Михайло Рогожин, Голова республіканського комітету з інформполітики Криму, на спеціальній прес-конференції в чистий четвер в Сімферополі виголосив свою особисту заяву, в якій оприлюднив подробиці конфлікту, що виник в рескомі між ним та його першим заступником Павлом Ломакіним.

Журналіст Павло Ломакін відомий в Криму тим, що в минулому він брав участь у випуску газети „Таврические ведомости”, є одним з керівників групи студентів відділення журналістики філологічного факультету Таврійського національного університету, має відношення до комерційного проекту „Хто є хто в Криму”, є ведучим однієї з програм на ДТРК „Крим”, а також - першим заступником Голови Рескомінформполітики, в службові обов’язки якого входить контроль за дотриманням законодавства про ЗМІ в Криму. Павло Ломакін написав Службову записку, яку адресував особисто голові Рескомінформполітики Михайлу Рогожину, а також заступнику голови Ради міністрів Криму Віталіні Дзоз (хоч він сказав, що поки-що екземпляр для неї ще не віддав адресату). В офіційній заяві Ломакін попередив Михайла Рогожина про те, що в процесі відкриття останнім від імені Рескомінформполітики журналістського кафе в Сімферополі та видання газети „Журкафе” є ознаки порушення законодавства та корупційних дій.

Тут слід сказати, що створення в Сімферополі журналістського кафе було схвально сприйняте журналістським загалом Криму. Вже в перші тижні його існування в кафе було проведено кілька важливих і цікавих заходів для журналістів, в яких взяв участь широкий загал кореспондентів як з Сімферополя, так і з регіонів Криму. Зокрема, одним з гостей кримських журналістів, яких вони приймали в „своєму” кафе, був і Голова держкомтелебачення Іван Чиж.

Кафе для журналістів запрацювало на фоні того, що вже третій рік в бюджеті Криму передбачається 50 тисяч гривень для створення Дому журналістів, які кожного разу пропадали даремно, бо сума коштів здавалася недостатньою для створення такого закладу. Тож початок роботи Журкафе сприймався журналістами Криму як безумовний крок вперед, як етап до створення Дому журналістів.

Щоправда, кафе „Ретро”, не дивлячись на те, що воно було оголошене „журналістським кафе”, насправді не користувалося широким попитом серед журналістів. По-перше, у журналістів не було ще практики призначення зустрічей саме в своєму кафе, по-друге, воно розміщене не зовсім в центрі міста. Але слід визнати, що в перспективі кафе „Ретро” цілком могло стати місцем журналістських „тусовок”. Також і діяльність Михайла Рогожина, як голови комітету інформполітики, мала позитивне значення для журналістського загалу Криму, громадське життя якого перебувало в певній стагнації через втрату довіри до державного органу з інформполітики в попередні етапи його діяльності.

В чому ж суть конфлікту? В своїй заяві Михайло Рогожин сказав, що „як послідовний прибічник відкритої інформаційної політики Ради міністрів Криму, повідомляю вам про те, що мій перший заступник П. Ломакін написав керівництву Криму доповідну записку, в якій фактично звинуватив мене в корупційній діяльності. Приводом для такого звинувачення стала моя робота по організації журналістського кафе та бюлетеня „Журкафе”. Пан Ломакін побачив в цьому проекті зловживання службовим становищем, яке пов’язане з сприянням підприємницькій діяльності, і в письмовій формі виразив стурбованість про мою репутацію. За цим фактом я подав письмову офіційну заяву Прем’єр-міністру Криму з проханням провести перевірку моєї роботи по організації журкафе.



Якщо комісія висловить хоч би передбачення про наявність з мого боку яких-небудь меркантильних інтересів, я готовий негайно подати у відставку. В інакшому випадку я чекаю аналогічної реакції з боку Павла Ломакіна. Сергій Куніцин підтримав моє бажання раз і назавжди припинити всі інсинуації та брехливі чутки з цього питання.

Я б не став турбувати громадськість внутрішніми питаннями Рескомінформполітики, якби конфлікт не був настільки принциповим для мене як посадової особи та людини. Існування журналістського кафе і рейтингу журналістських робіт повністю залежить від вашого довір’я організаторам кафе та рейтингу...”. На кінець заяви Михайло Рогожин „подякував (як він виразився) заслуженому журналістові Криму Павлу Ломакіну за його службову старанність, проявлену наполегливість, хоч і не потрібну, щодо моєї репутацію”.

