Хоча журналістику і вважають явищем не географічним, розташування міст на карті у вітчизняному медійному бізнесі дається ще й досі взнаки, і відчутно. Ні для кого не секрет, що обмін (читай: переміщення) “умів” між Львовом і Києвом відбувається й продовжується здебільшого в односторонньому напрямку, тому його радше схильні називати відтоком кадрів галицької журналістики до столиці. Причини на поверхні – Київ пропонує як більший масштаб і динаміку діяльності, так і розміри заробітної платні.

Тому й не дивно хоча б те, що телебачення Львівщини тривалий час відставало, скажімо, навіть від Франківщини, де було кілька конкуруючих студій. “У нас же був “Міст” і державне ТБ, - констатує Борис Потятинник, професор кафедри телебачення і радіомовлення факультету журналістики Львівського національного університету ім. І.Франка. - Зрештою, з того часу ми не далеко втекли. З’явилися незалежні рекламні агенції, але по суті, крім держТБ і студії “Міст” (виходить в цьому регіоні на частотах СТБ), які мають свої інформаційні програми, займаються виготовленням рекламної продукції, є ще тільки Незалежна телевізійна агенція (НТА). Вона, щоправда, не має своїх частот, тому продає власний продукт різним компаніям. До того ж, віднедавна ТРК “Люкс” розвиває своє телебачення на частотах “Нового каналу”.

НТА виробляє продукцію переважно інформаційного плану, або різноманітні так звані телерозповіді. “Люкс”, окрім новин, акцентує увагу на розважальних програмах, ток-шоу, реальних шоу рекламного змісту. Це, наприклад, туристичні подорожі Львовом - зі значним обсягом розважальної інформації. Такий формат наразі фахівцям здається успішним. Словом, телевізійники, як і має бути, роблять рейтингові програми, щоб оплачувати місце своєї трансляції, себто, щоб йшла реклама. Ось так, не дуже насичено, виглядає телевізійний сектор Львова. До того ж реклама на ТБ досить бідненька, бо, вочевидь, немає достатньо замовників, які б могли заплатити за неї добрі гроші.

Як розповідають експерти, рекламний бізнес на львівському радіо розвивається жвавіше за телевізійний, позаяк реклама на радіо значно дешевша і залежить здебільшого від вигадливості рекламників. Ось тому розвиток радійної сфери відбувається активніше. Власне, радіо у Львівському регіоні, крім державного, представлене численими FM-станціями. Роки зо два тому чинився серйозний опір приходу на ринок російськомовних станцій типу “Нашого радіо”. Суд, проте, дав їм дозвіл на мовлення в Галичині, і тепер вони успішно оперують у Львові. Але, як стверджують медіа-фахівці, всі ці FM-станції, навіть за легкої відмінності форматів, на загал можна означити жаргонним словом “попса”.

Хоча, на їхню думку, серед цього виру досить успішними є “Радіо Люкс”, “Радіо Незалежність”, яке має україноцентричний ухил. Звісно, кожен займає свою нішу, але бракує тих станцій, які б працювали у форматі, відмінному від розважальної попсовості, наприклад, представляючи слухачам серьозну музику, джаз, програми інтелектуального змістуПевна річ, що в потенційних засновників станцій такого формату може існувати страх ризику щодо успішності свого бізнесу. Це й не дивно: побоювання мати проблеми з рекламою насправді вмотивовані.

Навдивовиж бурхливо, на відміну від ТБ і радіо, розвивається львівський ринок преси. Хоча, на думку експертів, існує не так багато видань, що претендують на звання якісних. Остання така заявка – “Львівська газета” (www.gazeta.lviv.ua). І ціна, і наклад - відповідні. “Поступ”(postup.brama.com), “Високий замок”(www.wz.lviv.ua) позиціонують себе швидше газетами змішаного типу: сімейного плану, з елементами якісності і розважальності. На думку професора Потятинника, який не вважає себе скептично налаштованим до “жовтої” преси, нам сьогодні взагалі бракує добре збалансованих бульварних видань. Він уважає, що такий продукт мусить бути, адже це щонайменше економічно виправдано. Якщо б ми більше уваги приділяли цьому сегменту ринку (проводили семінари, писали курсові, дипломні), то якість бульварних видань могла б зрости, - запевняє експерт.

З популярної періодики виокремлюють “Експрес” (www.expres.ua) та “Аргумент-газету”.

Щодо партійної належності і політичних симпатій, то тут все виглядає досить умовно. “Високий замок” має, приміром, західного інвестора, що дуже нетипово для України загалом і Львова зокрема, а це дозволяє часопису мати частку незалежності. “Львівська газета” теж позиціонує себе як незалежне видання, хоча , як уважають експерти, вона близька до „Нашої України”, а надто до народного депутата Тараса Стецьківа. Втім, опитані нами фахівці розповідають, що наразі немає серйозних підстав говорити про чиюсь відверту заангажованість. Адже в період між виборами більшість видань функціонує, умовно кажучи, більш-менш незалежно, наскільки, звісно, це дозволяють фінанси.

Як не банально, саме рівень фінансування дає змогу унезалежнювати свою діяльність як від влади, так і від конкуруючих бізнес-груп. Приміром, газети, які мають свої друкарні (“Експрес”, “Високий Замок”), у питаннях видрукування свого накладу (а це часто спричинює поліграфічні колізії, якщо газета друкується в конкурентів або у владних установах) залежать тільки від себе, більше того – мають змогу заробляти на продукуванні інших видань. Як розповідають експерти, “таїнство” видрукування видань неодмінно пов’язане з накладами часописів. Приміром, деякі видання навмисно завищують свої тиражі заради якомога ширшого залучення рекламних надходжень. Уся річ у тім, що наклад позначають не друкарні, а самі редакції, які мають змогу писати у цій графі де-факто що завгодно, але, певна річ, у здорових межах. Інші ж редакції, здебільшого масових газет, зазделегідь знаючи високий рівень своїх продажів, навмисно занижують наклад, насамперед для контролюючих органів, аби, продавши більше, приховати певну частку зреалізованого накладу, що дозволяє уникнути оподаткування саме цієї частини тиражу.

Усі ці новітні технології пресового бізнесу та інколи не зовсім чесні винаходи просування свого продукту до публіки свідчать лишень про те, що ринок друкованих мас-медіа на Львівщині справді вельми бурхливий. Про це свідчать дані гуртівні приватного підприємця Плебанського (організації, що займається поширенням газетно-журнальної продукції у якості посередника між редакціями та приватними продавцями, які торгують з розкладок), що працює в центрі Львова. Рейтинги місцевих україномовних суспільно-політичних (нерекламних) газет з програмами ТБ на даний момент набули такого вигляду: лідерство утримує газета „Експрес” – 51%. Україномовну версію „Високого замку” у центрі Львова купують 17% від загальної кількості покупців, російськомовна ж версія користується популярністю тільки у 6%. Газета „Поступ” цікавить 13% читачів, „Аргумент-газета” має прихильність 10%. Рівень популярності в 1% мають „Львівська газета” , видання міської ради „Ратуша” і „За вільну Україну”. До 1% читачів у центрі Львова має газета „Молода Галичина”. Ці дані, як запевнили фахівці, не дуже відрізняються від загальноміської статистики.