Оксана Лисенко, „Детектор медіа” Сьогодні продовжується Всеукраїнській прес-клуб для регіональних ЗМІ, який проводиться за підтримки Головного управління інформаційної політики АПУ.

Про найсуттєвіші проблеми ЗМІ - на думку віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань Дмитра Табачника - йдеться на Всеукраїнському прес-клубі для регіональних ЗМІ, який завершується у Президент-готелі „Київський”. Його традиційно проводять у форматі спілкування представників регіональних засобів масової інформації з представниками органів центральної влади. Чергова зустріч прес-клубу зібрала представників державних ЗМІ майже з усіх регіонів країни та керівників управлінь із зв’язків з громадськістю обласних державних адміністрацій. Щоправда, за словами куратора семінару Василя Юричка, семінар фінансується за рахунок спонсорів – компаній «УТЕЛ» та «Укртелеком», а не з коштів Адміністрації Президента України. Однак, проводиться за активної підтримки Головного управління з інформаційної політики АПУ.

За словами Дмитра Табачника, за десять років соціальна спрямованість преси залишається однаковою: є незрозумілий безобрисний ворог – держава - з яким треба боротися. Натомість головний постулат його звернення до учасників регіональної преси: давайте разом працювати над конкретними реформами. Віце-прем’єр неодноразово підкреслював, що готовий особисто брати участь у вирішенні місцевих конфліктів ЗМІ та влади. Безвідносно до того, чи запитання регіональних журналістів стосується конфлікту газети та місцевого держуправління охорони праці, чи ОДТРК та обленерго, що вимикає струм через колишні борги УТ-1.

При цьому віце-прем’єр наполягав на необхідності співпраці із регіональними журналістами шляхом залучення їх до роботі у Робочій групі, яка має працювати над Постановою ВР за результатами парламентських слухань з питань свободи слова та цензури. На слуханнях – за словами Табачника - було вирішено (яким чином і ким? – „Детектор медіа”, - адже ніякі документи поки що не голосувалися), що до цієї групи мають бути залучені народні депутати, журналісти тощо. „Я обов’язково буду наполягати, - зауважив Д.Табачник, - аби були залучені й представники регіонів. Не може хтось претендувати на те, щоб його особиста позиція домінувала”. І ще раз: „вимога уряду одна: рівнозначне представництво регіональних та центральних ЗМІ” в Робочій групі.

Нагадаємо читачам „Детектор медіа”, що ця сама Робоча група – на думку віце-прем’єра - мала б і підготувати у законодавчому сенсі увесь пакет ініціатив. Хоч потім він сам же обмовився, що, власне, усі ці документи могли б написати вони удвох з Олександром Зінченком....

Дивно, до того ж, що віце-прем’єр, з одного боку, начебто прагне того, щоб усі голоси було почуто (ми не будемо підозрювати Дмитра Володимировича в тому, що хвилювання його про представленість регіональних ЗМІ у невідомо ким призначеній Робочій групі викликане лише політичною доцільністю „розмити” голоси ініціаторів журналістського спротиву політичній цензурі, які представляють саме центральні телеканали, де цензура найвідчутніша). А з іншого – він повністю ігнорує ті документи, серед яких – і Законопроект щодо Змін до законодавство про ЗМІ за результатами парламентських слухань – які були розроблені профільним парламентським комітетом у співпраці з кількома десятками громадських організацій, науковими інститутами, тими ж самими регіональними журналістами... Чи означає це, що в нас є „правильні” голоси та думки – та „неправильні”?

До того ж, з огляду на оцінки Д. Табачника парламентських слухань з проблем цензури, здалося, що віце-прем’єр прагне саме протиставити столичних журналістів - регіональним. Мовляв, виступи на слуханнях були більше емоційними, ніж конструктивними. Зокрема, він звинуватив відому кримську журналістку Лілію Буджурову „у подвійних стандартах”. У викладі віце-прем’єра, це означало, що після слухань у парламенті віце-прем’єр доручив провести службове розслідування на Кримській ТК, де виник конфлікт колективу програми „12 хвилин” з керівником компанії ( Див. „Детектор медіа”) і з’ясував, що „нове керівництво ТК просто намагалося проконтролювати, щоб на ТБ не з’являлася ...прихована реклама.

