Про всю програму поговоримо якось іншим разом – перший випуск її був яскравим прикладом втілення мрій есдеків в інформаційному просторі. „Долгановщина”, „васильєвщина” та „лапікурівщина” – три в одному, Піховшек поряд з тим, на що погоджується нині Канішевський – то „інтелігент” та „чистоплюй”.

Також нарешті з’явився, що вже давно прогнозувалося експертами, – і в загальнонаціональному ефірі дубль славнозвісного „Проте” з „1+1”, якого так і не вдалося позбутися Роднянському. Замість цього, навпаки, в програмі Канішевського, тепер вже на Першому Національному, продовжив виступати із „протеївськими” спічами – і рефреном „між іншим” - експерт „Вістей тижня” народний депутат Сергій Правденко.

Перший заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації вщент розкритикував нещодавно прийнятий Закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення безперешкодної реалізації права людини на свободу слова”. Ми промовчимо щодо того, що при цьому, наголошуючи на недоліках цього Закону, в якому, як відомо, дано визначення поняття „цензура” та відповідальності за неї – колишній журналіст зовсім не висловлював суму з приводу недостатнього, на думку Правденка, захисту цим Законом прав українських журналістів. Народного депутата це, як було очевидно, не обходить.

Завдання було в іншому – „прищучити” та розвінчати тих, хто хоч і недосконалий, але все ж таки Закон розробляв, виносив на читання у ВР і, врешті решт, підписував! До речі, цікаво в зв’язку з цим те, що саме ций Закон підписав і Президент. Тобто, в першій ж програмі контрольованого есдеками інформаційно-аналітичного тижневика на Першому Національному пролунала нищівна критика дій Гаранта конституційних прав громадян України! Це, безумовно, свідчить про свіжий подих у технологіях пана Сергія Васильєва, а, може, і про дещо більш суттєве...

Але повернемось до суті закидів пана Правденка авторам Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення безперешкодної реалізації права людини на свободу слова”. Найбільше нарікань в Правденка було з приводу того, що цим Законом не було внесено змін до статті 277 Цивільного Кодексу України, який має вступити в дію 1 січня 2004 року. В цій статті буквально говориться, що „негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною” (критичний аналіз цієї статті ЦК та інших, які можуть мати вплив на діяльність журналістів, див. в „Детектор медіа” 25.04.2003 12:15 Новий Цивільний Кодекс – удавка для журналістів, 24.04.2003 10:00 Час звикати?.

Тож, на думку Правденка, Микола Томенко – голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації - з товаришами займалися лише вдосконаленням дрібниць, типу заборони цензури, яка, мовляв, вже і так заборонена Конституцією, обмеженням адміністративного відшкодування за образу честі й гідності, визначенням суми відповідного мита, змін щодо відповідальності за порушення права на інформацію... А от „слона як раз і не помітили”! При цьому Сергій Правденко наголошував, що він попереджав Миколу Томенка про необхідність внесення змін і в Цивільний кодекс щойноприйнятим Законом – але той, мовляв, від нього відмахнувся...

За коментарем аргументів Сергія Правденка „Детектор медіа” звернулася до членів парламентського комітету з питань свободи слова та інформації та юристів.



ЮРІЙ АРТЕМЕНКО, ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ СВОБОДИ СЛОВА ТА ІНФОРМАЦІЇ:



- Виступ Сергія Правденка і програмі „Вісті тижня” мені видається і правдивим, і неправдивим. На мою думку, останнім часом Сергій Правденко почав займатися більше власним піаром, ніж законодавчою роботою. Коли відбулися парламентські слухання по свободі слова та політичній цензурі, почалася робота по розробці , а потім, після першого читання - вдосконаленню цього Закону, Правденко не брав участі у плідній роботи. А в останній день перед голосуванням у парламенті він намагався зробити все, щоб цей Закон не пройшов. На мою думку, це була спроба штучного затягування процесу, а зараз це просто створення власного власного піару. Якщо є якісь конкретні пропозиції, треба виступати не на телебаченні, а реєструвати законопроект, виносити його на обговорення громадськості і працювати. Але він має рацію щодо статті 277 у Цивільному кодексі.

Що ж до Закону, то мене особисто хвилює один момент: ми не встигли чітко визначити норму „суспільно важлива інформація”. Журналіст не несе відповідальності, якщо поширив соціально важливу інформацію (на Заході це зрозуміло, бо в них є прецендентне право, а в нас такого нема, і кожен суддя буде трактувати по-своєму). А що розуміється під цим терміном, чіткого визначення в нашому Законі нема. Але ми не могли відтягувати процес голосування – бо тоді б могли взагалі не прийняти цього Закону.

