Треба зауважити, що подібні заходи відбуваються протягом останніх десяти років, але ЗМІ обох межуючих країн за цей час не дуже наблизилися одні до одних. Конференція під назвою "Регіональні медіа – перспективи прикордонного співробітництва польських та українських теле- та радіостанцій " стала черговою спробою пошуку конкретних механізмів взаємодії.

Про взаємну зацікавленість сторін може говорити той факт, що у Перемишлі зібралися майже всі директори прикордонних ТРК України, в основному комерційних, але були і деякі державні, представники громадських організацій та журналісти. З польського ж боку рівень також був досить високий, варто сказати, що одним з організаторів виступила Польська Нацрада по ТБ та радіомовленню. Вагомості зустрічі додав воєвода Підкарпатський Здзіслав Северський. На конференції також був присутній директор одного з чотирьох польських громадських телеканалів, так званої „Регіональної трійки” (ТVР3 Regionalna) Ришард Пацлавський. Враховуючи те, що регіональних комерційних станцій в Польщі немає (польське громадське ТБ організовано дещо схоже на зразок наших ОДТРК - регіональні станції мають свій місцевий ефір на спільному для всіх каналі, але не фінансуються з бюджету – лише абонплата, та реклама) п. Пацлавський зазначив, що його пропозиція щодо співпраці є фактично пропозицією 17 регіональних станцій.

Основне питання: чим ми цікаві Польщі, країні більш розвинутій, яка пішла набагато далі від нас у побудові незалежних ЗМІ? Думаю, не помилюсь, визначивши за мету будь-якої співпраці просування власних інтересів, що, в принципі не погано. Поляки хочуть поширити інформацію про свою країну. Причому номінальна присутність польського ТБ в українських кабельних мережах, чи то перегляд польських каналів через супутникове ТБ добрячою кількістю західноукраїнців не може вирішити всіх завдань, які ставить собі на меті польське громадське телебачення. Більшого результату можна досягти лише завдяки співпраці, вважають поляки.

Власне, цього прагнуть і їхні українські колеги, як стосовно Польщі, так і України: кордон, остаточно встановлений трохи більше півсторіччя тому, не особливо розмежував людей. Наскільки Польща цікава нашим співвітчизниками, що живуть у прикордонних областях, говорити особливо не треба. Але для українців є одна важлива річ, на яку не звертати уваги не можна. Польські колеги дуже обережно зауважили, хоча мабуть і не відкрили нам Америки, що імідж України все ще є не дуже привабливим, причому на самих різних рівнях, навіть у сприйманні нашої країни простими людьми. За словами директора департаменту Європейської Інтеграції і закордонної співпраці польської Нацради з питань телебачення та радіомовлення п.Ізабели Крушлінської, у Польщі бракує позитивної інформації щодо України. Трохи згодом п.Ізабела додала, що бракує взагалі будь-якої інформації про нашу країну. Особливо відчутно це серед молоді, яка в більшості не уявляє, чим живуть їхні однолітки по той бік кордону.

Також, попри всі розмови про зацікавленість у взаємодії з українськими ЗМІ, з польського боку виникає і ще одна проблема, яку можна назвати проблемою „більшрозвинутості”. Від деяких польських журналістів неодноразово можна було почути думку, що пересічний поляк більше дивиться у бік Німеччини, ніж України. Мовляв, на їх рівнятися краще. З цим важко не погодитися, хоча і не повністю, принаймні беручи до уваги ситуацію у прикордонних регіонах. Не треба проводити багато досліджень, аби з’ясувати, що жителі польських міст, розташованих неподалік від кордону України, частіше бувають у нас, ніж в Німеччині, і всілякі зв’язки - чи то торгівельні, чи то суто людські спрямовані у бік України. Може, і не новою, але слушною була думка одного з польських журналістів, який зазначив: „для того, аби говорити, що цікаво, а що ні, треба більше знати один про одного”.

А от з чим погодилися майже всі - це з обов’язковим поширенням так званої „прикладної” інформації, найбільш цікавої пересічному глядачеві: з кордону, митниці, про туризм, чи навіть погоду.

Якщо ж дивитися далі у майбутнє, можна обмінюватися інформацією і щодо ринків збуту, - зазначила голова Незалежної асоціації мовників України Тетяна Лєбєдєва. Також полякам, можливо, буде цікаво використовувати більш дешеві українські продакшн-студії для виготовлення реклами.

Не менш цікавими пропозиціями та планами поділився директор ТРК „Рівне-1” Юрій Плоський. Він бачить цілу структуру мультирегіонального бізнесу, яка б працювала на забезпечення потреб українського та польського бізнесу. Це мало б бути своєрідне об’єднання станцій, які спільно заробляють гроші по обидва боки кордону.

