Наразі обоє керівників комітету - і Микола Томенко, і Микола Круглов - вважають себе легітимними головами. Та й поки що достеменно не відомо, як вирішиться доля комітетів після заяв у четвер „четвірки” опозиції („НУ”, КПУ, СПУ та БЮТ) про об’єднання, а також їх переговорів з більшістю.

Віктор Ющенко стверджує, що діяльність парламенту буде відновлено, коли будуть скасовані результати голосування 17 грудня, як незаконні. Тобто йдеться і про обрання Сергія Тигіпка головою Нацбанку, й про перерозподіл комітетів. По великому рахунку, за словами Юлії Тимошенко, вимоги опозиції стосуються того, що „парламент має стати врешті над Президентом та урядом” та звільнитися від протекторату „декількох людей” з АП. Опозиція налаштована досить революційно. За словами Юлії Тимошенко, вони блокуватимуть роботу парламенту доти, доки не буде виконано їхні вимоги.

Прикметно, що свої виступи лідери опозиції починали і закінчували проханням до журналістів бути об’єктивними. Лідер НДП Валерій Пустовойтенко каже, що існує 2 варіанти розблокування роботи парламенту. Більшість пропонує єдиною постановою підтвердити заміну Стельмаха на Тігіпка й анулювати голосування за перерозподіл комітетів і навіть накласти мораторій на зміну їх керівництва. В свою чергу, опозиція пропонує кожне питання голосувати окремою постановою. Пояснюють цю хитрість тим, що зараз у більшості не вистачає голосів для прийняття постанови, яка підтверджує зміну керівництва НБУ. Тому вона хоче підв'язати це питання до анулювання перерозподілу комітетів. Автоматично змушуючи і опозицію долучитися до голосування щодо ротації в НБУ...

Поки йдуть переговори, не можна із впевненістю сказати, хто ж насправді є головою інформаційного комітету Верховної Ради: Микола Томенко чи Микола Круглов. У самому Комітеті цим не дуже переймаються. Депутат Володимир Яворівський каже, що хоч новий голова та його перший заступник Сергій Правденко належать до більшості, проблему не варто перебільшувати, оскільки представники опозиції очолюють усі підкомітети. Хоч навряд чи Комітет продовжуватиме вести таку ж публічну політику, яке до цього.

Щоправда, обрання головою комітету з питань свободи слова від більшості Миколи Круглова у багатьох викликає скепсис. Микола Круглов – кораблеремонтник, губернатор, помічник М.Азарова, яке він має відношення до ЗМІ?

- Чи має він власне бачення завдань Комітету? - з таким запитанням „Детектор медіа” звернулася до самого Миколи Круглова. Щоправда, відповідей у новообраного голови комітету було менше, ніж запитань. Він нарікав на те, що ще не вирішено остаточно конфлікту більшості та опозиції, він не був ще у Комітеті, не „вислухав його членів”, тому чітких планів щодо роботи поки не має. Однак, оскільки 11 років пропрацював „з людьми”, тобто губернатором, тому керувати комітетом з питань інформаційної політики та свободи слова теж зможе. „Я ж не редактором газети збираюся працювати”, - сказав „Детектор медіа” М.Круглов.

Хоча екс-губернатор Миколаївщини переконаний, що „ніхто не зможе більше захистити пресу, ніж парламент, але Комітет не буде один вирішувати усі ці питання”. „Наше завдання - почути, систематизувати, обговорити і вкинути в зал для прийняття закону”, - говорить М.Круглов.

Чи зміниться політика Комітету у зв’язку з призначенням нового голови?

На думку М. Круглова, по-перше, треба зустрітися з членами Комітету та вислухати їх. - „Я вивчив усі матеріали, які були у нас на парламентських слуханнях, – говорить він. - Як спілкуватися з журналістами, ЗМІ я теж знаю на сьогоднішній день. Але не це головне. Головне, ми повинні чітко окреслити концепцію „ЗМІ та суспільство”. І парламентський комітет – це, як ми кажемо, частина зворотного зв’язку між суспільством та владою. Наскільки я оперую ситуацією, проблема свободи слова, конфлікт між ЗМІ та суспільством точиться біля 300 років. І у кожного своє бачення. Суспільство змінюється, міняються погляди. У кожній країні своя ситуація, по-різному виховані люди, різний менталітет”...

