Ці вимоги можна звести до усунення ряду процедурних колізій, викликаних якраз деякими невідповідностями та непродуманістю нормативних актів, якими керується у своїй роботі цей колегіальний орган зараз .

Саме нормативна невизначеність багато в чому створює умови для високого рівня залежності Національної Ради від різного роду політичних впливів.

Якщо аналізувати відмінності, які відрізнять нову редакцію від нині діючого Закону, то впадає в око намагання авторів законопроекту запобігти можливості блокування роботи Нацради, яка часто використовувалася в ситуаціях, коли серед членів НР була достатньо гостра конфронтація з принципових питань. Останнім часом, правда, на думку багатьох експертів, в кадровому наповненні Нацради вдалось досягти консенсусу, що дозволило налагодити конструктивну і ефективну роботу. Несподівані кадрові зміни, які ініціював минулого тижня Президент, змусили припустити, що ця ефективність далеко не для всіх виявилась фактом позитивним. І ще раз задуматися про необхідність чіткого законодавчого забезпечення діяльності цього органу.

Коротко зупинимось на тих змінах, які пропонуються у новій редакції Закону(нагадаємо, неостаточній), яка, до речі, вже була прийнята ВР у першому читанні.

"Верховна Рада України призначає членів Національної ради голосуванням на альтернативній основі протягом одного місяця після припинення повноважень члена (членів) Національної ради"

Якщо протягом місяця після припинення повноважень члена (членів) Національної ради Верховна Рада України не призначила члена (членів) Національної ради, Голова Верховної Ради України зобов’язаний оприлюднити повідомлення про причини невиконання конституційного повноваження в обумовлений Законом термін на наступний день після закінчення місячного терміну

Як видно з наведених фрагментів, у новій редакції передбачено, як мінімум, часове обмеження обрання членів парламентської "четвірки" Національної Ради. Якщо згадати, наскільки часом затягувався цей процес раніше, то необхідність прийняття подібної норми стає очевидною.

Схожі обмеження закладені у розділі, присвяченому призначенню президентської половини Нацради:

"Президент України призначає члена (членів) Національної ради протягом одного місяця після припинення повноважень члена (членів) Національної ради.

Призначеною на посаду члена Національної ради Президентом України вважається особа, про призначення якої видано відповідний указ Президента України.

Якщо протягом місяця після припинення повноважень члена (членів) Національної ради, Президент України не призначив члена (членів) Національної ради, Президент України зобов’язаний оприлюднити повідомлення про причини невиконання конститційного повноваження в обумовлений Законом термін на наступний день після закінчення місячного терміну"

Крім того: Президент України проводить консультації з Прем'єр-міністром України та керівниками відповідних міністерств щодо кандидатур на посаду членів Національної ради.

Розділ 3 законопроекту детальніше визначає повноваження Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, які тепер поділяються на наглядові (стаття14) та регулятивні(стаття 15). На Нацраду покладається також аналіз стану телерадіомовлення (стаття 16).

Цікаве доповнення є у статті 8 , де йдеться про те, що "Призначення члена Національної ради можливе лише за умови підписання ним зобов'язання про те, що його особисті інтереси не будуть вступати у конфлікт з принципами діяльності Національної ради."

У статті 12 набагато детальніше виписано повноваження регіональних представників Національної ради, чого немає у діючому Законі. Те ж саме стосується статті 17, у якій конкретно вказані напрями, за якими Нацрада зобов’язана щорічно надавати спеціальні звіти.

Після виборчих кампаній та проведення референдумів Національна рада публікує звіт про додержання телерадіоорганізаціями вимог виборчого законодавства.

Ще один цікавий момент – за новим законопроектом пропонується всі засідання Нацради проводити у відкритому режимі.

Втім, як виявилось у ході виступів учасників громадського обговорення, чимало моментів у новому законопроекті поки що знаходяться у стадії визначення.

Зокрема, як зауважив Микола Томенка, однією з ключових проблем досі залишається проблема статусу Нацради в цілому, статусу голови Нацради і власне статусу члена Нацради. Гіпертрофована зараз роль голови Нацради у порівнянні, так би мовити, з рядовим її членами приводить до різноманітних колізій. Так, наприклад, фізична відсутність голови (відпустка, хвороба) приводить до практичного паралічу діяльності Нацради. Позиція профільного комітету у цьому питанні полягає в тому, що Нацрада має перетворитися з фактично існуючих двох органів (Голова і решта ) у єдиний колегіальний орган, де голова –це спікер, за його відсутності функції виконує перший заступник, заступник і так далі. Для посилення колегіальності розглядається варіант організації роботи, запозичений у Конституційного суду.

Пропонується обирати членів Нацради на чотири роки, а голову – на два роки. А потім, без втручання органів влади, простим голосуванням самих членів Нацради обирати голову на наступні два роки. Крім того, йдеться про переорієнтацію роботи апарату Нацради від, так би мовити, ієрархічного принципу до рівноправного забезпечення діяльності всіх членів Нацради.

За словами Томенка, зараз дебатується питання про те, щоб принципово відмовитись від ротації складу Нацради після затвердження обох четвірок – президентської і парламентської. Недавня раптова заміна двох членів НР без будь-яких пояснень ще більше спонукає задуматися про доцільність такої норми закону. Хоча зрозуміло, що такий поворот буде без особливої радості зустрінутий і Верховною Радою, оскільки позбавить і її можливості оперативно реагувати на якісь політичні ситуативні зміни.

Наступна проблема – це зміна пріоритетів діяльності Національної Ради. Йдеться про зміну акцентів – з більш формальних (хоч і важливих) моментів – ліцензування, впорядкування діяльності телерадіоорганізацій на правовому рівні – на більш змістовні моменти. Досвід показує, що наслідком недосконалої законодавчої бази є те, що Нацрада досі не стала справді дієвим органом в сенсі реального впливу на змістовні параметри національного телерадіопростору. На сьогодні спроби Нацради у якийсь спосіб вплинути на процес, або хоч поставити питання про існування якогось резонансного та відверто шкідливого для суспільства телепроекту сприймається телевізійниками як неправильні дії. Це при тому, що Нацрада, власне, і задумувалас, як орган, який має захищати суспільний інтерес.

Микола Томенко зауважив, що "наприклад, канал "1+1", заводячи у випуск новин кілька рубрик, ставив після них рекламу, тим самим двічі порушуючи закон. Це було відомо і телевізійникам з інших каналів, які, до речі, цього не робили. І не було жодного рішення, жодної санкції. Хоча треба було реагувати і Нацраді, і Комітету із захисту споживачів. Необхідно створити у законі механізм, щоб Нацрада могла чітко реагувати на серйозні порушення.".

За словами голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, якщо найближчим часом вдасться досягти консенсусу з усіх дискусійних моментів, то законопроект має шанс вийти на друге читання ВР і прийняття в цілому уже в жовтні цього року