Підготувала Тетяна Мельник, для "Детектор медіа" Сьогодні, в день обговорення у Верховній Раді проблем функціонування державної мови у ЗМІ, „Детектор медіа” публікує цитатник, підготовлений Тетяною Мельник, де вона загострює увагу на питаннях мови, яка використовується в аудіовізуальних ЗМІ.



Мова – найперше знаряддя людини у будь-якій галузі. Мова формує і визначає свідомість. Мова творить людину і націю. Говорячи словами героя п'єси Михайла Старицького "Не судилося", "кожному народові бажається виробити собі такі форми, у яких йому найпридобніше. Кожному народові у своїй власній одежі найвільніше, найзручніше поводитись; то що й казати про мову."

Мова і культура – поняття нероздільні. Мова — це генетичний код нації, константа державної самодостатності. Тому проблема мови є вирішальною для майбутньої долі української культури та української нації. Наразі, як влучно зауважив академік НАНУ Іван Дзюба, виступаючи на парламентських слуханнях з питань культури 11 грудня минулого року, культурну орієнтацію українського суспільства "визначають ЗМІ, а серед них більшість принципове ігнорування української культури вважає справою честі, доблесті й геройства. Як завжди, снобізм виступає в союзі з невіглаством". Підтвердженням думки академіка є цитати про мову аудіовізуальних ЗМІ (навряд, чи існує потреба переконувати аудиторію професіоналів у великій силі слова, що звучить у радіо- та телеефірі), почерпнуті друкованих видань.

ТО ЯКІ Ж НАШІ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ?



Пишу про те, з чим стикаємося щодня, від чого болить серце, замість того, щоб росли крила від щастя й гордості. У всьому світі у слово "національний" вкладають глибокий смисл: самоповага, гордість за приналежність до певного народу, готовність служити Батьківщині – отже, патріотизм.

А в нас – як національна ідея – то "не спрацювала", національне багатство - розкрадається, як національний вуз – зневажають державну мову, як Національна рада з питань телебачення та радіомовлення - так відбирає ліцензію в єдиного на всю Одещину україномовного радіоканалу! 9 листопада Перший національний телеканал в інформаційній програмі навіть не згадав про День української писемності та мови... (тут і далі виділено мною - Авт.) Мабуть, у наші національні інтереси не входить і патріотичне виховання підростаючого покоління? Бо неможливо знайти на каналах ТБ український мультфільм, фільм чи розумну передачу для підлітків, корисні поради у вихованні дітей для батьків, передачу про мову (чи ми вже досягли висот у відродженні державної мови?).

(Валентина СИДОРУК. м. Іллічівськ Одеської області. "Молодь України" 2003.01.16)

НАШУ МОВУ ТОПЧУТЬ БРУДНИМИ НОГАМИ

...Загрозу редукції нашої мови, відсунення її на маргінес засвідчують полиці книгарень, різні програми на телебаченні і радіо. ... Що з того, що Львівська міська рада кілька років тому прийняла ухвалу про захист звукового середовища. Російська примітивна "попса" продовжує звучати в місцевих ресторанах та барах, бо нічого конкретного не змогли протиставити. Власники розважальних закладів відверто говорили: дайте нам українські компакт-диски і ми їх крутитимемо, дайте нам українську радіостанцію, яку б наші відвідувачі хотіли слухати." (Богдан КУШНІР. Влас. кор. "Молодь України" 2003.02.21)

ЧИМ "ПРИГОЩАЄ" НАС ТЕЛЕЕКРАН



...Те, що споживає сьогодні багатомільйонна телеаудиторія, вочевидь не для цнотливих та із слабкими нервами. Чимало каналів останнім часом досхочу пригощають нас ненормованою лексикою, побутовим сімейним брудом, що зі смакуванням виставляється на привселюдні оглядини, бридкими сценами низьких людських пристрастей (щоб не сказати – спотворень), перед якими часом блякнуть герої маркіза де Сада, а шанувальники "полунички" з відомої передачі Олени Ханги "Про это" виглядають просто-таки пуританами.



Потрібні факти на підтвердження цього? Подивіться хоча б "Окна", "Большой куш", "Медовый месяц" та інші російськомовні передачі. Коли ж бажаєте "впіймати кайф" від викривленого гумору, чи за сучасним сленгом "приколів", то "Прихована камера" саме для вас.



...Загроза "зомбування" багатьох з нас, перетворення на істот з мінімальними духовними запитами цілком реальна. Вона нависла над усіма і, що найтривожніше, над неповнолітніми, а ще точніше – хлопчиками та дівчатками дошкільного віку. Якими "мультиками" пригощає їх сьогодні телеекран?