Микола Круглов стверджує, що добре знає, як працюють регіональні ЗМІ. Щодо загальних планів, то вони такі: зустрітися з Комітетом (який, як правило, засідає по середах), а потім запросити на розмову власників ЗМІ. „Треба у спокійній ситуації, без надриву, послухати усіх тих, хто представляє сьогодні ЗМІ. Хто формує політику у кожному ЗМІ. Ми ж розуміємо, що за кожним ЗМІ є власники, – каже Круглов. - Є й державні ЗМІ. Отже, давайте чітко вислухаємо, які у них плани”. „Щодо чого? - поцікавилася „Детектор медіа”. „Щоб зрозуміти, якими вони бачать себе, - відповів М. Круглов. - Ви ж розумієте, якщо є власник ЗМІ, то він формує свою політику, і журналістів підбирає для того, щоб просувати цю політику. Давайте будемо відверті, ми пройшли вибори, кожен ЗМІ підтримував свого кандидата, а ми казали, що це нормально... Ніхто на виборах не піднімав цю тему, на якусь мить ми забули про чесність і порядність, свободу слова. Ми ж розуміємо, що журналістам треба було поправити своє матеріальне становище”.

На запитання, чи не вважає Микола Круглов, що Комітет має обстоювати найперше інтереси власників, він відповів, що „ми повинні, в першу чергу, робити те, що суспільство хоче, люди”.

Після того, як Микола Петрович „вникне” в роботу Комітету, він пообіцяв „Детектор медіа” більш предметну розмову. Наразі своє бачення ситуації виклав „Детектор медіа” і інший голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, Микола Томенко:

Микола Томенко, інший голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації:

- У нашому комітеті ситуація дуже спокійна, оскільки комітет формувався як комітет опозиції. Тоді я звертався до багатьох пропрезидентських фракцій з проханням, щоб вони делегували людей. Оскільки не всі фракції це зробили, то так історично склалося, що на сьогоднішній день у нас 13 осіб, з них 11 – представники опозиції (8 – члени „Нашої України”, 3 – КПУ). Якщо ще кілька людей ввійде у комітет від більшості, все одно залишиться дві третини голосів у опозиції. Це люди, які виробили стратегію, напрацювали біля десятка законопроектів, і це означає, що хто б не вів засідання комітету, все одно комітет прийматиме такі ж рішення, як і раніше. Умовно кажучи, генеральну лінію комітету зможуть змінити лише 20 нових депутатів від більшості. Це не реально. - Ви залишитеся працювати у комітеті?

- Та поки що я залишаюся головою Комітету. Хоч на сайті Верховної Ради та в „Голосі України” вже надруковано інформацію про те, що М.Круглов – голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики. Нам залишилося лише знайти протоколи та бюлетені, якими голосували... Поки що я залишаюся головою Комітету і це позиція усього комітету.

- Чи не станеться так, що у ВР утвориться два комітети з питань свободи слова?

- Ні, цього точно не буде. Може бути на якомусь етапі два голови. Як і сьогодні, очевидно, є, бо М.Круглов вважає себе головою, я теж вважаю себе головою. А комітет буде один. Бо якщо М.Круглов оголосить засідання комітету, а ми вирішимо не йти, то на його засіданні буде два чоловіки (для відкриття треба сім депутатів). Якщо ж він вирішив захищати журналістів, то йому треба прийти до нас, і сказати про це. До того він займався ремонтом суден, потім був губернатором Миколаївської області, помічником голови ДПАУ, тепер вирішив захищати журналістів. В принципі, багато людей роблять помилки в житті й вирішують врешті щось зробити і для народу. Ми приймаємо цю ідею і готові говорити з ним. Але пан Круглов має зрозуміти, що він постане перед вибором: або голосувати проти більшості, або буде голосувати разом з нами і одноголосно приймати рішення на захист свободи слова. Для мене не принципова ситуація з моїм комітетом. Сьогодні принципова ситуація, щоб парламент залишився парламентом. - Чи ви мали вже зустріч з Миколою Кругловим?

- Ні. Я думаю, що він до нас прийде, бо я його, власне, не знаю.

- Сьогодні Олександр Волков сказав, що Леоніду Кучмі потрібно закликати розігнати парламент...