Щодо процесу усталення співпраці, телевізійники обох країн висловлювали як і однакові, так і протилежні думки. Найбільш цікавою з яких видалася думка заступника директора ОДТРК (Львів) п. Михайла Хвойницького, який запропонував підписати міжрегіональну угоду між, скажімо, Львівською областю та Люблінським воєводством, і тим самим надати співпраці статус офіційної діяльності. На думку ж польського журналіста радіо „Жешув” Марека Цинкара, зовсім не обов’язково для подібних речей підписувати якісь міждержавні угоди. Мовляв, було б бажання. За його словами, співпраця у суто інформаційному напрямку вже налагоджена. Наприклад, в час Скнилівської трагедії за допомогою колег ТРК „Люкс” слухачі радіо „Жешув” одними з перших в світі отримали інформацію про катастрофу літака.



Отже - треба віддати належне всім учасникам зустрічі - напрямки співпраці були більш-менш сформульовані. Але порозуміння - це, звісно, ще не все. Проблеми виникають саме з втіленням у життя будь-яких проектів.

Поширення інформації про країну взагалі, або хоча б і про деякі області - завдання дуже складне. Тим більш, враховуючи, що сучасне ТБ – це прагнення до оперативності, об’єктивності та якості. Чисто суб’єктивно: досить два вечори подивитися польське ТБ, щоб збагнути – воно відповідає всім цим вимогам. А наше ТБ? На цій зустрічі, атмосфера якої була дружньою, критикувати когось, чи то звинувачувати у непрофесіоналізмі, звісно, ніхто не наважився. Тим більше, що багато польських колег не дуже уявляють, що, власне, представляє собою українське ТБ – від фінансування до програмного продукту, не кажучи вже про технічний стан. І з цього виникає ще одна проблема „помилкових уявлень” – на що здатні українські ЗМІ? Як вони взагалі працюють?

Тому поляки зосередилися на презентації власних проектів, що вони їх виробляють спільно з ТБ інших країн. Серед цих проектів, до речі, є один довготривалий і з Україною, але про це трохи згодом.

Спільне виробництво програм – річ для польського ТБ не нова. Протягом багатьох років поляки сумісно з німецьким ТБ продукують щотижневу молодіжну програму „Ковальський і Шмідт”. За цей час вона переживала кілька перетурбацій, навіть зміну ведучих, але досить залишається рейтинговою. Двоє ведучих проводять глядачеві такий собі коротенький екскурс по прикордонних містах. Тем тут – нескінчена кількість: освіта, праця, господарство, економіка, взаємні стосунки обох країн, кінець кінцем. Все показано досить просто і зрозуміло, чого, власне, так часто не вистачає нашому ТБ, як регіональним, так і загальнонаціональним каналам. Схема роботи проста: програма складається з 4-5 сюжетів, половину з яких знімають в Німеччині, половину у Польщі. Все це органічно поєднано, але дивлячись на українські реалії, щось подібне важко собі уявити. Як через різницю форматів зйомки, так і через сприймання та висвітлення журналістами тієї чи іншої теми. Попри намагання дійти міжнародних критеріїв у створенні новин, наше ТБ в більшості, на жаль, роблять чи то аматори, чи повністю залежні від політиків професіонали. Тому при перегляді збалансованої і цікавої польсько-німецької програми стало сумно не лише мені.

Більш широкий проект, в якому бере участь Польське ТБ, об’єднує чотири країни - Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину - і, знов таки, є успішним. Кількість учасників проекту і дала йому дещо музичну назву „Квартет”. Програма спрямована на більш широку, чи то більш „дорослу” аудиторію, але так само розповідає мешканцям цих країн про їхніх сусідів. Через те, що скоординувати дії журналістів дистанційно в даному випадку є дуже складно, раз на місяць представники творчих груп з кожної студії зустрічаються, та обговорюють плани на наступний термін. Проектуючи цей досвід на співпрацю українського та польського ТБ, щось подібне виглядає досить реальним. Тим більше, як вже було згадано, з польського боку ініціаторами, чи то найбільш зацікавленими у співпраці, є Регіональна трійка – ТVР3.



Щодо фінансування - обидва проекти з початку вироблялися за рахунок коштів компаній-учасників. Трохи згодом програми отримали гранти. До того ж, не забороняється транслювати рекламу перед чи то після програми.

При „приватній” схемі контактів був заснований єдиний нині діючий україно-польський телерадіопроект „Салон особистостей”. Він пропонує третій формат як самої програми, так і її планування. Це ток-шоу, яке в Польщі виходить в прямому радіоефірі, а в Україні має свій варіант у ефірі телевізійному. Але різняться вони не тільки цим. Мета даної програми: представити суспільству обох країн найбільш визнаних політиків, чи то громадських діячів. Наразі в ефірі польської станції радіо „Жешув”, яка є партнером відомої ТРК „Люкс” зі Львова, що представляє український бік проекту, побували Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, та інші відомі постаті українського політикума. У гостях Львова серед багатьох не менш визначних гостей варто відзначити радника президента Кваснєвського Станіслава Чьосека. Маючи нагоду поспілкуватися одночасно з виробниками програми і з українського і з польського боку, можу сказати, що обидві сторони вважать цей проект доволі вдалим. Причому для „Люкса” „Салон особистостей”, як і будь-який інший проект, має бути комерційно-вигідним, тобто рентабельним. Гроші ж можна найти лише під рейтинг, який, як переконують творці „Салону особистостей”, в нього є, причому доволі високий і стабільний.

