„Громадське радіо” – проект, який став одним з найяскравіших здобутків сьогоднішньої журналістики. Незважаючи на дуже великі складнощі зі втіленням, проблеми росту, невизначеність з фінансуванням і таке інше – цей проект засвідчив не тільки здатність українських журналістів працювати на висоті справжніх професійних – але, на жаль, не комерційних - засадах. А і те, що у подібного радіо – громадсько-відповідального, вдумливого, дискусійного, максимально об”єктивного – є слухач. Більш того, аби була політична воля у керівництва держави - то креатив, подібний втіленому у проекті Громадського радіо, мав би вже набагато більшу аудиторію, і був би вже давно втілений у досвіді справжнього (за системою фінансування та кількістю аудиторії) суспільного радіо, а може, й телемовлення.



Ми знаємо, що Громадське радіо, в той же час, це багато в чому втілення особистого досвіду та неабияких зусиль саме Олександра Кривенка, це саме його професійна перемога.



Ми знаємо, що весь час Громадське радіо мало труднощі як з отриманням ліцензії, так і з фінансуванням - хоча останнє було пов’язане, перш за все, саме з ліцензійними проблемами. Адже зрозуміло, що коли такий проект так і не отримує частоти мовлення – він втрачає принадність як для можливих внутрішніх та зовнішніх інвесторів (грантодавців), так і для можливих рекламодавців.



“Детектор медіа” звернеться до державних установ та громадських організацій, що опікуються проблемами ЗМІ, з проханням повідомити громадськість щодо можливих заходів для підтримки “Громадського радіо” у трагічних обставинах, пов’язаних з загибеллю Олександра Кривенка. Ми сподіваємося, що у суспільства вистачить сил і мужності не втратити цей проект. Врешті решт, це вже є справою нашої честі і перед пам’яттю Колеги.



Поки що ж – останні слова про Олександра, думки про проект, який став, на жаль, останнім для Олександра Кривенка, але не менш яскравим, ніж багато інших його справ, та сподівання щодо майбутнього Громадського радіо - в листах до „Детектор медіа” та коментарях від друзів, колег загиблого.



Не хочемо в це вірити, не хочемо цього знати, не хочемо з цим помиритися…

Немає Сашка Кривенка – відсьогодні це фундаментальний факт нашого життя, а прийняти це поки не випадає. Але доведеться.

Ти був завжди і всюди – професійний, дотепний, щирий, довгань. І завжди заклопотаний - Україною, родиною, журналістикою, друзями, політикою, всім, що становить зміст, сенс та мету життя.

За 9 днів ти побачиш нашого Бога – тут, у Києві, ти часто звертався до нього в своїй молитві, в церкві, яку вважав тут своєю.

Ми плачемо, Сашко, плачемо за тобою. І просимо Бога, щоби він дав нам сили повірити в це, прийняти це, помиритися з цим.

Ми любили і поважали себе такими, якими були всі ці роки – і мабуть це головне, що залишиться і через 9 днів, і через 40, і через роки – любов і сльози при словах “Сашко Кривенко“.

Прощавай, Сашко. До побачення.

Ми молимося за тебе, дітей, родину.

Данило і Марта Яневські.

---

Господи!

І що воно за рік такий…

Один за одним абсолютно несподівано відходять то один, то другий…

Сашко, хоч ми з тобою часом і сперечалися частіше, ніж знаходили спільну мову, одне я знаю точно: так як ти міг пояснити і колегам, і друзям, і моїм студентам на якихось тусовках чи серйозних заходах те, як із купи фактів чи результатів досліджень віднайти “месаж” не міг ніхто. І, мабуть, уже ніхто не зможе. І тому не віриться, що твого “месажу” ми вже не почуємо…

Господи, нехай цей божевільний передвиборчий рік закінчиться швидше…

Сашко Чекмишев

---

Сашко, коли ти, звертаючись, казав “старий”, ми не думали про те, що ти сам вже ніколи старим не станеш. Коли ми тебе дражнили “четыре свадьбы и одни похороны”, маючи на увазі те, як ти будеш видавати заміж чотирьох своїх доньок, то не думали, що ти не доживеш й до першого весілля. Ти не йшов по життю, ти летів. Тебе звинувачували в тому, що ти занадто часто змінював роботу, працював з різними політичними силами. І тільки зараз стає зрозумілим, що ти лише поспішав. 15 травня ми повинні були відзначати твоє сорокаріччя. А будемо майже в цей час сумувати на сороковини. В останнє ми тебе читали, коли ти відбивався від “посіпак” на форумі цього сайту. Останнє, що ти там написав: “мені прикро, що довелося попрощатись з людьми”. Ти мав на увазі одне, а вийшло зовсім інше... В останнє ти казав: давай дочекаємося весни. І, здавалося, ось вона й прийшла, весна. Але випав сніг, а твій шлях став крижаним... Нам буде дуже сумно без тебе...

