Що таке кабельна криза і як її владнати? “Детектор медіа” повертається до розгляду цього злободенного питання, яке гостро постало на першому Об’єднаному з’їзді операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж України. Наш співрозмовник - президент Спілки кабельного телебачення Олександр Ляхов.

– Які, власне, обставини на кабельного ринку, “раніше цілком прийнятні”, стали тепер “цілком неприйнятними”?

– Обставини, що справляють вплив на діяльність кабельного оператора, зараз формуються виключно навколишнім середовищем: правовим, технологічним, економічним, соціальним.

– Що ж змінилося у цих середовищах, що дозволяє говорити про наявність кризової ситуації?

– Ну от, власне, Європейська асоціація кабельних операторів оцінює сьогоднішню ситуацію так: „Криза в телекоммунікаційній індустрії зачепила і розвиток кабельної галузі. Вона справила значний вплив на зниження темпів модернізації мереж (технологічні обставини) і, як наслідок, створила затримку у процесі консолідації кабельного галузі, необхідній умові залучення капіталів для впровадження нових послуг (економічні обставини).

Через недостатнє фінансування крупні кабельні оператори уповільнюють темпи трансформації в сервіс-провайдерів з повним набором послуг. Єврокомісія була не в змозі реально зруйнувати монополізм крупних телекомунікаційних операторів, хоч ще 1995 року проголосила кабельного оператора як найбільш конкурентноздатну складову сучасного телекомунікаційного оточення, бодай на місцевому рівні.

Довгострокові інвестори потребують стабільності і тривалого періоду і вичікують на зміни ситуації у цьому секторі індустрії.

Серед кабельних операторів існують полярні точки зори щодо того, чи здатні регулювальні органи швидко вирішити проблему так, щоб оператор зайняв своє місце на цифровому ринку, що вже формується (правові обставини). Політика щодо контенту також потребує перегляду у зв’язку з новими технічними можливостями, формами поширення сигналів, новим “способом життя” і запитами суспільства у світлі процесів глобалізації”.

«Їхні» висновки і рекомендації

“Беручи до уваги нинішній спад ринку і несприятливу економічну обстановку, оператор для захисту своїх інвестицій потребує розвитку нових технічних можливостей і впровадження нових послуг на основі реалістичної оцінки ринку як щодо цін, так і щодо якості послуг”.

Обличчя їхньої кризи

Розвиток компанії UPC з 1998 по 2002 рр.

Її показники можна брати за середні у Європі.

а) кількість підключених будинків зросла втроє (з 3284100 до 10955500);

б) будинків зі зворотнім каналом – збільшення у п’ять разів (з 1183000 до 5211400);

в) передплатників базового пакету – потроєно (з 2382000 7212500);

г) передплатників Інтернету – зростання у 30 разів (з 16000 до 542100);

д) телефонних передплатників – збільшення в 10 разів (з 38700 до 454600);

е) цифровий кабель – подвоєння з 2000 року (з 23800 до 78200);

ж) абонентів супутникової платформи – зменшення утричі!!!

з) прибутки – зросли у шість разів (до 185582 тис. до 1387764 тис. євро);

і) працівників – збільшилося у вісім разів (з 1500 до 9940).

Це фактично стратегічна концепція виходу із кризи – три послуги на одному ринку (інтернет, телефонія й ТБ (аналогове і цифрове). Тобто у розумінні нормального оператора “їхня криза” – це не спад, а незадовільні темпи розвитку і трансформації.

– Як же справи у нас?

За період 1998-2002 рр. ситуація виглядає таким чином: абсолютні цифри навмисно не наводяться, щоб уникнути розмов про наше убозтво і злидні.

а) підключених будинків – збільшення на 30% (при можливості зросту в чотири рази);

б) будинків із зворотнім каналом – подвоєння, але не більше 10% абонентів (при можливості помноження на десять);

в) передплатників базового пакету – збільшення у 18% (при можливості легкого подвоєння);

г) передплатників Інтернету – не більше 5000, хоч це і є помноження на десять;

д) телефонних передплатників – як не було, так і немає;

є) цифровий кабель – перше комерційне використання у 2002 році, близько 1000 передплатників);

ж) абонентів супутникових платформ – збільшення у чотири рази;

з) прибутки – зростання у 2,5 рази;

і) працівників – подвоєння.

– Отже, у чому основна різниця між двома ринками?

„Там” – зростання прибутків у шість разів при збільшенні показників основної діяльності від 3 до 30 разів.

„Тут” – зростання прибутків удвічі при збільшенні показників основної діяльності не більш, як на 20%.