За винятком „Салону особистостей”, решта україно-польських проектів носять тимчасовий характер. Зробити ж дещо постійне, або хоча б запропонувати проект – значить, по меншій мірі, визначитися з аудиторією та форматом програми. І тут ми стикаємося з основною проблемою, яка, на мою думку, лежить глибоко у підсвідомості українських телевізійників. Більшість моїх колег, на жаль, не уявляють собі схем роботи не лише з закордонним сусідом, а й один з одним. І не лише схем не уявляють. Проблема полягає в розумінні необхідності постійного контакту з колегами. Зосередження станції суто на собі та новинах свого міста призводить до загальної примітивізації інформації, яку спостерігають більшість наших глядачів у майже всіх областях України. Тому складові співпраці з Польщею можна було б визначити кількома поняттями – робота на інтереси свого глядача, внаслідок чого збільшується привабливість конкретного ЗМІ, зростає рейтинг, реклама і прибуток; просування інформації про свою країну (як елемент громадських завдань ТБ), та власне навчання у колег, які мають більший досвід та розуміння напрямків розвитку та завдань сучасних ЗМІ.

До того ж, як би це образливо не звучало, а нам перебирати особливо не доводиться. Де зацікавлення нашим, особливо регіональним, ТБ з боку інших країн? Щось не чутно про спільні проекти з будь-яким іншим ТБ, крім російського. Але наш головний сусід все ще залишається на позиції старшого брату, поза як менш амбіційні і не менш професійні поляки хочуть рівноправного співробітництва.

Може, географічно ми нікуди від них і не подінемось, але при великій кількості невдалих спроб, та навіть ігнорування їхніх бажань співпраці, наступних пропозицій можемо більше не отримати. Власноруч спаплюживши ще раз і так не дуже привабливий імідж України.

Коментарі:



Михайло Хвойницький

заступник директора ОДТРК (Львів)



- Питання співпраці з польськими ЗМІ, може, менш актуальне в Полтаві, але для Львова дуже є важливим. Ми пов’язані історично, політично. Це наш найближчий сусід, який зробив серйозний крок у Європу, який працює у напрямку демократизації суспільства, який має досвід переходу державних засобів масової інформації у напрямку незалежності від влади.

До того ж, поляки завжди ініціативні та відкриті. Ми сидимо, а вони нас хочуть весь час кудись притягнути. Ще нічого не зробивши, ми чекаємо, що хтось нам дасть гроші, грант. Хто з наших запропонував якусь співпрацю? А вони пропонують. Я впевнений в тому, що в перспективі вони ж самі і найдуть для нас гроші. Самі зароблять, і ще й нам дадуть заробити.



Плоський Юрій

директор ТРК „Рівне-1 (Рівне)



ТБ компанія, на мою думку, як комерційного менеджера – це, перш за все, бізнесова структура, яка повинна заробляти сама. Тому спрямованість цього співробітництва повинна бути взаємовигідною і приносити якісь прибутки, як польській стороні, так і нам. Всі пам’ятають розквіт прикордонної торгівлі. Тоді саме бізнесове співробітництво пішло вперед політичного. Хто сказав, що подібне неможливе у сфері електронних ЗМІ?



Петро Тима, секретар Головної управи Об’єднання українців у Польщі



- Ідей щодо співробітництва між українськими та польськими ЗМІ у Києві та Варшаві не надто багато. У Польщі телевізійники звикли сприймати українські ЗМІ через призму державних, і часто їхня оцінка українського ТБ загалом базується на якості передач українського державного телебачення. Але варто залишити київський досвід і зосередитись на співробітництві регіональному.

Роман Андрейко,

генеральний директор ТРК „Люкс” (Львів)



Співпраця з польськими ЗМІ, як і будь яка інша, повинна будуватися з метою отримання дивідендів, причому не обов’язково матеріальних. Таку співпрацю більше шансів мають налагодити регіони, яки знаходяться ближче до Польщі.

Питання в тому, що в одноходовій комбінації це питання не розв’язується. Наприклад, рекламодавець-пошук клієнту та ін. Треба думати про складніші комбінації: двох -, трьохходові, про залучення третіх сторін. Конкретних схем я, на жаль, описати не можу, хоча ми співпрацюємо з радіо Жешув. Це один з небагатьох проектів, доволі сказати успішних.

P.S. Як вже повідомляла „Детектор медіа”, нещодавно голова Держкомінформу Іван Чиж під час переговорів з послом Польщі в Україні Мареком Зюлковські запропонував створювати у західних областях нашої країни міждержавні засоби масової інформації. Він зазначив, що там здійснює мовлення достатня кількість польських телерадіокомпаній, але час переходити до спільних проектів. Особливу увагу голова Держкомінформу звернув на важливість створення на державному рівні українсько-польського телеканалу. Крім того, запропонував польським мас-медіа взяти участь у розбудові супутникового мовлення "Україна-Світ". "Таким чином ми змогли б виходити зі своїми програмами на Польщу»,- цитує Івана Чижа агентство "Українські новини".

Читайте також:

Польське ТБ: треба ділити кошти