А Микола Томенко підтвердив, що найближчим часом у Верховній Раді буде вирішуватися питання про обмеження бюджетників у частині надходжень від реклами (50%).

Останніми днями голова Держкомітету телебачення та радіомовлення Іван Чиж надпублічний. У минулу середу відбулася його чат-конференція з читачами „Детектор медіа”, в четвер - підсумкове засідання Колегії Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України. А вчора – брифінг Івана Чижа у прес-центрі АП. Інформаційні привіди до такого ньюзмейкерства – не тільки рік, що виповнився з того дня, коли Іван Сергійович очолив Комітет. А й нещодавній указ Президента про повернення назви Комітету до означеної в Конституції - Держкомтелерадіо. Документ, за допомогою якого назва відомства п. Чижа трохи “схуднула”, як запевняють чиновники, ніскільки не звужує усієї повноти повноважень, прав і обов’язків Комітету.

“Незважаючи на абсолютно незадовільне фінансування з держбюджету, яке склало лише 56,7% від передбачених видатків, інформаційна система працювала і розвивалася, забезпечуючи основні інформаційні потреби суспільства”, - розповів на Колегії пан Чиж.

За словами голови Держкомінформу, створено певну організаційну систему, яка, безумовно, ще перебуває на стадії становлення, але, за задумом, забезпечуватиме управління і координацію всіх структур інформаційної сфери. Сьогодні інформаційне відомство складається з таких департаментів: державної інформполітики; телебачення і радіомовлення; друкованих ЗМІ і видавничої справи; економічного; адміністративно-господарського.

“Окреслюючи головні завдання на 2002 рік, ми визначили пріоритетність законопроектної правотворчої складової. Мені приємно, що після 11 років незалежності ми нарешті розробили проект Концепції національної інформаційної політики, яку вже схвалено Урядом і подано до Верховної Ради України”, - каже Іван Сергійович.

На часі - Інформаційний кодекс.

Керівник Держкомітету вимагає безумовного виконання усіма державними ТРК Закону про висвітлення діяльності органів виконавчої влади. “Щоб дехто не сприймав подачку в 40 тис. грн. на рік як верх благодійництва, при цьому себе, улюбленого, бажаючи бачити на екрані 24 години на добу”, - зазначив п. Чиж.

Як уже повідомляв Іван Чиж у чаті „Детектор медіа”, протягом року Комітетом ужито заходів щодо створення передумов для переведення державних телерадіоорганізацій у режим громадського мовлення. У цьому зв’язку управління програмного забезпечення департаменту телебачення і радіомовлення має відстежувати не тільки якісні характеристики мовлення за всіма творчо-програмними складовими, але й те, кого, скільки і в який спосіб показують державні компанії в регіонах, аби не відбувалася дискредитація усієї влади через запопадливе підсаджування на п’єдестал місцевого керівництва. Мовляв, треба всьому знати міру. “А то, вибачте, деякі районні (і навіть обласні) газети бридко в руки брати: стільки лакейства й запопадливості в них. Ще раз підкреслюю: влада дискредитується”, - ремствує Іван Сергійович.

Спільним здобутком у Держкомінформі вважають набуття НТКУ статусу національного закладу. Найближчим часом такий статус буде надано й НРКУ. Підвищення статусу – це ж бо перший крок до самодостатньої системи. “Треба зробити все можливе, щоб нове не зносило стільки мук, аби утвердитися й піднятися. Внутрішні гальмівні чинники, здається, поволі усуваємо. Тепер необхідно здолати відомчі бар’єри”, - каже п. Чиж.

На жаль, за словами керівника Держтелерадіо, їхні пропозиції щодо зменшення митного та податкового тягаря на імпортне телерадіомовне обладнання, яке в Україні не виробляється, не знайшли підтримки в жодному центральному органі виконавчої влади (Держмитслужбі, Державній податковій адміністрації, Мінекономіки та інших).

Тим часом, протягом минулого року так і не вдалося вирішити проблему стосовно повернення Концерну РРТ у підпорядкування Комітету. П. Чиж каже, що наразі потрібно мати кошти на поширення сигналу, правильно розподіляти їх, знати, на що їх витрачено.

