Журналіст Олександр Гуділін написав серію статей про бої за Маріуполь навесні 2022-го та російський полон, в якому він провів майже три роки. Про це Гуділін розповів у коментарі «Детектору медіа».

«Ще перебуваючи в полоні, я думав про те, як потім розповідатиму про це все. Це був один із психологічних прийомів, про які я знав, бо за освітою я психолог. Щоб трохи відсторонитися від тієї реальності, я думав, як говоритиму про це як про пережитий досвід. Я звикся з думкою, що сприйматиму це як частину власної історії, і пробув з нею там два роки і вісім місяців», — сказав медійник.

Олександра Гуділіна повернули з російського полону 30 грудня 2024 року. Після цього він продовжив працювати журналістом, зокрема почав співпрацювати з онлайн-виданням «Новини Донбасу», якому запропонував написати кілька автобіографічних статей в художньому стилі. Успіх першого матеріалу надихнув його писати далі — «без штампів і супергеройських перебільшень».

Розповідати свою історію в публіцистичному форматі Олександр не хотів, адже прагнув передати читачам свої переживання та емоції. Відповідаючи на запитання про труднощі в написанні матеріалів, журналіст передусім назвав відсутність можливості називати імена та прізвища людей, які досі перебувають у полоні.

«Там були хороші люди, які стали мені друзями, товаришами, і хотілося б їх якось відзначити позитивно. Але ми ж знаємо, що противник все одно моніторить наш медіапростір. Тому цього робити не можна. А другий момент особистий: було важко, бо накочувалися різні спогади, і навіть коли я редагував текст, не можу сказати, що були флешбеки, але настрій у будь-якому разі псувався», — поділився медійник.

Наразі на «Новинах Донбасу» вийшло три матеріали Гуділіна. Перший — «Бої за Маріуполь. Розповідь журналіста, який у лавах ТРО захихав місто і потрапив у полон». Другий — «Як маріупольський журналіст вижив у російському полоні — Оленівка, Ростовське СІЗО і “криваві бані” в Камишині». І третій — «Три пекла Горлівки для “спецконтингенту”: як український журналіст виживав серед тортур та голоду у російському полоні».

Олександр розповів, що найскладнішою для нього виявилася перша стаття, в якій він розповідає про бойові дії: «Писати її було, на диво, легко. А от редагувати — важко. Коли я редагував, то спливали деталі, які випадали з пам’яті — те, що можна назвати травматичною амнезією. Вони ніби домальовувалися. І це було непросто».

За словами журналіста, у четвертій і завершальній частині історії йтиметься про останнє місце його неволі — Кіровську виправну колонію у РФ і про день, коли відбувся обмін. Гуділін каже, що хотів би, щоб статтю опублікували до кінця цього року, але зазначає: все залежить від редакції «Новин Донбасу».

У розмові з «ДМ» журналіст також повідомив, що в майбутньому хотів би реалізувати цей цикл матеріалів у книгу.

«Я про це думав ще в полоні. Бачу це як логічне завершення серії статей. Ті матеріали, що вже опубліковані та ще будуть, я бачу як певний кістяк для повісті, можливо автобіографічної. Хотілося б знайти якихось спонсорів, видавництво. Я над цим думаю, але не на все вистачає часу — бо як журналіст я зараз тільки на фрилансі працюю», — сказав Гуділін і додав, що зараз працює в міжнародній компанії, яка займається лікуванням посттравматичного стресового розладу.

Нагадаємо, Олександр Гуділін родом з Маріуполя. З початком повномасштабного вторгнення Росії доєднався до 107-го батальйону 109-ї бригади територіальної оборони. У полон потрапив у квітні 2022 року і пробув там 33 місяці. 

Фото: Олександр Гуділін / фейсбук