Коментують: Юрій Артеменко,Микола Княжицький, Микита Потураєв, Віталій Шевченко. Президент України своїм Указом звільнив Олександра Мартиненка і Юрія Плаксюка з посад членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Інформацію "Детектор медіа" підтвердили сьогодні офіційні джерела. Прес-секретар глави держави Олена Громницька повідомила, що іншими указами Президент призначив Миколу Фартушного і Віктора Лешика членами Нацради з питань телебачення і радіомовлення. В.Лешик вже був членом Нацради минулого складу від Верховної Ради третього скликання. М.Фартушний до останнього призначення виконував обов'язки представника Нацради по Київській області, а в 1996-98 роках був помічником В.Лешика, коли той керував Національною телекомпанією України.

О.Мартиненко був призначений членом Нацради у червні 2002 року, а Ю.Плаксюк - у червні 2000 року. Таким чином, зараз президентську четвірку складають Борис Холод, Віктор Павленко, Віктор Лешик і Микола Фартушний. Парламентську Віталій Шевченко, Віктор Понеділко, Володимир Манжосов, Тетяна Лебедєва.

"Я поняття не маю, з чим пов'язано мою відставку, - сказав Олександр Мартиненко в телефонному інтерв'ю "Телекритиці". – Це питання до нашого Президента. А рішення Президента не коментують, а виконують. Що робитиму далі, життя покаже. Без роботи не залишуся, оскільки її так багато, що всю не переробиш".

"Детектор медіа" звернулася до членів Нацради та експертів із запитання про можливі причини та наслідки ротації.

Юрій Артеменко, заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації:

- Если смотреть на это с точки зрения развития телерадиопространства, то уход Плаксюка и Мартыненко – это плохо. Возмущает и то, как было обнародовано это решение: Мартыненко и Плаксюк узнали о своем уходе от своих друзей, а не от Президента или Администрации. Президент много критиковал действия парламента по назначению четверки, но, с одной стороны, сам не выполняет постановления Верховной Рады, с другой, не дает доработать своему бывшему пресс-секретарю. Кроме того, невозможно логически объяснить второй приход Лешика, с именем которого многие журналисты связывают не лучшие времена Нацсовета. Другое дело, под что приходит Лешик? На мой взгляд, есть два варианта. Либо он приходит для лоббирования интересов своей телекомпании, либо для решения более глобальных вопросов. Например, сейчас на членов Нацрады оказывается большое давление ради получения "1+1" лицензии на круглосуточное вещание. Возможно, Лешик поможет решить эту проблему. А, может, я и не прав? А, может, он приходит для того, чтобы было лучше нашему телерадиопространству?

Микола Княжицький, директор агенції "Медіа Дім", екс-член Нацради:

- У даному разі це справа Президента. Я не хочу обговорювати причин, які примусили його змінити двох членів Національної Ради. Ми з Вами не астрологи, не хіроманти і не пліткарі. Тому давайте керуватися лише фактами і законодавством. Також давайте разом трошки згадаємо історію цього органу. Національна Рада була створена як незалежний позавідомчий орган. Метою його створення була якраз спроба зробити так, щоб ліцензії видавав не орган виконавчої влади в особі Держтелерадіо, а група незалежних від усіх гілок влади фахівців. Першим цю концепцію порушив Президент Кравчук, який призначив усіх членів Національної Ради самостійно без призначення половини Ради Парламентом. Тоді цей орган намагалися використати у політичній боротьбі. За вказівкою Адміністрації тодішнього Президента Рада позбавила ліцензій перед виборами телекомпанію "Гравіс". "Гравіс" очолював Віктор Лєшек, вдруге призначений зараз членом Нацради. Історія завершилася закономірно для того складу. Після виборів його, як нелегітимний, переобрали. Наступний склад Ради був перехідним, оскільки діяв за тимчасовим положенням. Саме в час його каденції Парламент прийняв "Закон про Національну Раду України з питань телебачення та радіомовлення". Після закінчення терміну каденції того складу Парламент призначив свою четвірку, але Президент відмовився робити крок у відповідь. Згодом, уже Парламент знову обрав нових членів Ради, серед яких був і Ваш кореспондент і Віктор Лєшек, Микита Потураєв, Микола Баграєв. Президент тоді призначив свою четвірку. Ми обрали Головою за спільною пропозицією Президента і спікера Івана Плюща Бориса Холода. Згідно Закону Рада формувалася за пропозиціями громадських організацій, депутатських груп та фракцій. Коли ми тільки зібралися на перші засідання, то зрозуміли, що необхідно зробити величезні обсяги регулюючої роботи. Ми тоді провели цілу низку семінарів, конференцій з представниками ТРК, на яких обговорили і затвердили вперше в Україні прозорі схеми ліцензування та конкурсного відбору. Ці схеми не були ідеальними, але зробили прозорим та відкритим процес прийняття рішень. Усі члени Ради намагалися зберегти незалежність від політичних впливів у тому числі тих сил, за пропозицією яких були обрані. Хоча, звичайно, ми намагалися зробити все, щоб законодавчо не було порушеннь по відношенню до симпатиків тих чи інших політичних сил. Наведу приклад із власного досвіду. Мене висунув до голосування за членів Ради Народний Рух України. Ця партія має найбільше прихильників саме у Західній Україні. Тому я завжди з увагою ставився до телерадіокомпаній із цього регіону. Їхні директори зі Львова, Рівного, Івано-Франківська, які були присутні на засіданнях, були свідками наших голосувань і сьогодні успішно продовжують мовлення. Натомість, одного разу звернувся до мене відомий політик і власник телерадіокомпанії, що представляв блок, до якого увійшов Народний Рух. Він просив мого сприяння в отриманні ліцензії його ТРК. Проблема полягала в тому, що ми оголосили конкурси на використання частот у багатьох регіонах і позиція Ради полягала в тому, щоб відкрито пройшли саме ці конкурси. Але політик вимагав отримання ліцензії на всю мережу мовлення без проведення регіональних конкурсів. це булоб можливо, якби його ТРК відразу звернулася з проханням оголосити конкурс на мережу. У противному разі ми б грубо порушили Закон. Я намагався пояснити це політику, але безуспішно. "Тоді ми будемо голосувати проти Тебе", - пригрозив він мені. Це власне і відбулося, коли вперше голосами правих партій і комуністів було проведено ротацію членів Національної Ради. Теперішній голова комітету ЗМІ Микола Томенко тоді гаряче обстоював необхідність партійного представництва у Нацраді, хоча це суперечило базовим принципам незалежності регулюючих органів, які декларують і Рада Європи і Європейський Союз. Це перше голосування про ротацію, яке з моєї точки зору суперечило українському законодавству поклало край незалежності Національної Ради. Я абсолютно переконаний, що відповідльність за це лежить, як це не дивно, саме на членах опозиції. Вони розв'язали руки усім, хто може перетворити Нацраду на інструмент політичного тиску. Вони це робили свідомо, ідучи на тактичні політичні домовленості на шкоду демократичній перспективі. Цікаво, що праві партії і комуністи проголосували тоді не лише за ротацію, а й за обрання до Ради Юрія Шкарлата, якого фактично підтримувала СДПУ(о). Зараз Юрій - один з керівників телерадіокомпанії "ТЕТ". А отже, дуже часто істеричні звинувачення деяких політиків своїх конкурентів насправді стають ширмою підкилимних політичних домовленостей. Долі Шкарлата теж не можна позаздрити. Він був членом Національної Ради лише декулька місяців, але і його відправили у відставку, звинувативши у гріхах, за які він не міг відповідати. Просто знову змінилася політична коньюктура. Але ті голосування про зміни у Раді перетворили існування цього органу в абсурдне. Для чого державний бюджет повинен утримувати вісім залежних міністрів, якщо їхні функції може спокійно виконувати Держтелерадіо, Мінзв'язку або навіть Адміністрація Президента чи Президія Верховної Ради? Саме для того, щоб цього не сталося у всіх європейських країнах змінити члена регулюючого органу можна лише у тому разі, коли він порушив Закон, або якщо він сам цього бажає.

А отже виникає питання: якщо Верховна Рада може будь-коли змінювати обраних членів Нацради, то чому цього не може робити Президент? Для цього навіть ніяких пояснень непотрібно. Якщо Міністра, наприклад, не можна змінити без причини, якщо навіть прибиральницю не можна без причини викинути на вулицю, то член Нацради - єдина в Україні посада, з якої можна звільняти людину, повністю ігноруючи трудове законодавство (як власне і інші закони, наприклад, Закон про вибори, як це було у випадку зі мною). Національна Рада перетворена сьогодні на найзалежніший в Україні державний орган. І зусилля до цього доклали саме представники опозиції, подарувавши владі чудовий інструмент способу тиску на себе.