Такої системи немає й до сьогодні. Цим пояснюються численні відключення передавальних засобів, дії у пожежному режимі, а не з випередженням. Поряд з цим - вважає Чиж - Комітету потрібно докласти максимум зусиль, щоб повернути собі функцію головного розпорядника коштів за трансляцію телерадіопрограм. За цих умов, мовляв, буде значно простіше розмовляти з підприємствами Концерну, не допускати відключень передавальних засобів, оперативно перерозподіляти кошти, виходячи з конкретних обставин.

Голова Комітету констатував, що головною причиною творчої несвободи є несвобода економічна. У цьому контексті позиція Держкомінформу щодо закладання підвалин самовідтворюючої, самокомпенсуючої і регулюючої системи виглядає цілком логічною. Проте чи дієздатною?

“Належна ефективність діяльності Комітету поки що стримується таким фактором гальмування, як бюрократія окремих керівників підрозділів та їхніх фахівців і незацікавленість виконавців у кінцевому результаті роботи, - вважає п. Чиж. - Тому прошу керівників відповідних структурних підрозділів підготувати та подати на затвердження пропозиції щодо встановлення критеріїв оцінки виконання працівником покладених на нього обов’язків і завдань та запровадження нових форм матеріального заохочення”.

Аналіз програм державних телерадіокомпаній, переглянутих спеціалістами Комітету за останній час, свідчить про те, що не всі передачі, скажімо, регіонального телебачення відповідають сучасним вимогам, особливо, коли йдеться про програми, які виготовлені за державним замовленням і транслюються на Першому Національному телеканалі. На думку Івана Сергійовича, переважна більшість журналістів, операторів і режисерів державних телерадіокомпаній мають проходити обов’язкове підвищення кваліфікації в Укртелерадіопресінституті. А деякі наші журналісти неспроможні навіть грамотно взяти інтерв'ю, не кажучи вже про професійний коментар чи глибоке й неупереджене журналістське розслідування.

“Незважаючи на низьку заробітну плату працівників інформаційної галузі, досі панує 100-відсоткова зрівнялівка. Негативних наслідків від цього більше, ніж від технічного відставання. Зрівнялівка спричиняє апатію, яка в свою чергу знищує дух творчості в колективі. Звідси плинність кадрів, вимивання з телерадіокомпаній найкращих фахівців. Якщо тенденцію не буде подолано, з ким ми залишимось?” – запитує п. Чиж.

Щодо планів на найближче майбутнє, за словами голови Держтелерадіо, нарешті потрібно довести до завершення створення корпунктів Укрінформу за кордоном, використати можливості “Укртелефільму” для продукування високоякісних телефільмів.

В той же час п.Чиж не приховує, що „на нас чекають скрутні у фінансовому відношенні часи. Прикро, що наші пропозиції на цей рік не знайшли розуміння ні в Кабінеті Міністрів, ні, особливо, у Верховній Раді України”.

За словами держчиновника, „на виробництво телерадіопрограм у поточному році передбачено всього 69,094 млн. грн., що на 31% менше, ніж було заплановано Державним бюджетом 2002 року. Щоправда, реально виділена сума у 2002 році була значно меншою, ніж теоретична, і становила лише 63,2 млн. грн. З огляду на це фінансування 2003 року не виглядає таким уже катастрофічним”.

Значно більшу тривогу керівника викликають „розміри видатків на трансляцію програм. Так, за даними Держкомзв’язку, на І квартал буде виділено лише 4,4 млн. грн. Це справді жалюгідна цифра. Отже, досягти стабілізації зможемо лише шляхом започаткування механізмів саморегуляції та пошуку нових джерел фінансування”, - сподівається п. Чиж.

