Коментують Віктор Лешик, Віталій Шевченко. Оскарження рішення про обрання на посаду відповідального секретаря Нацради Тетяни Лебедєвої може надовго заблокувати роботу ліцензійного органу.

Коментують Віктор Лешик, Віталій Шевченко.

Сьогодні на робочому засіданні Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України новопризначені Президентом члени Микола Фартушний та Віктор Лешик оскаржили обрання відповідального секретаря, що відбулося минулої середи.

На засіданні минулої середи були присутні усі вісім членів Нацради. На посаду відповідального секретаря – у зв’язку з вакансією, яка звільнилася у наслідок відставки Юрія Плаксюка - розглядали дві кандидатури: Тетяни Лебедєвої та Віктора Лешика.

За Т.Лебедєву проголосувало п'ять членів Нацради, за В. Лешика – троє: сам В.Лешик, Микола Фартушний та Борис Холод.

Тож однозначно рішення було прийнято, однак, по засіданні не було підписано ні протокол засідання, ні саме рішення. Підписи збиралися вже в наступні дні. На ранок понеділка під протоколом підписалися всього п'ять осіб – ті, хто голосував за Тетяну Лебедєву, решта підписи не поставила. Це дало підстави Миколі Фартушному на нараді Нацради сьогодні зранку виступити із заявою про незаконність обрання Т.Лебедєвої.

Тільки сьогодні ввечері (щойно) стало відомо, що під протоколом з'явився і підпис голови Нацради Бориса Холода. Однак, Віктор Лешик та Микола Фартушний відмовляються підписувати документи. Таким чином, рішення про обрання відповідального секретаря не є легітимним, відповідно, інші питання Нацрада не має можливості розглядати.

Цікаво, що напередодні голосування члени Національної ради отримали роздруківку телефонного довідника Нацради, де вже було визначено посаду Віктора Лешика як відповідального секретаря.

Можна було б припустити, що це випадковість, оскільки Віктор Лешик зайняв кабінет екс-відповідального секретаря Юрія Плаксюка. Однак, вже 8 вересня, з першого дня роботи в Національній раді, тільки Віктор Лешик почав отримувати документи від голови Нацради нарівні із двома заступниками Бориса Холода.

Як підтвердив Віктор Лешик в інтерв'ю "Детектор медіа", принаймні балотуватися на цю посаду йому "було запропоновано в ході всіляких консультацій". Однак сталося непередбачуване голосування із для когось непередбаченим результатом.

Варто зауважити, що Тетяна Лебедєва була обрана до Нацради парламентом як кандидатура від "Трудової України", а Віктор Лешик прийшов до Нацради від Президента. За деякими даними, рішення про ротацію двох членів Нацради на початку вересня відбулося з подачі СДПУ (о), яка, як бачимо, найактивнішим чином розставляє зараз „свої” кадри всюди, отримавши, судячи зі всього, від Президента карт-бланш. Тож відставлені екс-члени Нацради О.Мартиненко та Ю.Плаксюк, вочевидь, комусь здавалися занадто орієнтованими на Володимира Литвина. Віктор Медведчук виправив ситуацію...

Таким чином, політичні сили у Нацраді розподілилися так: три голоси від "Трудової України" (Віктор Павленко, Тетяна Лебедєва та Володимир Манжосов) проти трьох голосів, умовно кажучи, від СДПУ (о) (Борис Холод, Віктор Лешик та Микола Фартушний). Віталій Шевченко обраний від "Нашої України", Віктор Понеділко від КПУ.

Поки що член Нацради Віктор Манжосов відмовився від коментарів „Детектор медіа” щодо скандалу. Він говорить, що наразі тривають консультації. Завтра о 10-ій члени Нацради домовилися зібратися на чергову нараду й вирішити, як бути: чи проводити повторне голосування чи врешті погодитися із попереднім рішенням, із чим Віктор Лешик поки що категорично незгоден.

За коментарями "Детектор медіа" звернулася до членів Нацради Віктора Лешика та Віталія Шевченка:

Віктор Лешик, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення: - Сьогодні о 10-ій Микола Федорович Фартушний прочитав ст. 36 Закону "Про Національну раду", де сказано, що рішення Нацради є ухваленим тільки тоді, коли рішення підписано в ході самого засідання. Ні протоколу, ні рішення ми не підписували в середу, коли було обрання. Деякі, дуже кваліфіковані члени Нацради, хотіли довести, що понеділок – це те ж саме, що й середа, що засідання не переривалося, що ми безперервно усі ці дні працювали. Я послухався консультації начальника юридичного відділу Національної ради і зрозумів, що рішення справді приймається тільки тоді, коли підписують протокол під час засідання по цій темі. Але протокол не був підписаний, бо він не був готовий, як і рішення. Не знаю, може, це в традиціях Національної ради, але коли я працював, то ці протоколи були готові під час засідання. А йти свідомо на порушення закону я не можу. Тому ми оскаржили рішення на підставі порушення закону.

- У нашому розпорядженні є новий список телефонів членів Нацради, в якому зазначається, що Віктор Лешик – відповідальний секретар Нацради. Ви якимось чином претендували на цю посаду?

- Я разом з Тетяною Лебедєвою балотувався на цю посаду. Але це було проголосовано, я не хотів навіть спочатку балотуватися. Це було запропоновано мені в ході всіляких консультацій. Абсолютно для мене ця посада не є аж дуже важливою, а от дотримання закону є важливим.