- Це теж варіант. Але у наших із народним депутатом Волковим поглядах на цю ситуацію є дві відмінності. По-перше, треба спочатку провести дострокові вибори Президента. Бо бюлетені (17 грудня – прим. „Детектор медіа”) носили з Адміністрації Президента. Аби їх носили з іншого місця, то я би тоді не чіпав Президента. Ви ж знаєте цю ситуацію: коли фракція „Трудова Україна” проголосувала проти бюджету і „Регіони України” виявили це, бо ж голосування було дуже таємним (хто в туалеті голосував, хто в коридорі), тоді треба було додрукувати бюлетені. Додруковували в АП, й чекали, поки ще доголосують, а заповнював їх один чоловік за п’ятьох і більше людей. Тому позиція моя щодо дострокових виборів Президента однозначна, оскільки Адміністрація Президента розколола цей парламент на два шматки. А вже після виборів Президента восени потрібно буде провести 2004 року вибори парламенту, але виключно на пропорційній основі. Ми знайдемо формулу, як це прийняти.

- Такою є і думка опозиції загалом?

- Думаю, найближчим часом це стане і думкою опозиції. Я думаю, що акції протесту, які почнуться з лютого, та загальнонаціональний страйк матимуть саме ці вимоги. До речі, за опитуваннями Інституту політики, 55% громадян вважають, що потрібно зараз проводити дострокові президентські вибори, 38% - за дострокові парламентські. Я не вірю, що парламент стане функціональним. Він може ще один четвер проголосувати ще 100 питань всліпу, як це інколи бувало у ВР. Але до нього немає довіри. Найтрагічніше, що вже не буде довіри до голови ВР, який за півроку завоював у опозиції певний авторитет і втратив його водночас 17 грудня. - Учора на прес-конференції більшості народний депутат Микола Гапочка оприлюднив інформацію про те, що за В.Литвина голосували за гроші й кидали в ящики для голосування папірці фіолетового кольору, а не бюлетені.

- Насправді, формально існує тіньова і не тіньова сторона парламентаризму. Про ці явища усі знають, але бояться не лише свідчити, а й відверто говорити. Так, як, власне, і журналісти, що скаржаться до Комітету, але бояться бути свідками у суді. Про усе це: голосування у туалеті, друк бюлетенів в Адміністрації Президента, - розповіли нам представники більшості, ми ж не підглядаємо. Вони говорять нам, що 17 грудня „відчували себе у повному багні, але з почуттям виконаного обов’язку”.

Коли Раїса Богатирьова (голова фракції „Регіони України” – прим.”Детектор медіа”) говорить, що вони „побиті та обпльовані”, то це правда, бо їх „згвалтували” кілька людей з Адміністрації Президента. Однак, вони цього не підтвердять, бо бояться. От якби Гапочка ще й назвав пару прізвищ, хто, кому та скільки давав... Хоч це „давання” використовують теж проти опозиції. Як приклад, наведу свій запит до Генпрокуратури з приводу оприлюднення на ТБ інформації про те, що опозиція роздавала хабарі заради можливості обрання В.Онопенка Головою ВСУ. Я вже направив до Генпрокуратури повторний запит, щоб врешті дізнатися, яким чином інформація з анналів ГПУ потрапила на Перший Національний та „1+1”? Отримана мною відповідь з Генпрокуратури досить цікава: виявляється, що дехто громадянин Павловський подзвонив до Генпрокуратури телефоном і сказав, що він представляє деякі фінансово-політичні кола, які пропонують півмільйона членам ВСУ і так далі... Я запитав, чи ця розмова зафіксована? Так. Є якісь документи? Є. Яку тоді інформацію Генпрокуратура дала Першому національному та „1+1”? Жодної. Я направив ще один запит до Генпрокуратури. Адже очевидно, що у цій ситуації відповідальність мають нести керівники „1+1” та Першого національного, які оприлюднили цю інформацію з посиланням на Генпрокуратуру, оскільки Генпрокуратура не надавала такої інформації. Ось приклад, коли історії про гроші, яких не було, наносять реальну шкоду політиками. При цьому реальні історії про гроші не стануть реальністю, бо про них ніхто не скаже.

По темі:

Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації зобов’язав Миколу Томенка виконувати обов’язки голови Комітету