Про це повідомляє Кримське агентство новин з посиланням на прес-службу міськдержадміністрації.

Свою пропозицію Леонід Жунько аргументував тим, що в міську адміністрацію продовжують надходити звертання громадян із проханням зберегти програми російських компаній. За словами Жунько, для цього в місті наявні всі правові і технічні можливості. Так, у січні 2003 року Севастопольська регіональна державна ТРК, що має право трансляції програм на 8-ому метровому каналі програм іноземних виробників, уклала договори на ретрансляцію програм російських каналів "ТВС" і "Перший канал". У міській державній адміністрації вважають, що депутати міськради на сесії, що відкривається 18 лютого, приймуть рішення, "максимально враховуючі інтереси виборців".

В той же час Леонід Женько нічого не сказав про те, що значна частина жителів Севастополя давно вже скаржиться на засилля російських і російськомовних програм на місцевому телебаченні і відсутність українського мовлення, а міськрада робить вигляд, що таких скарг нема. Зокрема недавно газета „Кримська світлиця” опублікувала статтю „В ефірі – телеканал „Антимазепа”, в якій говориться:

„Традиційними для нього (телеканалу „Севастополь” – „Детектор медіа”) є ретрансляція сигналу ОРТ, показ телепрограми телестудії Чорноморського флоту "Отражение", "говорящие головы" місцевих керівників, нудні суцільні репортажі сесій міськради і практична робота на користь "Русской общины" Севастополя”.



Місцеву еліту, на задоволення політичних і художніх смаків якої працює цей канал, зрозуміти легко - їй конче необхідно показати себе в очах глядачів поборниками дружби з Москвою, з ЧФ Росії, з Московською церквою і відстороненою від загальноукраїнських проблем - тоді успіх на виборах забезпечений з огляду на специфічність формування населення міста російськими переселенцями у повоєнні часи. Цим пояснюється і категорична відмова тієї ж міської Ради розглянути на привселюдне прохання Президента України Л. Кучми питання про можливість присвоєння одному з майданів міста імені видатного українського гетьмана Сагайдачного, і політиканство довколо статусу російської мови чи пам'ятника Катерині ІІ”.