- Які наслідки вашої заяви про оскарження мали місце?

- Я особисто та Микола Фартушний не підписали цей протокол та рішення. Закон вимагає, щоб були усі підписи членів Нацради. Якщо хоч один не підписав, то рішення не прийнято. На превеликий жаль, зараз буде проблема із засіданнями Нацради, оскільки рішення має підписувати голова та відповідальний секретар. За відсутності відповідального секретаря, рішення Нацради підписувати нікому.

- Таким чином, Нацрада працює без відповідального секретаря.

- Так, це моя думка. При всій повазі до Тетяни Яківни, закон теж треба поважати.

- А ви в принципі проти Тетяни Лебедєвої на цій посаді?

- Я з нею дружу багато років. Проти неї, в принципі, нічого не можу мати. Але я проти того, щоб з перших днів в роботі Нацради порушувати закон.

- Але ви цим самим свідомо зриваєте роботу Нацради?

- Працюючи в Нацраді, я ніколи не намагався свідомо заблокувати її роботу, а якраз навпаки. Але коли я бачу, що за рік, коли я не працював, є досить вільні тлумачення закону, то я маю стати на сторожі закону.

Ми завтра, я думаю, о 10-ій годині на нараді Нацради повернемося до цього питання в тому числі. Це моя думка, але як вважають інші члени Нацради, я не знаю. Але потрібно, щоб усе проводилося по формі. Засідання відкривається, голосується за відкриття, затверджується порядок денний, якщо у цьому порядку денному буде питання обрання відповідального секретаря, будь ласка, хай буде так. Але вважати понеділок середою я не вмію.

Віталій Шевченко, заступник голови Національної ради України з питань телебачення а радіомовлення:

Це називається – невміння красиво програвати. І з боку це має досить сумний вигляд. До речі, цікава обставина: у ході суперечок з'ясувалося, що десь зник початок магнітофонного запису усіх цих процедур. А запис ведеться в обов'язковому порядку, що теж наштовхує на деякі думки. Я шкодую, що колеги тепер не зможуть ознайомитися із записом, бо тоді вони могли б побачити, як це робилося, наскільки аргументувалося, за якою детальною процедурою, як обрання тривало цілий день... Тоді б ті, хто засумнівався в правильності рішення, просто виглядали б негарно.

Ці претензії не мають під собою жодної правової підстави, попри бажання оскаржувачів рішення посилатися на якісь правові документи. З двох причин. В.Лешик схильний вважати, що це було засідання Національної Ради. Якщо так, то нормативні документи чітко передбачають те, що рішення (правильно) дійсне тоді, коли воно підписано у ході засідання. Але за нормативним документом це засідання не закінчилося, воно могло як завгодно довго переноситися без права почати чергове засідання. Як вказано у документах, закінчується засідання лише тоді, коли за це голосують члени Національної Ради, коли обумовлюються питання наступного засідання. Тобто всі ознаки того, що засідання не було закінчено, є.

Сьогодні можна було б спокійно підписати протокол (а зрозуміло, що він не був готовий, бо ми по шостій годині засідали) і піти спокійно працювати, подякувавши один одному. З другого боку, ст.36 Закону про Національну раду вказує на виключний перелік питань, що розглядаються на засіданнях Нацради. Після цих 13 пунктів слова тощо немає. Тобто закон дозволяє такі питання, як обрання відповідального секретаря та заступників, розглядати і в інший спосіб, поза засіданнями. Якщо це так, то претензії новообраних членів Нацради не варті і виїденого яйця.

Тут немає над чим сперечатися. Прикро інше, що після літньої перерви ми ще не змогли розглянути жодного більш важливого питання.

Цікаво, що коли ми сьогодні дискутували, ніхто із 8 членів Нацради не ставив під сумнів саме голосування. Говорили про якусь міфічно придуману процедуру, бо комусь так здалося чи захотілося процитувати окраєць якоїсь норми, тоді як, по суті, усе зрозуміло: відбулося голосування, яке не могло змінити результати, скільки б ми разів не переголосовували. Не погодитися з цим – означає наштовхувати на думки про те, з якими настроями хто хоче працювати в Нацраді.

Загалом можна вважати, що рішення щодо обрання Тетяни Лебедєвої відповідальним секретарем прийнято, лише не закінчено процедури, які обов'язкові для оформлення цього рішення.

Наскільки я знаю, на цей момент підготовлений протокол, який передбачений нормативним актом, його підписали вже шість чоловік, включно з Борисом Холодом. Цього більш ніж достатньо, щоб називати їх оформленим рішенням, яке може бути відмінено лише передбаченим законом порядком, через суд чи інше. Я дотримуюся позиції, що треба рухатися далі.

Зрештою, я бачу, що в цей конфлікт вже привнесено політику, від якої ми довго відходили. Тому я очікую нічні чи ранкові заготовки. Можливо, постане питання „розміняти” секретаря на заступника. Думаю, це ще раз підтвердить, що йдеться саме про посади, а не про дотримання процедури. Якщо це питання буде поставлено таким чином, то мені й самому захочеться запропонувати переглянути тоді усі призначення, починаючи з голови Нацради. Є припущення, що хтось із колег теж підтримав би цю позицію.