Опитування мало на меті з’ясувати, кого саме українці вважають найвидатнішим діячем у політиці, культурі та науці. Ці запитання були відкритими, тобто респонденти могли дати відповіді самі. Крім того, опитування містило й закриті запитання із фіксованими відповідями, що мало з’ясувати ставлення респондентів до певних історичних фактів, як Переяславська рада чи Велика Жовтнева революція, діяльності УПА чи розпаду СРСР і подібне.

Тож згідно з отриманими результатами, респонденти визначилися з тим, що найвидатнішими політичними діячами за всю історію України є Богдан Хмельницький (26,7% опитаних) та Михайло Грушевський (19,85%). При цьому позитивно до цих постатей ставляться, відповідно – 82,7% та 58,2% опитаних, негативно – 7,7%.

Найвидатнішими діячами культури названо Тараса Шевченка (42,25) та Лесю Українку (10,4%). Цікаво, що з числа cучасників найчастіше згадувалися Богдан Ступка, Софія Ротару та Анатолій Солов”яненко. А ось найвидатнішими науковцями за всю історію України опитані вважають Бориса Патона (18,4%) та Миколу Амосова (8,1%).

Інше опитування мало на меті з’ясувати, як же насправді українці ставляться до відомих історичних та політичних діячів. При цьому респондентам було запропоновано оцінити діяльність визначених історичних постатей. Тут думки розподілилися так: окрім визначених вже лідерів, достатньо високі позитивні оцінки отримали Петро І, Леонід Брежнєв, В’ячеслав Чорновіл, Павло Скоропадський та Іван Мазепа..

А ось найбільш негативно ставляться респонденти до Леоніда Кравчука (37,8% ставляться позитивно, 53,8% - негативно), Симона Петлюри (25%- позитивно, 45,3% - негативно), Михайла Горбачова та Йосипа Сталіна.

При цьому сумарно позитивно ставляться до В’ячеслава Чорновіла аж 48,6% опитаних, негативно - 27,3%, що вочевидь значно відрізняється від його рейтингу під час перших президентських виборів (здається, біля 25%) чи за часів розколу Руху. За висловом директора Інституту політики Миколи Томенка, якби у час виборчої кампанії його рейтинг був таким же високим, як після смерті, то країна мала б вже іншого президента. Тим не менше, цей феномен ще раз підтверджує відому істину про чинники народної любові.

Крім того, 47,7% опитаних заявили, що ідентифікують себе з Україною, у той час, як 41,9% - скоріше з СРСР. 63,7% позитивно оцінили той факт, що після Переяславської Ради 1654 році Україна ввійшла під протекторат Російської держави. Приблизно порівно розділилися голоси прихильників та супротивників Великої Жовтневої революції. При цьому 63, 9% опитаних позитивно оцінюють весь період перебування України у складі СРСР (можливо, тому, що активних опонентів системи просто не залишилося?), а 58,7% негативно оцінили розпад СРСР. При цьому, 68,9% вважає, що Україна повинна йти шляхом вступу до ЄС. Зовсім не згодні з цією думкою усього 6,1%. А 65% готові підтримати політичний союз України з Росією. Однак, 14,4% не підтримують таку ідею зовсім.

А ось у визначенні символів України респонденти були досить критичними. Тут державні герб та прапор України (10%), а також пшениця (8,5%), культура та пісня (5,1%) конкурували із такими, як злиденність, соціальна незахищеність (7,5%), занепад та безлад (5,6%) корупція та злочинність (2,7%).

42,2% українців вважає найвидатнішим діячем культури за всю історію України Тараса Шевченка. За ним слідують Леся Українка (10,4%), Іван Франко (6,6%), Олександр Довженко (3,3%), Богдан Ступка (3,1%), що фактично конкурує у рейтингу із Григорієм Сковородою (2,8%) та ...Софією Ротару (2,1%). На думку Миколи Томенка, ці факти є свідченням „кризи української масової культури та української гуманітарної доктрини”. Микола ТОМЕНКО, директор Інституту політики:


- Свідченням цього є той факт, що 33, 9% опитаних на запитання „Хто є найвидатнішим діячем культури за всю історію України?” не змогли назвати жодного прізвища. 64, 4% не визначилися із тим, хто є найвидатнішим українським вченим. Отже, представники гуманітарної сфери вже поза категорією героя. Звичайно, це свідчення того, що існує велика проблема у системі української освіти. Натомість важливо відзначити, що за останні роки відбулася реабілітація не лише в історії, а й у свідомості людей героїв, ставлення до яких у радянські часи було негативним. Прикладом цього є оцінка такої історичної постаті, як Іван Мазепа (44,1% ставляться позитивно, 24% - негативно). Неоднозначними є оцінки діяльності Степана Бандери, при тому, що збільшилася кількість позитивних оцінок (загалом 29,2%), однак, кількість негативних є достатньо великою (47,9%). Зате зараз ідеалізовано брежнєвські часи.

Вирішенням проблеми могла б стати поява української масової культури. А то дивно виходить, коли під час Року України в Росії, Росію представляє Йосип Кобзон, а Україну – Ян Табачник. Я взагалі дивуюся, як це Ян Табачник не потрапив у рейтинг опитування...

Крім того, 47,7% опитаних заявили, що ідентифікують себе з Україною, у той час, як 41,9% - скоріше з СРСР. 63,7% позитивно оцінили той факт, що після Переяславської Ради 1654 році Україна ввійшла під протекторат Російської держави. Приблизно порівно розділилися голоси прихильників та супротивників Великої Жовтневої революції. При цьому 63, 9% опитаних позитивно оцінюють весь період перебування України у складі СРСР (можливо, тому, що активних опонентів системи просто не залишилося?), а 58,7% негативно оцінили розпад СРСР. При цьому, 68,9% вважає, що Україна повинна йти шляхом вступу до ЄС. Зовсім не згодні з цією думкою усього 6,1%. А ось у визначенні символів України респонденти були досить критичними. Тут державні герб та прапор України (10%), а також пшениця (8,5%), культура та пісня (5,1%) конкурували із такими, як злиденність, соціальна незахищеність (7,5%), занепад та безлад (5,6%) корупція та злочинність (2,7%).