Григорій Руденко, Кирило Разумовський – «КоммерсантЪ»

---

Головний редактор журналу «ПІК» Зіновій Кулик, тяжко переживає загибель свого друга і колеги, і висловлює свої співчуття: «Сегодня погиб мой товарищ и коллега, которого я отлично знал, с которым мы хорошо дружили. Мне пока сложно сказать что-то ещё об этой трагедии».

---

Віктор Уколов, член Комітету Київської незалежної медіа-профспілки:



Гинуть ті, хто залишався найбільш відданий ідеї незалежної об"єктивної журналістики. Але якщо вбивці думають таким чином закрити іншим рот, то вони дуже помиляються. Це не можливо, ще надто багато живих...

”Фольксваген-Гольф” з дипномерами на рівній ділянці сухої дороги з одностороннім рухом (автомагістраль довкола Броварів) так просто в аварію потрапити не може в принципі. Я прошу всіх журналістів добиватися присутності під час експертизи автомобіля. За попередньою інформацію, у Гольфа відпало колесо. Але Гольф - не ВАЗ і там колеса так просто не відпадають. Значить, треба перевірити, чи не підпиляні шпильки, на яких кріпиться те колесо.

Нагадую, що деякий час тому саме чернігівських кореспондентів "Зеркала Недели" спробували вбити, замінивши гальмівну рідину на автомобільне масло. Почерк схожий - спроба зіпсувати автомобіль.

Тетяна Лєбєдєва, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення:

- Страшная новость о смерти Саши и Гизо, безусловно, потрясла всех. Кроме всего прочего, Саша был из тех людей, которых невозможно отделить от жизни, представить вне жизни. Он был воплощением жизнелюбия, жизненной активности. Именно поэтому его смерть воспринимается тяжелее. Он был из тех людей, которые очень много делают, очень активны, не ждут, когда их позовут, а берут все на себя. За такими людьми приятно идти, и здорово вместе делать любое дело. Это огромная потеря для всего нашего журналистского сообщества и для гражданского общества в целом.

Я думаю, что роль Саши в проекте «Громадського радио» просто трудно переоценить, чтобы и как бы не говорили о коллективе, о команде, учениках и как бы не говорили, что был уже налаженный механизм и все такое. Саша был, безусловно, неформальным лидером, это было знамя проекта, человек, на которого ориентировались. И доноры, и партнеры проекта, все, кто принимал участие в судьбе «Громадського радио», делали это не только ради реализации самой блестящей идеи – осуществления общественного вещания в Украине -- но и потому, что его возглавлял Саша Кривенко. Я бы очень хотела верить, что сейчас все друзья проекта и Саши объединятся и сделают все возможное для того, чтобы продолжить этот проект и продолжить его именно так, как это видел Саша.

---

Голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко:

- Всі ми були вражені цією страшною звісткою. Я дуже добро знав Сашка Кривенка, ми багато з ним спілкувалися, завжди знаходили порозуміння. Дуже прикро, коли така талановита людина йде з життя в розквіті сил, у віці, коли зроблено багато менше, ніж вона змогла зробити. Що стосується „Громадського радіо”, то ми ще раз переконуємося, як багато залежить від особистості. Я дуже хочу, щоб знайшлися люди, які б підхопили ініціативу і довели б цю справу до кінця.

---

Валерій Іванов, президент Академії Української преси:

- Погиб прекрасный человек, талантливый журналист, который осуществил много удачных медиапроектов. В том числе, и абсолютно новый для Украины формат – общественное радио. Мы много с ним встречались, много ездили по Украине, встречались в разных ситуациях.

Но дело даже не в проектах. Просто жаль, что уходят такие люди, люди широкой души Нам всем еще предстоит осознать, каждому в отдельности и всей журналистике в целом, масштаб нашей утраты.

Что касается будущего Громадського радио, то мне кажется, что Саше удалось создать команду, и команда эта будет действовать.