МИКОЛА ТОМЕНКО, ГОЛОВА КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ СВОБОДИ СЛОВА ТА ІНФОРМАЦІЇ:

Проблема у тому, що багато людей, які працюють разом з АП і з медіа, що фінансуються фінансово-політичними угрупуваннями, дуже швидко починають діяти „понятійними” методами. Спочатку говорять, що існує певна проблема, а як хтось з опонентів починає вирішувати цю проблему, вони системно заважають. Я думаю, якщо хтось з експертів напише, як готувались парламентські слухання з питань свободи слова і цензури, як створювались паралельні оргкомітети і як АП разом з деякими депутатами ці слухання підривала, потім як зривалося голосування по Постанові ВР щодо питань парламентських слухань по цензурі, як була створена спеціальна комісія при АП, щоб не допустити такої постанови і відповідного законопроекту...

На щастя, була чітка позиція Голови ВР, який підтримав і постанову, і законопроект, і вистачило здорового глузду у Президента, який підписав цей Закон.

Я розумію, що пішла на смарку вся руйнівна робота відповідної групи АП, одним із речників якого є перший заступник нашого Комітету. На сьогоднішній день ми маємо інформацію з багатьох регіонів, де сам факт прийняття цього Закону зупинив відкриття вже кількох судових позовів проти журналістів. Тому я не просто задоволений, я щасливий, що такий Закон прийнятий.

Що стосується Цивільного Кодексу, то є відповідна логіка законодавчої роботи, яка передбачає наступну схему. На наступному засіданні Комітет буде розглядати ще один законопроект, який приводить у відповідність з Законом „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення безперешкодної реалізації права людини на свободу слова” низку інших законодавчих актів. Мова йде не лише про питання нюансів у Цивільному Кодексі, а й низку інших законодавчих актів, де продовжує, наприклад, домінувати ідея „ДСП”, таємної чи конфіденційної інформації. Тому „зачистка” інформаційного поля від радянського підходу до інформації - це достатньо тривалий період. І ця „зачистка” буде стосуватися не лише Цивільного Кодексу, який, як відомо, буде діяти з 1січня наступного року, і ми абсолютно спокійно встигнемо ще внести корективи в нього, а і низки інших законопроектів.

Тобто, по змісту критики Правденка нічого страшного немає. Є проблема, ми її розуміємо – і зробимо все належне для її вирішення. Сумно те, що Юлія Тимошенко, яка зробила Сергія Правденка народним депутатом, і зробила все, щоб він став першим заступником голови нашого Комітету, і сподівалася на те, що представники опозиції в керівництві Комітету будуть захищати права журналістів. А Сергій Правденко, обійнявши таку серйозну посаду, вирішив сконцентрувати увагу на нищенні самої Юлії Тимошенко, і лідерів парламентської опозиції. Фракція Юлії Тимошенко звернулася до Комітету і до голови ВР з питанням переобрання Сергія Правденка з посади першого заступника нашого Комітету, оскільки він став першим заступником тільки завдяки позиції Юлії Тимошенко. Очевидно, ВР найближчим часом повинна визначитись з цього питання.

Я Сергія Макаровича, як експерта каналу Ігоря Суркіса „ТЕТ”, і тепер вже Першого Націанального каналу, буду просити, щоб він, коли буде говорити про свободу слова, не апелював постійно до своєї посади першого заступника парламентського Комітету з двох причин: він не має морального права робити це, адже фракція, яка його зробила заступником, його вже відкликала. А по-друге, не було жодного серйозного питання на Комітеті, де б його позиція була підтримана хоча б двома особами. На жаль, його позиція залишається його особистою позицією.

До речі, жодної законодавчої ініціативи Правденка стосовно даного питання не було.



ТАРАС ШЕВЧЕНКО, ЮРИСТ, ЕСПЕРТ У ГАЛУЗІ ПРАВА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ:



Оцінка Сергієм Правденком закону, прийнятого за результатами парламентських слухань, є його власною думкою, оціночними судженнями, на які він має право. Я з нею не погоджуюся, яле не вважаю за доцільне її коментувати. Час покаже, чи буде мати новий закон позитивні наслідки чи ні. Думаю подібні висновки можна буде робити не раніше, ніж через рік-два.

З чим я погоджуюся у виступі Правденка, так це з важливістю внесення змін до нового Цивільного кодексу. Стаття 277, яка говорить про те, що негативна інформація вважається недостовірною, є найбільш разючим прикладом недолугості деяких положень нового кодексу. Нажаль, ніхто не помітив цих стітт 277 ні депутати, які довго приймали цей кодекс, ні численні громадські орагнізації, які займаються проблемами ЗМІ. Тому робити у цьому крайнім Томенка думаю не коректно.

До набрання чинності Цивільним кодексом залишилося ще більше пів року і час для внесення змін дійсно є. Тому, хочеться сподіватися, що депутати і від більшості, і від опозиції зможуть знайти спільну мову для того щоб виправити помилки Цивільного кодексу.