Маючи нагоду поставити запитання гостям прес-клубу, Сергій Омельчук, керівник Кіровоградської ТРК, зауважив, що парламентські слухання були особливо важливі. Й оскільки Комітет з питань свободи слова та інформації мав би вже винести Постанову ВР за результатами слухань на голосування, він поцікавився, чи буде уряд ”стимулювати колег з ВР, аби документ потрапив на перше читання?”. Відповідь віце-прем’єра „Детектор медіа” спантеличила: виявляється, уряд продовжує грати власну гру і готує, за словами Д.Табачника, свій проект постанови! (На жаль, наші так звані „інформаційні служби” телеканалів не донесли до виборців, навіть самих журналістів, що підготована профільним парламентським Комітетом Постанова за результатами парламентських слухань з питань свободи слова и цензури в Україні вже зареєстрована у ВР, за № 1225).

На думку Д.Табачника, документ, підготовлений Комітетом ВР з питань свободи слова, є „емоційним”, ця постанова „не відповідає на низку запитань, які були поставлені”. А ось „другий проект постанови розробляє робоча група на доручення О.Зінченка. Ми свої пропозиції передавали і з Зінченком у постійному контакті”. За словами віце-прем’єра, тільки політичний конфлікт у ВР, що виник через розподіл комітетів, не дозволяє О.Зінченку винести проект постанови (якої саме? – „Детектор медіа”) на голосування.

Не зрозумілими після таких повідомлень Дмитра Табачника залишаються три речі: по-перше, яким чином може розроблятися Постанова ВР з парламентських слухань по цензурі за безпосередньою участю переважно тих, кого самі журналісти-ініціатори цих слухань якраз у впровадженні цензури і звинувачуть (це політичні сили парламентської більшості, перш за все – представники СДПУ(о), це виконавча гілка влади, це АП). І без участі - в той же час - самих ініціаторів слухань?! По-друге, хто все ж таки входить у так звану „робочу групу”? Чи можна реформувати стосунки ЗМІ з владою, власниками та суспільством непрозорими методами? І по-третє, що ж все-таки завадило віце-прем’єру, голові Держкомінформу та депутатам з парламентської більшості подати пропозиції до вже зареєстрованого проекту Постанови від профільного комітету?

Принаймні, деякі висловлені паном Табачником пропозиції не дуже відрізняються від пропозицій згаданого проекту Постанови. Наприклад, Д.Табачник говорить, що урядом запропоновано проект закону, який би вносив зміни до Кодексу про адміністративні порушення і обмежував би верхню позовну межу, залежно від аудиторії поширення, тиражу ЗМІ і ін.

До речі, про позови. Віце-прем’єр повідомив, що доповідав про ситуацію із позовами до ЗМІ Президенту Л.Кучмі, назвавши це „фактами розправи із ЗМІ руками суддівського корпусу”. Начебто у січні має відбутися спеціальна нарада з приводу цього за участю Гаранта Конституції. Але у доповіді Д.Табачника не йшлося про те, що в основному позивачами (із стотисячними претензіями) до ЗМІ стають представники саме державної влади.

Новопризначений віце-прем’єр, і, як він підкреслив у промові, член НСЖУ, Дмитро Табачник зауважив, що часто у „журналістському середовищі говорять, що журналіст – найнебезпечніша професія”. На його ж думку, „12 убитих за 11 років” абсолютно не свідчить про небезпеку. „Це - формула для надання авторитету професії, вона красива і не більше. Але давайте будемо відчувати відповідальність стандартів з одного боку та другого”.



ІЇ знов питання: навіть не беручи до уваги, що такі дані не збігаються із висновками Інституту масової інформації, який проводить щорічний моніторинг порушень свободи слова в Україні та утисків журналістів, але ж по одному убитому журналісту на рік – невже це підходить під визначений Д. Табачником європейський стандарт?

Між тим, віце-прем’єр висловив думку, що у 2004 році Україна буде готовою розпочинати процес створення громадського мовлення. Він повідомив, що готовий переглянути кількість державних ЗМІ у регіонах, оскільки держава не в змозі прогодувати усі.

Так, наприклад, пропозиція Держкомінформу надати дві години мовлення на УТ-1 ОДТРК призвела до значної втрати рекламного ринку Першим національним. Тепер, зауважив Д.Табачник, губернатори взялися лобіювати ідею створення єдиного регіонального каналу, на якому б транслювалися найкращі регіональні програми.