Віце-президент Національної телекомпанії, Сергій Білоус, на засіданні Колегії розповів, що минулого року НТКУ переорієнтовувала свою діяльність за комплексною програмою технічного розвитку з переведенням телевиробництва на цифровий формат. «Після затвердження статуту вже було неможливо внести зміни до держбюджету. Тому зароблені телекомпанією понад 14 млн грн. було спрямовано на покриття бюджетного недофінансування, а 3,5 млн грн. - на зарплатню для ліквідації різниці між старою і новою схемами посадових окладів. За погодженням із Держкомінформом, було укладено угоду про введення нової схеми окладів з 1 січня 2003 року” . П. Білоус нагадав і про те, що Держкомінформ не виділив кошти для трансляції Олімпійських Ігор і Чемпіонату світу з футболу, а також на систему іномовлення.

“Проте навіть в умовах недофінансування НТКУ вдалося суттєво покращити якість телепродукту. На виконання держзамовлення-2002 НТКУ отримала 18,5 млн грн., що складає 60% передбачених законом коштів. Але виконала всі свої зобов’язання за держконтрактом у повному обсязі, що не можна сказати про Держкомінформ. Левову частку зусиль телекомпанія була вимушена витрачати не стільки на покращення якості телепродукту та оптимізацію власної структури, скільки на переконання Комітету у необхідності змін у ставленні до єдиної держкомпанії, що забезпечує мовлення на всю країну. Яскравим прикладом, - на думку Сергія Білоуса, - є невиконання Держкомітетом вимог постанови уряду про фінансування НТКУ окремою бюджетною програмою. Мінфін та Держкомітет не передбачили асигнування для забезпечення діяльності НТКУ. Посилаючись на розрахунки зарплати, що склалися лише на минулий рік, відомство п. Чижа не включило у план асигнувань потреби у коштах на ці цілі. Отже, у 2003 році НТКУ опинилася ще в гіршому становищі, ніж 2002.

Головний чинник, що гальмує розвиток телекомпанії, – суперечність між юридичним статусом, який визначено у статуті, та способом фінансування. З одного боку, телекомпанія має всі ознаки державного підприємства, а з іншого – фінансується, точніше, недофінансується як бюджетна установа на зразок дитячого садочку” , - повторив вже не раз зазначене керівниками НТКУ Сергій Білоус.

Глава парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко назвав 2003-ій роком стратегічного партнерства його комітету з відомством п. Чижа. “Світоглядно і стратегічно ми не маємо відмінностей у баченні того, як здійснювати інформполітику, - сказав пан Томенко. - Зараз склалася така ситуація, у якій парламентському комітету треба бути сильнішим, а державному – стриманішим. Річ у тім, що до сьогодні ми знаходимося в ситуації дублювання, або конституційно некоректної конкуренції при прийнятті серйозних рішень в інформаційній сфері. За законом, є тільки три інститути, що здійснюють інформполітику в державі: Держкомінформполітики, ВР (профільний комітет) і Нацрада з питань телебачення і радіомовлення як відомчий інститут”.

Аналізуючи ринок реклами, п. Томенко зазначив, що сучасний закон про рекламу значною мірою є дискримінаційний в частині телерадіоорганізацій. “Але ніхто у світі не придумав ще іншого принципу, як спочатку виконувати закон, а потім його змінювати. І коли всупереч закону якийсь чиновник написав роз’яснення, що фільм починається у нас не з першого зображувального кадру, а з титрів (і очевидно, я цього чиновника знайду, і будуть в нього проблеми з Кримінальним кодексом) – так з’явилася реклама у фільмах, анонси еротичних або фільмів жахів посередині робочого дня. Потім реклама у випусках новин. 338 депутатів виступили проти цього, проте Президенту дає якесь незрозуміле пояснення і накладає вето”.

Микола Томенко повідомив, що хоч профільний комітет ВР і має чимало зауважень до концепції інформполітики від Держкому, концептуально, принципово вони підтримують цей документ. Є прийнята в першому читанні концепція телерадіомовлення – її треба разом допрацювати і вийти на друге читання, - вважає Томенко. За його словами, на сьогодні депутатами вже підготовлено нову редакцію закону про ТБ і радіо, але поки що її не зареєстровано.

