Ініціаторами його стала Координаційна рада об’єднань операторів кабельного телебачення України за участю представників Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж, Спілки кабельного телебачення України, Західноукраїнської гільдії операторів кабельного телебачення, Асоціації „Укртелемережа”. У з’їзді взяли участь біля 300 організацій кабельного телебачення, де працюють біля 20 тисяч працівників.

У якості запрошених у з’їзді також взяли участь Валерій Пустовойтенко та Микола Томенко – голови двох профільних комітетів Верховної Ради, Тетяна Лебедєва, член Національної ради з питань ТБ та РМ, представники інших державних структур.

Метою з’їзду стало обговорення кризової ситуації в галузі та пошук шляхів вирішення проблем. Зокрема, через законодавче врегулювання та консолідацію зусиль, об’єднання організацій, що представляють інтереси операторів кабельного телебачення України.

Серед головних проблем галузі у своєму виступі Володимир Алексєєв, президент Всеукраїнської Асоціації операторів кабельного ТБ і телеінформаційних мереж, визначив декілька. Зарегульованість сфери кабельного ТБ підзаконними нормативними актами і водночас – законодавча невизначеність. Адже Верховна Рада минулого скликання не змогла прийняти розроблений за участю представників Ради Європи та вітчизняних операторів Проект Закону „Про кабельне, ефірно-кабельне телебачення і телеінформаційні мережі”. По між іншого, це приводить до постійних перевірок операторів кабельних мереж на підставі взаємовиключаючих вимог різноманітними органами – від податкової адміністрації до міліції, від Нацради – до Укрчастотнагляду.

Наприклад, в лютому-березні 2003 року по країні прокотилася величезна хвиля перевірок кабельників податковими службами. Причиною цього став відомий лист голови Нацради Бориса Холода до голови ДПАУ Юрія Кравченка, в якому наголошувалося на ніби-то обов’язковому ліцензуванні ретрансляції програм телеканалів Нацрадою. Таким чином, оператори кабельних мереж піддаються подвійному ліцензуванню – і від Державного Комітету зв’язку та інформатизації, і від Нацради. Між тим, наголошувалось у виступі, ліцензуванню Нацрадою підлягають тільки телерадіоорганізації, тобто ті, хто виготовляє та розповсюджує продукт. Але більшість операторів лише розповсюджують зроблений ефірними телеканалами продукт – тобто, мають ліцензуватись лише зв’язківцями. А також – і не мають відповідати за зміст програм.

Зараз кабельники чекають ще одного валу перевірок – у зв’язку з неврегульованістю питань, пов’язаних з авторським правом та суміжними правами. Внаслідок цього з них вимагають подвійної сплати суб’єктам авторського права та суміжних прав - один раз через укладання угод з власниками супутникових каналів, другий раз безпосередньо організаціям, які представляють власників авторського права.

Окрім дозволів місцевих органів виконавчої влади на створення мереж кабельного телерадіомовлення та ліцензії Держкомітету зв’язку на технічне обслуговування, від організацій кабельного телебачення та телеінформаційних мереж вимагають ліцензію на будівництво та проектування Держбуду України. Укрчастотнагляд, у свою чергу, контролює порядок використання частот у кабельних мережах, а погодження будівництва магістральних мереж з монополістом – ВАТ „Укртелеком” – може тривати не один рік.

Пан Алексєєв наголосив на тому, що потребують визначення та диференціації поняття „кабельне ТБ” та „ТБ у кабельних мережах”. Ким є кабельник: телевізійником, зв’зківцем або підприємством побутового обслуговування?

Також відомі нарікання операторів кабельних мереж на Закон „Про рекламу”, прийнятий ВР поки що у першому читанні. В ньому передбачено, що вся реклама, яка йде в ефірі України, має бути проплаченою українським суб’єктам господарювання. Але це призведе до фактичної монополізації галузі, - стверджує Володимир Алексєєв, - адже далеко не в кожного оператора знайдуться кошти для придбання відповідного обладнання, яке б дозволило вирізати „чужу” рекламу з програм ретрансльованих каналів.

Велику проблему оператори кабельного ТБ бачать, звісно, і в обмеженні тарифів на їхні послуги, що призводить, на їхню думку, до нерентабельності галузі.

Як сказав один з виступаючих на з’їзді, „не треба суспільству ставитися до нас як до „злих кабельників”, які прийшли, обрізали колективні антени, а тепер ще й хочуть підвищити платню за своє послуги”. На думку самих операторів, вони прагнуть дати людям якісний сигнал та різноманітні послуги. І, до речі, стверджують кабельники, колективні антени вони не обрізали – а навіть довго підтримували їх у більш-менш належному стані. Але ті вже використали свій ресурс...

В той же час, Микола Томенко, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, зазначив, що і самим кабельникам треба шукати шляхів для здорових компромісів з державою та суспільством. На думку народного депутата, зараз існує, умовно кажучи, чотири напрямки конфлікту. По-перше, це конфлікт на рівні „оператори кабельного зв’язку – користувачі”, бо, мовляв, він сам бачив тисячі листів громадян зі скаргами на те, що кабельниками було знищено систему колективних антен, що призвело до суттєвого погіршення умов для більшості населення щодо прийому різних каналів інформації. А, значить, кабельникам треба працювати з громадянами. Доводити, що вони дійсно можуть надати якісні та недорогі послуги.