Натомість голова Державного комітету з інформаційної політики Іван Чиж висловився у підтримку нового проекту (до речі, таку ж ідею обстоює і міністр преси Російської Федерації Михайло Лесин) про утворення єдиної системи державних ТРК, що зможе конкурувати із комерційними телеканалами.

На доказ сенсу своєї позиції він навів дослідження Міжнародної фундації виборчих систем. Згідно з її даними, в Україні довіряють ЗМІ: 59%. Головними джерелами інформації є телеканал „Інтер” – 34%, телеканал „1+1” – 23%, українські газети – 8%, телеканал УТ-1 – 6%, УТ-2 – 5%, Національне радіо – 5%, „Новий канал” – 3%, російські телеканали ОРТ та НТВ – по 3%, місцеві телеканали – 3%, Бі-Бі-Сі, „Голос Америки” – 2%.

„Якщо ми будемо мати ступінь черпання від нас інформації в такому форматі, - вважає Іван Чиж, - то ми об’єктивно прийдемо до того, що треба змінювати державну форму . Ідея, яку виношують генеральні директори місцевих державних телеканалів, нам близька: якщо нам вдасться зав’язати усі державні канали в єдину систему – це буде найпотужніший об’єднаний канал”.





Віце-прем’єр же, на довершення доповіді, зауважив, що одним з важливих питань є участь вітчизняних ЗМІ у формуванні „позитивного іміджу України”. „Не є таємницею, що дуже часто під маркою свободи слова окремі журналісти долучаються до зовнішнього тиску на Україну, який особливо посилився за останній місяць, - каже Дмитро Табачник. - Результат на поверхні: це шкодить національним інтересам”.



Не будемо в черговий раз вдаватися у дискусію про те, що, власне, є причиною „зіпсованого іміджу”: чи вимітання сміття з хати, чи наявність самого сміття?

Адже учасником першого дня роботи семінару став також відомий політолог Михайло Погребинський. „Детектор медіа” поцікавилася у нього, чи не шкодить, зокрема, авторитету влади той факт, що Президент призначає на державні посади політиків, які вже дискредитували себе - як-то М.Джига, що після звільнення з МВС через невідповідність займаній посаді тепер очолив Українське бюро Інтерполу, або Юрій Кравченко? Михайло Борисович пообіцяв провести відповідне соціологічне опитування. Цікаво, що спираючись на попередні дослідження, політолог зауважив, що загалом громадян у нашій країні цікавить у політиків три речі: не треба красти, виборювати портфелі і слід думати про людей.

А от такі запитання, як задане нами, хвилюють тільки обмежене коло ЗМІ, як, наприклад, „Українська правда” та „Детектор медіа”, а решта такими проблемами ...не цікавиться.

(Підказуємо шановному вченому ще одну тему для можливого опитування: а чому саме не цікавиться? Тільки, щоб дослідження проводилося не силами самої АП або контрольованих нею структур!).

Темою виступу Михайла Борисовича, власне, була популяризація оголошеної Президентом реформи устрою України: перехіду від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. У відповідь на зауваження кореспондента „Детектор медіа”, що й та, і інша модель – це змішана форма правління, яка розглядається науковцями як перехідна форма або до президентської, або до парламентської республіки, пан Погребинський помітив, що „науковці не вміють робити політики”. Суть якої у відповідях відомого політолога частково прояснилася. Представникам місцевих медіа паном Погребинським активно було представлено думку про те, що проведення реформи хоче сам Президент. Мовляв, саме через економічні успіхи минулого року, такі зміни стали можливі. По-перше, за словами політолога, зміни до Конституції, „оскільки реальної більшості немає”, не будуть проголосовані без участі частини опозиції: лівих чи „Нашої України”. А це, говорить пан Погребинський, дві різні системи: ліві тяжіють до парламентаризму, а союз більшості з Ющенком призведе до президентсько-парламентської республіки. „В оточенні Ющенка багато людей, які спонукають його до збереження сильного інституту Президента”. Це, власне, те ж саме, що й зараз ми маємо, тільки не зовсім. Бо, хоч ми й кажемо, що Україна - президентсько-парламентська республіка, насправді, відповів „Детектор медіа” Михайло Погребинський, зараз усі знають, що у нас просто президентська республіка.