Вряди-годи ще можна подивитися до певної міри канонізовані фільми за мотивами казок Олександра Пушкіна, а ще - про наших козаків, які "у футбол грали", "Білосніжку та семеро гномів" вічного Уолта Діснея, любих серцю Вовка та Зайця з відомого серіалу режисера Бориса Котьоночкіна, стрічки про Простоквашино , де добро торжествує над злом, а світ такий гарний, а взаємини між героями щирі та приязні...

Решта анімаційної продукції, на жаль, присвячена вампірам, гангстерам, агресивним інопланетянам та іншій нечисті, здатній надовго здеформувати дитячу психіку. Такі, з дозволу сказати, мультики складають серіали. Дивлячись їх щодня упродовж кількох годин, наша юна зміна - не на пустирі чи у брудному, просякнутому алкогольними випарами підворітті, а в нормального комфорту квартирі швидко опановує ненормовану лексику, витончені способи вимагати у батьків чого заманеться, навчається жорстокості у поводженні з однолітками." (Валентин БАБЕНКО, "Урядовий кур'єр" 2003.01.25)



ПОВЗУЧА РУСИФІКАЦІЯ Ситуація зі "Слобідським краєм" - це тільки мала дещиця в загальній проблемі відродження української мови і культури на Слобожанщині ( у матеріалі йдеться про "намагання перетворити єдину сьогодні україномовну обласну газету "Слобідський край" на двомовну" – Авт.)

...Засилля російських (з Росії!) і російськомовних центральних і місцевих видань в усіх кіосках і на лотках, вивісок і реклами російською та іншими мовами, спілкування практично в усіх без винятку установах на "общєпонятном", окозамилювання з використанням в учбових закладах, у тому числі й у вищих, української мови, "суржик" посадових осіб, особливо вищих щаблів влади, суцільний російськомовний теле- і радіоефір - і цей перелік можна продовжувати".

(Всеволод ЛЮБЧЕНКО, Вадим УСАНЬ, Харків. "Україна молода" 2003.02.18)







ПРО НАШУ МОВУ СОЛОВ'ЇНУ

...А тут ще полилися телеплачі одного занадто фотогенічного депутата про те, як важко було приймати закон про державну підтримку в Україні преси нацменшин. Аж подивуєшся: чоловік готовий ну геть останню сорочку з себе здерти і віддати сусідові, аби тому сусідові догодити, і водночас не бачить, не хоче бачити, що його рідна мати гибіє, конає від холоду... Правду каже народ: не так тії вороги, як добрії люди. ...Поки ми із сентиментальними сльозами на очах теоретизували про нашу мову солов'їну, поет уже передбачив: "Може прийти час, коли її не буде знати жоден соловейко..." Поетові видно? Він відчуває?

А по радіо щораз частіше - перли: "ветчина", "протвінь", "я вас навіщу"... Агов, "Чорне по білому"! Готуйте премії - лауреати під самим боком".

(Наталка ПОКЛАД. "Україна молода" 2003.02.26)





ДЕ ЖИВЕМО: В УКРАЇНІ ЧИ В РОСІЇ?



Коли ж на українському телебаченні будуть патріотично-виховальні та навчальні передачі? Нашим державним достойникам і в Рік Росії в Україні треба пам'ятати про духовність нашої нації, будувати міцну платформу для майбутнього покоління. На жаль, телеефір переповнений русизмами, суржиками, нудотними рекламами, бридкими фільмами якщо не з істеричним криком, то сексом чи садизмом. І все це бачать в доступний для них час діти. А от зустрічі зі співаками України, видатними людьми можна побачити далеко за північ. Тому і не дивно, що про національну еліту ми нічого не знаємо. Отже, низькоякісній передачі - найкращий ефірний час, а якісному українському продукту - як Бог дасть. Український телеканал "Культура" транслює свої передачі, коли учні в школі, а повтору немає. Це ж не кіно, правда? Вважаю, що національне радіо більш відповідально ставиться до якості програм. Заслуговує похвали радіожурнал "Слово", що виконує роль просвітителя, навчаючи державній мові. Радіоефір наповнений національним духом, чого не скажеш про телеефір, особливо канали "1+1" та "Інтер".... "

(Тамара САФЕНКОВА, с. Азовське Джанкойського району. "Кримська світлиця" , №8 за 21.02.2003)

Підготувала Тетяна Мельник, для "Детектор медіа"



P.S. Готуючи цю добірочку, я свідомо уникала різких суджень про мову радіо і ТБ, хоча таких, на жаль, достатньо. Складається враження, що журналісти аудіовізуальних ЗМІ або не читають пресу, або не зважають (зневажають?) на думку колег. Шкода, адже працювати доводиться на одному інформаційному полі.