7 червня 2003 року виповнився рік з початку діяльності нового складу Комітету, головою якого став Микола Томенко (фракція „Наша Україна”).

Оцінки роботи комітету за цей рік були різні і коливалися від схвалення до звинувачення у саморекламі. Та й навряд чи можна оцінити цю роботу однозначно.

І все ж безумовним здобутком Комітету можна вважати його максимальну відкритість до громадськості та ініціатив самих журналістів. „Принциповою” назвав сам Микола Томенко історію парламентських слухань з питань свободи слова та цензури, оскільки їх проведення стало результатом підтримки Комітетом ініціативи самих журналістів: „Я думаю, що це був класичний приклад солідарності журналістів, коли проблема була виявлена, ініціативи були підтримані Головою Верховної Ради, слухання відбулися, за результатами яких було прийнято постанову і відповідний закон”. У планах Комітету – провести спільне засідання з Пленумом Верховного Суду України з метою вироблення єдиних підходів у застосуванні цього нового закону.

Про ефективність цієї роботи Комітету, напевно, також говорить той факт, що принаймні самому Миколі Томенку вдалося захиститися від позову газети „2000”, пославшись на свіже підписаний Президентом Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова”. Печерський районний суд, за словами М.Томенка, визнав: коли відповідач сказав, що за повідомленнями ЗМІ можна стверджувати про причетність газети „2000” до медіа-холдингу Віктора Медведчука, то висловив оціночне судження.

Микола Томенко наголошує на протистоянні законодавчої (в особі власне Комітету) та виконавчої гілки влади разом з Адміністрацією Президента у питанні визначення та вирішення проблем утиску свободи слова в країні.

„Рік ведеться дискусія стосовно того, як діяти, і по-різному ми оцінюємо ситуацію свободи слова в Україні, - сказав голова парламентського Комітету. - Точка зору, яку представляє наш Комітет, звучить наступним чином: головною причиною відсутності європейських стандартів свободи слова в Україні є цинічне і послідовне невиконання або нехтування вже діючим законодавством . І є інша точка зору, що в Україні немає цивілізованого законодавства і оскільки ВР цього не зробила, то не можна говорити і про стандарти свободи слова”. Очевидно, тому Голові Комітету особливо важливо було провести своєрідне звітування про результати своєї діяльності на противагу АП, що вперто не визнає проблем свободи слова в країні.

„Ми зацікавлені довести своєю річною діяльністю, що ми є праві і переконливі у цій частині своєї діяльності, - зауважив Микола Томенко. - У масі своїй звернення до Комітету – це реакції на порушення соціального, творчого статусу журналіста, на незаконне ліцензування телерадіоорганізацій або спроби ліцензувати на рівні місцевих чиновників, на елементи економічного тиску, перешкоджання законній професійній діяльності... І у цій площині, насправді, у більшості випадків законодавство є. Інша справа, що потрібно покращення законодавства в тій частині, де норми виписані загально, або норма закону не містить чіткого формулювання адміністративної чи кримінальної відповідальності тощо”.



За рік роботи Комітету, говорить Микола Томенко, Президент України, що є суб’єктом законодавчої ініціативи, не висунув жодної пропозиції змін до законодавства, що покращили б роботу ЗМІ в країні: „Для нас є дивним, коли вони говорять, що у нас погане законодавство, або його взагалі немає, і - нічого не пропонують”.



Не краща ситуація складалася і у стосунках Комітету з виконавчою владою. „Поки що ми знайшли спільну мову з Державним комітетом телебачення та радіомовлення тільки по двох документах, - відзначив Голова профільного комітету Верховної Ради. - Ми підтримали (і парламент проголосував за цей документ у першому читанні) Концепцію інформаційної політики і „Деякі зміни до Закону «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні» про встановлення відповільності за порушення законодавства”, що стосувався випуску псевдогазет. Є пропозиції, як це виписати. Решту пропозицій Комітет відхилив виключно з професійних міркувань. Наприклад, законопроект „Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям закону „Про радіочастотний ресурс” був спробою завуальовано ввести подвійне ліцензування. ...Цим законопроектом пропонувалося зняти ключову норму про те, що ліцензія Нацради є єдиним достатнім документом. Таким чином, усі ТРК мусили б отримувати ліцензії на мовлення в кожному регіоні, а також на користування кожним передавачем. Для загальнонаціональних каналів це сотні ліцензій”.



Микола Томенко повідомив, що Комітет також виступив категорично проти ініціативи Кабінету Міністрів власною постановою тлумачити поняття „конфіденційної інформації”.

Передбачає Томенко, що восени Комітет повернеться також до питання контролю за діяльністю FM-радіостанцій.

Як відомо, минулого тижня Національна рада прийняла рішення про створення парламентського кабельного каналу. Микола Томенко підтвердив, що кабельний оператор „Воля” вже отримав додаток до ліцензії, в якому зарезервовано місце для такого каналу.

Микола Томенко прогнозує, що якщо ТРК „Рада” оперативно спрацює, то канал зможе розпочати мовлення вже до кінця року.

Наступної сесії Комітет планує зосередитися на питанні перетворення НТКУ у суспільне мовлення та створенні суспільного радіомовлення, планується завершення прийняття нових редакцій базових законів.

До речі, нову редакцію закону „Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення” Верховна Рада розгляне у першому читанні вже цього тижня.

Як повідомив Микола Томенко, відповідаючи на запитання „Детектор медіа”, Комітет також планує до кінця роботи цієї сесії парламенту таки заслухати інформацію Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України про розслідування діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення протягом 2000-2002 років. Як відомо, спочатку Микола Томенко наполягав, що звіт голови Нацради слухатиметься тільки після обговорення звіту голови цієї комісії Ігоря Гриніва. Однак, звіт Бориса Холода у Верховній Раді відбувся після короткого інформування про діяльність комісії, а не про суть діяльності Нацради у цей період. З Постанови парламенту за результатами звіту Бориса Холода навіть виключили вимогу про наполягання на виконанні відомої минулорічної Постанови парламенту, якою Президенту пропонувалося усунути Бориса Холода з посади.

Микола Томенко пояснив, що Комітет вирішив розмежувати старий і новий склад Нацради, і таким чином дати нормально працювати Національній раді.

Він зауважив, що коли парламент не знайде часу на заслуховування інформації слідчої комісії до кінця поточної сесії, матеріали роботи комісії будуть направлені до Генпрокуратури з проханням прийняти рішення про наявність чи відсутність складу злочину у діях старого складу Нацради по кожному виявленому комісією порушенню.