По-друге, конституційну реформу треба проводити навесні, оскільки восени „вже буде відомо, під кого це робиться”. Реформа, фактично, мала б означати саме перехід до змішаної форми правління, а згодом, можливо, й до парламентської республіки. Проте, у наступні два роки суттєвих обмежень влади Президента Л.Кучми може й не бути, якщо він цього не захоче, резюмував політолог. Та коли це й відбудеться, то – все одно - і вибори губернаторів недоцільні, і право вето Президента на закони треба зберегти, і силових міністрів призначатиме все той же Президент і т.д.

Цікаво, що саме з доповідей шановних представників виконавчої влади та близьких до них науковців стало для регіональних журналістів контрапунктом та „керівництвом до дії”?

Сьогодні на регіональних журналістів очікує доповідь „Політична цензура в Україні: міфи та реальність” Сергія Васильєва, а також зустріч із міністром економіки Валерієм Хорошковським, представником Президента України у ВР Олександром Задорожним.

Зі звітом про фінал дуже показового „тренінгу” для регіональних журналістів „Детектор медіа” не забариться.

Оксана Лисенко, „Детектор медіа”

Фрагменти виступу на Прес-клубі для регіональних журналістів Дмитра ТАБАЧНИКА, віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань:



Ми, сподіваюся, єдині в тому переконанні, що Україна має пройти свій власний шлях у формуванні інформаційної моделі суспільства, враховуючи традиції і звички, ментальність населення і специфіку нашого українського інформаційного ринку і т.ін. На мою думку, ми в середині цього шляху. Але всі зрозуміли його значущість.

Головною метою державної політики в сфері ЗМІ є, на нашу думку, інформаційне забезпечення соціально-економічного розвитку держави та створення умов для розвитку сучасних телекомунікаційних технологій, незалежних ЗМІ та сприяння інтеграції України в європейську спільноту. Це стратегія. Сухі факти статистики говорять, що на 1 листопада в Держкомінформі було зареєстровано 15 тис. 643 друкованих ЗМІ: 263 державних, 835 комунальних, 14 600- недержавні. За даними Нацради з питань телебачення та радіомовлення, мають ліцензії 831 ЗМІ аудіовізуального характеру: 28 державних, 300 комунальних, решта – 503 - незалежні. Тобто держава виконала свої зобов’язання, взяті на початку 90-х щодо зняття інформаційного монополізму.

Спільними зусиллями на останньому засіданні – і першому для новоствореного уряду - КМУ схвалив Концепцію національної інформаційної політики. Була цікава дискусія. Але ми відстояли значущість цього питання. Розробка цього проекту завершена. Лишається шлях проходження через парламентське чистилище.

Представники економічного блоку говорили, що нечітко виписано забезпечення того чи іншого пункту. Я не погоджуюся з тими, які говорять про непотрібність концептуальних наробок. Це базовий документ, що містить основоположні засади та окреслює розвиток інформаційного суспільства.

На черзі завершення роботи над проектом Інформаційного кодексу України, як частини кодифікації інформаційного законодавства.

Держкомінформ почав роботу над створенням національного супутникового каналу Всесвітня служба «Іномовлення України». Вимогу про незалежну підготовку фахівців у сфері ЗМІ було виконано створенням Інституту мас-медіа (він називається Укртелерадіопресінститут) на базі Інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення та радіомовлення.

Затверджено державну програму „Журналіст” та галузеву програму „Нова преса”, впровадження останньої дасть можливість регіональним ЗМІ здійснити переоснащення, перейти на офсетний, в тому числі й кольоровий друк, підключитися до Інтернет та отримати доступ до електронної пошти.

Проблеми, що потребують особливої уваги: роздержавлення ЗМІ, суспільне мовлення. Для цього потрібно створити ринок. Секвестр бюджету перешкоджає оснащенню ДТРК. На жаль, цей уряд прийшов на уже виписаний бюджет, а наступного року, до кінця квітня, ми маємо сформувати свій бюджетний запит, до цього провести низку обговорень за участю керівників держави.

Не вдалося поки що стабілізувати фінансовий стан Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. До кінця цього року вийде постанова уряду, яка передбачає затвердження програми розвитку Концерну на кілька наступних років, реальну, погоджену з міністерством фінансів програму збільшення фінансування Концерну з держбюджету.

...З метою налагодження стосунків із ЗМІ Державна податкова адміністрація України щорічно оприлюднює план перевірок. У 2003 будемо вдосконалювати цю систему взаємодії.

Те, що буде залежати від уряду, ми будемо допомагати вам вирішувати.

Це нормальний процес. Головне, щоб не було недовіри.