В 1986 році напередодні XXVII з’їзду я, тоді ще учень 10-го класу, взяв участь у всенародному обговоренні нової редакції третьої програми КПРС – написав листа до “Правди”. Мене ледве не розперло від гордості, коли через декілька тижнів отримав листа із ЦК КПРС за підписом завідуючого не пам’ятаю вже якого відділу. Мені дякували за активну громадську позицію й обіцяли врахувати мою думку при доробці остаточного варіанту документу. Отакої! Мною пишалися батьки, рідна школа та міськком комсомолу. Я ж, на той час молодий, зелений, але багатообіцяючий совок, ще й гадки не мав, що таку нісенітницю як “всенародне обговорення” використовують диктаторські та авторитарні режими для імітації відсутньої демократії.

Кучма у таку кампанію записав себе сам – зрозуміло, з чиєїсь поради. (Піарівських “генія” в АП чотири: Васильєв й Почепцов у штаті, та Піховшек з Погребинським – “на громадських засадах”). В нормальному ж демократичному суспільстві існують вільні й незалежні від влади засоби масової інформації, в яких і обговорюються будь-які проблеми, що представляють суттєвий громадський інтерес. Лише за таких умов і можливе справжнє “всенародне обговорення”, а не профанація та блеф a la Кучма, Лукашенко та Брежнєв.

Яке в біса може бути обговорення, коли на телебаченні не залишилося жодної дискусійної програми? Може, Ющенка запросять на прямий ефір до “Епіцентру”? Хіба Тимошенко прийде в гості до Кисельова та розповість, якою вона вбачає оптимальну політсистему? Чи Симоненко з’явиться на вечірній “Ері”? Або Мороз дасть розгорнуте інтерв’ю тетівським “Вістям” й розпише переваги свого проекту політреформи над кучмівськими?

Якщо влада хоче справжньої дискусії, то треба не підписувати популістські укази про “виключне право Українського народу визначати і змінювати конституційний лад у державі”, а бодай трохи здовжити поводок для телевізійних начальників та повиймати кляпи з журналістських ротів. Обговорення піде само собою.

В реальності ж буде так. По команді зверху губернатори почнуть Євалтувати директорів, директори - трудові колективи, а трудящі, не глядячи й не читаючи, схвалюватимуть плани Кучми й голосуватимуть за полум’яні резолюції в стилі радянського “одобрямсу”.

Щоправда, виникнуть проблеми з доставкою кореспонденції із регіонів до Києва, бо минулого вівторка під час парламентської комедії “Пошук замовників фальшивих листів Ющенка” глава Деркжомзв’язку Микола Гончар повідомив про заборону пересилання поштою кореспонденції з “політичними ознаками”. Ото Кучма матиме клопіт з “Укрпоштою”, а все інше до всенародного обговорення готове. Диктори, захлинаючись, зачитуватимуть схвальні резолюції по радіо- та телебрехунцям. Джангіров, бризкаючи слиною, дрючитиме антинародну опозицію, яка не поділяє захвату трудящих президентськими ініціативами.

Ура, товарищи!

Ура, товарищи!, "Уп"