Слід сказати, що конфлікт в Рескомінформполітики був сприйнятий журналістами Криму досить боляче. І справді, коли двоє відомих в регіоні журналістів не змогли знайти спільної мови в такому досить дріб’язковому питанні, це має викликати стурбованість журналістського загалу. Голова комітету з моніторингу свободи слова в Криму Володимир Притула сказав для „Детектор медіа”, що він не готовий детально коментувати подробиці конфлікту, оскільки йому не відомі його деталі і сама Службова записка Павла Ломакіна не оприлюднена. Але він впевнений, що причиною його стала боротьба за крісло голови комітету. Серед окремої частини журналістів є певна конкуренція за вплив на інформаційну політику в автономії, а тому є боротьба і за крісло голови комітету.

Хоч Михайло Рогожин зробив багато для розвитку інформаційного простору в Криму, однак він не є професійним журналістом і його місце є предметом певного зазіхання з боку деяких політичних сил. Володимир Притула сказав, що „винесення внутрішнього конфлікту в комітеті на розгляд загалу, як це зробив Михайло Рогожин, є позитивним явищем, оскільки є в руслі політики відкритості органів влади, і дуже правильно, що призначено розслідування по фактах, оприлюднених Павлом Ломакіним, однак для повної справедливості було б правильним провести також аналогічне розслідування стосовно роботи та діяльності самого Павла Ломакіна”.



Як наголосив Михайло Рогожин на прес-конференції, він заперечує факти зловживань та корупції з свого боку під час створення журналістського кафе та випуску бюлетеня „Журкафе”. Він сказав, що ідею створення журкафе саме в кафе „Ретро” йому підказали в комітеті кримського уряду по торгівлі. Мова йшла про заклад, який недавно якісно відремонтовано та який засновано дисциплінованими та ретельними підприємцями. З останніми, за словами Рогожина, він до того не був навіть знайомий.

Голова інформаційного комітету пред’явив учасникам прес-конференції квитанції про оплату за друк двох номерів бюлетеня „Журкафе” за власний кошт в сумі 60 гривень, а також угоду між ним, як приватною особою, та Рекламно-інформаційним центром Рескомінформполітики про випуск бюлетеня. Михайло Рогожин заперечив твердження Павла Ломакіна про те, що окремі матеріали бюлетеня можна розглядати як рекламу приватного комерційного закладу кафе „Ретро”, організовану державним коштом.

Натомість на цій же прес-конференції Павло Ломакін стверджував справедливість своїх закидів голові Рескомінформполітики та висловив жаль з приводу того, що він не може оприлюднити повний текст своєї Службової записки саме через її „службовість”. Він сказав, що не чекав від Михайла Рогожина такої різкої реакції на свою записку, і він не вважає її якимось надзвичайним явищем, адже на роботі йому доводиться підписувати

інколи сотні листів-попереджень для друкованих ЗМІ про необхідність усунення недоліків та порушень законодавства, і ця службова записка не випадає з ряду таких документів.

Павло Ломакін сказав, що очікував на розуміння голови комітету та сподівався, що між ним та його начальником відбудеться довірлива розмова про недопустимість навіть припущень про факти корупції в комітеті, після чого, думав, бюлетень „Журкафе” буде перереєстровано на іншу особу, буде вжито заходів до усунення інших недоліків, і навіть не виникне необхідність оприлюднення цих документів. Однак, Михайло Рогожин, як каже Павло Ломакін, від самого початку навіть не поговоривши з Павлом Ломакіним, пішов іншим шляхом і придав публічність внутрішньому конфлікту в комітеті. З свого боку Михайло Рогожин сказав, що між ним та Павлом Ломакіним раніше не виникало подібних конфліктів, всі протиріччя були в рамках норми відносин між службовими особами і нинішні протиріччя не є видимою частиною „підводної скелі” службових протиріч.

Журналістам Криму залишається лише дочекатися висновків службового розслідування, яке проведе призначена Сергієм Куніциним комісія, та співставити їх з відомим їм реальним становищем. На фото: бюлетень „Журкафе”.