Громадські організації кримських татар вважають відновлення повномасштабного функціонування своєї мови на півострові однією з головних умов відродження нації... Громадські організації кримських татар вважають відновлення повномасштабного функціонування своєї мови на півострові однією з головних умов відродження нації. Зараз в Криму чимало зроблено для організації вивчення кримськотатарської мови в школах – є 10 шкіл з кримськотатарською мовою навчання, вона вивчається як предмет в багатьох школах та вузах, таврійський національний університет та Кримський інженерно-педагогічний університет готують кадри вчителів кримськотатарської мови та літератури. Однак цього недостатньо, вважають вони. Кримськотатарські вчені занепокоєні тим, що в Криму досі не створено науково-дослідний інститут кримськотатарської мови та літератури, хоч про це є доручення Президента України та постанова Кабінету міністрів. Вони кажуть, що таким чином в автономії ігнорується і доручення Президента України, і постанова уряду. До депортації кримських татар на півострові вже існував науково-дослідний інститут національної культури, який було створено в 1925 році. Він працював 16 років – до початку війни. В інституті працювали висококваліфіковані кадри. В 1935 році ними було видано кримськотатарсько-російський словник, словник літературної кримськотатарської мови, орфографічний словник. В 1936 році було розпочате складання тлумачного та термінологічного словників по 16 предметах кримськотатарською та російською мовами. Інститут був центром вивчення фольклору кримських татар. Колективом вчених інститут під керівництвом відомого письменника і драматурга Умера Іпчі було видано збірник кримськотатарських казок, письменник Юсуф Болат та композитор Ільяс Бакшиш підготували збірник народних пісень. Розквіт діяльності інститут прийшовся на 1936 рік, коли було підготовлено найбільше наукових праць та видано книг, серед яких „казки кримських татар, дореволюційні ліричні пісні кримських татар, народний епос. В 1937 році частина співробітників інститут була репресована за неначе б то „антирадянську шпигунську діяльність під час фольклорних експедицій”. Інститутом була створена ціла сітка вчених кореспондентів в різних регіонах Криму для збору фольклорного матеріалу. В результаті багаторічної роботи в інституті було зібрано величезну кількість цінних старовинних рукописів. Ще чекали виходу в світ багато наукових працю співробітників інституту, коли з початком війни інститут було закрито. А після депортації кримських татар з Криму інститут так і не віднови в свою роботу на засланні, всі матеріали інститут були або знищені, або забрані каральними органами. Достеменно доля матеріалів невідома до цього часу. Як повідомив журналістам кримськотатарської газети ”Авдет” завідуючий кафедрою кримськотатарської мови та літератури Кримського державного індустріально-педагогічного університету Ісмаїл Керімов, після повернення репатріантів на батьківщину гостро постало питання відродження рідної мови та культури, як повітря потрібен науковий заклад для того, щоб забезпечити національні школи в автономії якісними академічними підручниками, навчально-методичними посібниками не тільки з кримськотатарської мови та літератури, а й з інших предметів рідною мовою. Без спеціального НДІ, вважають в Криму неможлива координація роботи великої групи вчених з важливих питань розвитку мови, а також ускладнене співробітництво з відповідними центрами в Росії, Туреччині, Узбекистані, Азербайджані, Казахстані, Узбекистані. Керімов вважає, що зараз надзвичайно гостро стоїть проблема з розробки та прийняття єдиних правил кримськотатарської мови, підготовки до видання різних словників, а також з академічної дослідницької розробки важливих проблем розвитку кримськотатарської мови, дослідження історії літератури та проведення фольклорних експедицій, як у Криму, так і в інших країнах, де живе кримськотатарська діаспора. Як уважає вчений, кримські татари мають сформувати ініціативну групу, яка лобіюватиме у владних структурах України та Криму питання створення інституту, що має стати важливою ланкою у відродженні й розвитку рідної мови і літератури, а також національної освіти і культури.