Відтак, криза наявна скрізь і полягає у незадовільних темпах розвитку і модернізації.

Неузгодженість темпів росту мереж і прибутків операторів в Україні може мати три пояснення, кожне з яких має своїх представників серед учасників кабельного ринку.

1. Триває процес легалізації частини кабельного бізнесу.

2. Триває процес впровадження нормальних прозорих економічних параметрів діяльності операторів. 3. Триває процес тінізації частини кабельного бізнесу.

Тому-то, в силу зазначених вище причин, сьогодні лунають голоси представників трьох типів операторів.

1. „Встановіть чіткі правила і не заважайте бути листоношами”.

2. „Лібералізуйте і спростіть до саморегуляції законодавчу базу і дайте змогу впроваджувати нові технології і діяльність на суміжних ринках”.

3. „Визначте, хто ми, покладіть до норки, а ми там будемо собі потихеньку жити”.

Відтак, кабельний оператор, який не у змозі самовизначитися, до якого із цих трьох типів він належить, напередодні майбутніх перетворень, в умовах технологічної і законодавчої баз, які швидко змінюються, інстинктивно оцінює ситуацію, що склалася, як кризову.

– То чи є насправді криза?

Скажімо, наявність перевірок податкової інспекції, інспекторів з інтелектуальної власності, порушені кримінальні справи, судові процеси, свавілля чиновників усіх рівнів - це ніяк не свідчення кризи. Це, на жаль – типова ситуація в українському бізнесі. Боротися із цим можливо за умови гуртування зусиль і координування дій. Проте не варто говорити про кризу “перукарської галузі”, якщо туди прийшла податкова перевірка.

– Хто ж є, скажімо, суб’єктами вітчизняної кризи?

Їх можна поділити на учасників, співучасників, і спостерігачів.

– Безпосередні „учасники” подій (по закінченні подій дуже часто вважають себе статистами чи спостерігачами). Це здебільшого керівники кабельних компаній, меншою мірою – абоненти, працівники перевіряючих органів, дистриб’ютори програмного продукту тощо.

– „Співучасники” подій (люди, втягнені у кризову ситуацію). Поділяються на дві великі групи: а) добровільні „помічники”, зазвичай професійно слабко підготовлені, які прагнуть опинитися у вирі подій і намагаються вирішити ситуацію з результатом “хотіли якнайкраще, а вийшло, як завжди”. Цими регулювальними органами є: НацРада з питань ТБ і радіо, Мінзв’язку, Мінекономіки, Антимонопольний комітет, Держтелерадіо, місцеві органи влади).

б) професійно підготовлені для розв’язку кризових ситуацій фахівці, які розуміють що і навіщо вони роблять. У нашому випадку вони практично відсутні, або є тільки у крупних кабельних компаній, на відміну від ситуації на Заході, де цим професійно займаються об’єднання операторів типу ЕССА або OIGKK.

– „Спостерігачі”:

а) „реальні” – ті, хто насправді бачать і вивчають розвиток ситуації;

б) „віртуальні” – ті, хто дізнався про кризову ситуацію з “других” рук і переконаний, що є учасником або співучасником подій. Приміром, засоби масової інформації.

– Що ж до основних тенденцій розвитку кабельного ринку?

У цьому контексті можна говорити про таке:

Конвергенція (поєднання, злиття) різноманітних ринків і технологій. Багато хто не розуміє ролі і місця проблеми стандартизації у процесі конвергенції. Якщо для Європи – це впровадження платформи МНР або стандарту EuroDOCSIS1.1 з можливістю VoIP і виходу на ринки телефонного зв’язку, то для України стандартизація – це взагалі питання майбутнього кабельного телебачення як галузі. Втрата часу у цій роботі може коштувати задорого.

Консолідація і концентрація учасників ринку на національному і міжнаціональному рівнях. Це явище призведе до прискорення усування первинної фрагментації ринку і вирівнюванню параметрів економічної діяльності. До того ж, ринок будуть перебудовувати крупні кабельні компанії.

Комерціалізація – генеральний напрямок нового підходу до ведення бізнесу. Інфраструктура стає загальною для багатьох сервісів. Нова роль оператора – він стає сервіс-провайдером багатьох послуг.

Модернізація мереж для підготовки до виходу на телекомунікаційний ринок унаслідок лібералізації законодавства. Беручи до уваги нинішній спад ринку і несприятливу економічну обстановку, оператор для захисту своїх інвестицій потребує розвитку нових технічних можливостей і впровадження нових послуг.