Більшість сьогоднішніх членів Національної Ради є достатньо професійними людьми. Професіоналами є як Мартиненко і Плаксюк, так і Лєшек і Фартушний. Проблема лише в тому, що і законодавці, і Адміністрація Президента не вимагали і, схоже, не вимагатимуть від них професіоналізму, а далі розтягуватимуть членів Ради по партійних або політичних клубах, вимагатимуть вірності всупереч Закону, репресій або поблажливості до ТРК всупереч інтересам глядачів. Ситуація може змінитися лише після серйозних політичних змін, тобто або після президентських і наступних парламентських виборів, або після проведення політичної реформи. Ситуація може також залишитися без змін, якщо українська політична еліта і далі намагатиметься імінувати демократію, замість реалізації її принципів.

Микита Потураєв, екс-член Національної ради, екс-перший заступник голови Нацради, зараз консультант телекомпанії ICTV:

- Для мене ротація членів Національної Ради є несподіваною, тому коментувати її важко. Тим більше, що останнім часом Нарада працювала, і на мій погляд, і за відгуками ЗМІ, більш менш безконфліктно. І це - заслуга цього складу Нацради, якому вдалося уникнути тих помилок, яких припустилися ми. Я зі свого боку оцінював її діяльність позитивно.

Я не можу коментувати причини ротації президентської четвірки тому, що механізм прийняття рішень непрозорий. Якщо говорити про обрання парламентської четвірки Нацради, від якого я у свій час був обраний, там процес був відкритий і абсолютно зрозуміло, хто висував кандидатів. Можна казати про якісь механізми лобіювання тих чи інших політичних сил через окремих представників Національної Ради, як би ми до цього не ставилися. Але з приводу президентської четвірки, то тут важко сказати. Я знаю особисто і Віктора Лешика і Миколу Фартушного вже дуже багато років. І я б не сказав, що вони представляли якусь окрему політичну силу. Але безперечно, можливо, якісь дії чи наміри з боку тих чи інших угрупувань теж мали місце. Я думаю, що про це можна буде казати з більшою впевненістю не зараз. Скільки б ми зараз не обговорювали "від кого" пройшли ці чи інші персони до Нацради - це не так важливо з точки зору процесу. Ось коли почнеться процес ліцензування чи прорахунку нових частот чи пере ліцензування старих, тоді можна буде говорити про преференційність. Справа покаже. Я тільки хочу сподіватися, щоб зараз Нарада продовжувала працювати безконфліктно, вирішуючи питання на користь розвитку телерадіопростору вцілому, а не окремих телерадіоорганізацій. І мої сподівання базуються на тому, що я і знаю і працював і з Лешиком, і Фартушного теж знаю достатньо добре.

Віталій Шевченко, заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення :

- Мені, як, гадаю, й більшості телерадіожурналістів, діяльність яких перетиналася з Національною радою, буде прикро, оскільки Юрій Плаксюк та Олександр Мартиненко є фахівцями високої кваліфікації і мають незаперечний авторитет у мас-медійному світі.

Значною мірою завдяки їм останній рік Національна рада працює, як ніколи раніше, чітко й злагоджено. Вперше за десять років існування цього органу його річний звіт всюди отримав позитивну оцінку. Навіть традиційно доскіпливий парламент відзначав досягнення та успішні ініціативи Національної ради. Тому важко повірити, що ротація викликана прагненням поліпшити діяльність Національної ради. Гадаю, причина в іншому: когось не влаштовують рішення, які послідовно приймаються вже не перший місяць. Розчищаються завали, що накопичувалися роками і усуваються, здавалося б, непробивні тромби: створення парламентського телебачення, розв’язання проблем 30-го та 42-го телеканалів у Києві, ліцензування ТРК “Україна” і “НБМ” та оператора столичної телемережі “Воля”, легалізація діяльності кабельних телемовників тощо, створення чіткої нормативної бази, запровадження функціонального Держреєстру аудіовізуальних ЗМІ, вимоги щодо наведення порядку на трьох загальнонаціональних телеканалах (зокрема, проблема мовлення облдержтелерадіокомпаній) тощо. Вперше повністю укомплектовано штат представництв Національної ради в регіонах. Вочевидь, не всім це подобається. Як інакше пояснити ротацію, коли орган працює планомірно і злагоджено?

Що стосується Віктора Лешика та Миколу Фартушного, про призначення яких до складу Національної ради говорять ЗМІ, то можу сказати лише одне – вони в цьому ділі не новачки. Дай Бог, якщо укази справді підписано, щоб вони органічно й швидко влилися в роботу.