По-друге, є нерозв’язані проблеми у стосунках кабельників та ефірних мовників (наприклад, те ж саме питання з „чужою” рекламою). По-третє, це взаємовідносини – часто теж конфліктні – з тими структурами, що мають стосунок до ліцензування. І тут пан Томенко пропонує операторам кабельного зв’язку наполегливіше звертатися до судів. І, нарешті, конфлікти з органами місцевого самоврядування, які бачать у кабелі засіб наповнення місцевих бюджетів, і тут теж, підкреслив Томенко, треба шукати розумну міру компромісів.

Що ж стосується Закону „Про рекламу”, то Микола Томенко вважає, що ще є час для погодження позицій з операторами кабельного зв’язку. Для цього їм, перш за все, треба об’єднуватись в єдину організацію, та разом лобіювати свої інтереси. А от з приводу Проекту нової редакції Закону „Про телебачення та радіомовлення” – то пан Томенко повідомив, що як такої „нової редакції” ще не існує. Наявний документ не був поки що підписаний ні одним членом парламентського профільного Комітету, оскільки там є багато неузгоджених моментів, і він зараз винесений тільки на громадське обговорення.

Деякі альтернативні думки до вище означених висловив на з’Іді також і Сергій Бойко, топ-менеджер відомої компанії „Воля-кабель”. Так, з його точки зору, не існує однозначних рішень заявлених проблем. Які, до речі, пов’язані не тільки з внутрішньою ситуацією, а й зі світовою кризою у сфері надання телекомунікаційних послуг. Як вважає Сергій Бойко, треба визначитись, за якою моделлю буде розвиватися галузь у нас. Чи за американською – коли відбувається конвергенція різних видів діяльності у мережах кабелю. А кабельний оператор стає власником кількох видів діяльності – послуг зв’язку, інтерактивних послуг и т.ін. Чи за європейською моделлю – коли оператор заключає господарчі угоди з іншими організаціями, які надають ці послуги, користуючись його мережами. Якщо ми оберемо другу модель – то, на думку Сергія Бойко, головним питанням має стати питання розподілу видів діяльності. Тоді змінюється і роль держави – вона повинна ліцензувати саме різні види діяльності, а не саме по собі „кабельне ТБ”, яке є лише засобом доставки телевізійних програм до користувача, а не видом діяльності.

Втім, більшість виступаючих була досить одностайна в своїх пропозиціях щодо шляхів вирішення проблем. Це, по-перше, дерегуляція ринку послуг операторів кабельних мереж. Боротьба з великою кількістю підзаконних актів через сулові позові. По-друге, скорочення терміну або введення повідомного принципу ліцензування. По-третє, внесення змін у Закони „Про рекламу”, „Про ТБ та РМ”. По-четверте, прийняття у першому читанні Закону „Про телекомунікації”, голосування по якому відбудеться 15 травня. І, нарешті, по-п’яте, ратифікація Україною Європейської Конвенції про транскордонне телебачення. Ця Конвенція, на думку більшості учасників з’їзду, дозволить вирішити більшість проблем з зарегульованістю ринку послуг кабельних операторів, що входить у протиріччя з більшістю європейських норм.

За результатами обговорення з’їзд прийняв Звернення до Президента України, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра, у якому, зокрема, висловлено прохання вжити невідкладних заходів до ратифікації в найкоротші терміни Європейської конвенції з транскордонного телебачення, приведення чинного законодавства у відповідність до її норм. Йдеться, насамперед, про врахування цієї конвенції при прийнятті нової редакції Закону „Про рекламу”, норми якого порушують вимогу свободи ретрансляції. Зокрема, ст.8, 9, ст.13 нової редакції Закону „Про рекламу” суперечать ст..1, 4, 16 Європейської хартії про транскордонне телебачення. Відповідно З’їзд пропонує вилучити норми про ліцензування ретрансляції телеканалів і із нових редакцій законів „Про телебачення та радіомовлення”, „Про Національну Раду України з питань телебачення та радіомовлення”.

Автори Звернення також наполягають, що необхідно законодавчо передбачити, що діяльність у галузі телекомунікацій, зокрема у галузі телебачення та телеінформаційних мереж, потребує лише одного дозвільного документу.

Вони також вимагають скасувати необхідність отримання ліцензії Держкомбуду на будівельну діяльність для операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж.

Також вимагають внести зміни до п.49 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” №1775-ІІІ від 01 червня 2000 року, вилучивши норму, згідно якої такий вид господарської діяльності як технічне обслуговування мереж теле-, радіо- та дротового мовлення у межах промислової експлуатації. Підставою цієї вимоги учасники З’їзду вважають те, що підтримання мереж у належному стані є правом та обов’язком власника.

Також серед вимог З’їзду – скасування державного регулювання тарифів на послуги кабельного телебачення, введене Постановою Кабміну № 273 від 11 березня 2002 року.

Автори Звернення вважають, що законодавче врегулювання проблеми повинно відбуватися на засадах вже розробленого разом із експертами РЄ, але не прийнятого парламентом, законопроекту (№ 4121-2 від 12.04.2000 р.)

Ще одним важливим питанням З’їзду стала проблема консолідації зусиль для вирішення проблем галузі. З ініціативи Координаційної ради операторів кабельного телебачення України, було винесено на обговорення рішення про створення Виконавчої дирекції, що складатиметься пропорційно із представників існуючих організацій операторів. Ця структура має зареєструватися й отримати статус юридичної особи. Метою її визначено аналіз проблем, що виникають в галузі, вироблення загальних концептуальних підходів до їх вирішення, розробка законодавства, стандартів роботи тощо.