Щодо завершеної також нової редакції Закону про рекламу, - то Микола Томенко побідкався, що внаслідок цього його „в деяких комерційних ЗМІ вже подають як непатріота, який кличе російських мовників в Україну. Якщо я забороняю пряму рекламу алкоголю – я, за їхньою логікою, лобію інтереси російського мовлення. Ось такий арЄумент”. А виявляється, що пан Томенко, за його власним визнанням, „ просто знає, як можна, щоб телерадіорганізації заробляли гроші у спосіб, за якого б наші громадяни не прокидались і засинали з думкою тільки про горілку і секс”.

На думку Томенко, ” не тішить те, що Мінкультури у частині серйозних функцій не справляється з контролем за змістовною частиною фільмів, які закуповуються і ставляться в наш ефір. Департамент з видачі прокатних ліцензій обмежений у повноваженнях і можливостях. І не таємниця, яке рішення приймається, коли якась телерадіоорганізація приносить скопом 30-40 касет. Нам треба передати ці функції Держкому, створити потужний департамент, щоб слідкувати за ліцензією. Аби унеможливити таке, коли провідні телекомпанії пролінцезовують тільки 30-35% фільмів”.

Також Микола Томенко закинув „ колегам з 1-го Національного” деяку нещирість, коли ті „жалілися на парламент та Держкомітет. Вони забули до нас звернутися, коли лобіювали постанову Кабміну про свій новий статус. Зате тепер, коли з’ясувалось, що цей статус погіршує їхню ситуацію, вони чомусь звертаються до нас, - каже голова парламентського Комітету. - Якщо нам болить доля 1 Національного, ми повинні разом збиратися і думати про процедуру його фінансування, прийняття рішень. А керівникам 1-го Національного, за ідеєю, треба звертатися до працівників АП і апарату Кабміну, які складають Наглядову раду НТКУ. Саме до них слід звертатися з питань нефінансування, оскільки парламентарії кошти на телекомпанію розрахували. Держтелерадіо тут взагалі не впливає на ситуацію, бо сама НТКУ вивела його зі сфери впливу” .

Микола Томенко підтвердив, що найближчим часом у Верховній Раді буде вирішуватися питання про обмеження бюджетників у частині надходжень від реклами (50%). Також планується розвантажити Національну радіокомпанію від трансляції сессій Верховної Ради, позаяк, - за словами депутата, - по-перше, нацрадіо – це єдине джерело комунікації суспільного значення, а по-друге, готується створення спеціалізованого мовлення.

У підсумку засідання Колегії голова Держкомтелерадіо Іван Чиж поставив акценти на найважливіших завданнях нинішнього року:

- прийнятті Верховною Радою України Закону “Про Концепцію національної інформаційної політики”;

- активізації розроблення Інформаційного кодексу;

- початку реалізації програм “Журналіст”, “Мала преса”, “Районне радіо і телебачення”; активізація роботи Всесвітньої служби іномовлення “Україна і світ” з визначенням пріоритетних регіонів планети;

- наповненні і здісненні перспективних заходів на розвиток ДТРК “Культура” з вирішенням усіх ліцензійних питань, поступовим збільшення обсягів мовлення та внесенням її програмних блоків у мережу мовлення Всесвітньої служби іномовлення;

- активізації надання державної фінансової адресної підтримки засобам масової інформації для дітей та юнацтва;

- розгортанні роботи потужного соціологічного центру для ведення моніторингу роботи засобів масової інформації;

- розробленні системи контролю та координації міжнародної і євроінтеграційної діяльності;

- розгортанні роботи щодо активного залучення представництв Ради Європи, ОБСЄ, НАТО, різних міжнародних фондів до фінансового та технічного забезпечення міжнародної діяльності в інформаційній сфері;

- урегулюванні наповнення конкретним змістом співпраці та взаємодії з Національною спілкою журналістів України, усіма громадськими інституціями в інформаційній сфері, співробітництва з громадською організацією “Третейський інформаційний суд”.

Перейматися обіцяють також і соціальним самопочуттям працівників галузі, високим ступенем захищеності та гідною матеріальною винагородою колег по цеху.