело інформації (добре, що поки що президент наклав на цей Закон вето). Подібна ситуація і з Законом про захист інформації персонального характеру, прийняття якого буде означати, що „всі, хто працює з Інтернетом, з базами даних, будуть підлягати ліцензуванню і системному контролю Служби безпеки України та інших державних органів." – підкреслив Томенко. Уже найближчим часом будуть проведені громадські обговорення цих та інших законопроектів з метою виправити ситуацію.

Голова парламентського комітету зауважив, що в той же час малоймовірним є очікувати „гладкого” проходження прогресивних законів, що стосуються медіа – перш за все, з огляду на наближення президентських виборів. На думку Томенка, оскільки кардинальних змін у медіасфері досягти не вдалося, то нагальним завданням на ближчий час для журналістської спільноти і тих громадських організацій, які опікуються свободою слова в Україні, є створення системи контролю та інформування про всі випадки порушень прав громадян на інформацію та перешкоджання професійній діяльності журналістів. З метою розробки конкретних заходів, які б запобігали тиску на пресу в ході виборчих „інформаційних воєн”, Томенко запропонував провести другий журналістський Форум (перший відбувся у червні . – „Детектор медіа”).



Вельми критично відізвався Томенко про нинішню ситуацію саморегулювання в журналістському середовищі. Він зазначив, що в жодну журналістську організацію – ні в НСЖУ, ні в новостворену Київську незалежну медіа-профспілку - не вступила більшість працівників ЗМІ. Депутат зазначив, що є прихильником створення корпоративної саморегулюючої структури – медіа-профспілки, але для цього організатори мають зібратись і визначити ефективні механізм і принципи її створення. На думку М.Томенка, медіа-профспілка має створюватись у кожному конкретному ЗМІ за участю усіх або більшості журналістів. Потім профспілка має нав’язувати і відстоювати договірні відносини між журналістами і власниками-засновниками ЗМІ.

Виступаючи у ході дискусії, головний редактор інтернет-видання „Детектор медіа” Наталія Лігачова погодилась з висновками доповідача про спад, який намітився останнім часом у громадській активності довкола проблематики свободи слова. В той же час, - наголосила Н.Лігачова - не варто вести мову про непотрібність незалежної медіа-профспілки , навіть у її сьогоднішньому вигляді. Швидше, треба спробувати усунути причини, які заважають їй ефективно розвиватися. Організація потребує передусім організаційного зміцнення, і, звісно - на етапі становлення – більш серйозної допомоги, ніж це було досі.

Одним з важливих кроків, який міг би суттєво вплинути на ситуацію в українських мас-медіа, на думку Наталії Лігачової, є вироблення Громадського стандарту якості телевізійних новин. Цей стандарт являтиме собою своєрідний опис правил та процедур представлення новин і визначатиме такі принципи, як домінування факту над коментарем, відокремлення факту від коментарів, подача конфліктних ситуацій з точки зору всіх учасників конфлікту, залучення широкого кола експертів, рівність представлення точок зору і т.п. На думку редактора „Детектор медіа”, такий громадський стандарт міг би бути обговорений і остаточно прийнятий на тому ж журналістському форумі або Громадською Радою з питань свободи слова та інформації. Введений таким чином в публічний обіг, Громадський стандарт теленовин міг би стати засобом морального тиску громадськості та самих журналістів на топ-менеджерів та власників ЗМІ. Не кажучи вже про те, що ще однією „фішкою” громадськості та журналістів може стати вимога до ВР ввести поняття про Громадський стандарт новин до медійного законодавства, наприклад, як умову для отримання ліцензії на мовлення. Зрозуміло, такі реформи потребували б і зовсім іншої ролі Нацради – яка повинна б була моніторити та контролювати новинний контент телеканалів на предмет дотримання ними Громадського стандарту. Та, власне, і доведення ролі Нацради до тих критеріїв, за якими подібні органи працюють у всьому світі – це також проблема, яка має бути постійно в центрі уваги громадськості. Отже, на думку Н.Лігачової, у передвиборний та виборний період суспільству треба виробити кілька важливих „інформаційних приводів” для постійного та системного лобіювання своїх інтересів в інформаційній сфері.

В свою чергу, президент Академії української преси професор Валерій Іванов та голова комітету „Рівність можливостей” Олександр Чекмишев навели приклади контролю громадських організацій за новинною політикою телеканалів. Вони ознайомили присутніх з результатами своїх моніторингових досліджень змісту інформаційних програм вітчизняних телеканалів. В ході досліджень експерти прийшли до висновку, що в середньому 70-80 відсотків інформації в телевізійних новинах провідних каналів подаються з точки зору влади, так би мовити - з однієї політичної „перспективи”. Зрозуміло, що за таких умов не може йтися про найменшу об’єктивність теленовин і їх адекватність тим подіям, що відбуваються насправді. Подібні результати досліджень важко сприймати по-іншому, як наслідок цілеспрямованої маніпулятивної діяльності провладних мас-медіа.

В завершальній репліці голова парламентського Комітету з питань свободи слова Микола Томенка зауважив, що у переддень президентських виборів було б доцільним ознайомити українських телеглядачів з методами обману, які застосовують маніпулятори.

(Від себе додамо, що ще навесні журналісти „Детектор медіа” у співпраці з Валерієм Івановим та медіа-експертом Сергієм Дацюком підготували і видали (на жаль, дуже невеликим накладом) книгу „Телебачення спецоперацій”, де якраз і йдеться про маніпулятивні технології в інформаційно-аналітичних програмах українського телебачення.).

Також Микола Томенко сказав, що ідеї та пропозиції, висловлені у ході дискусії, будуть уважно вивчені парламентським Комітетом і вже ближчим часом реалізовані на практиці.