Шановнi народнi депутати Украµни! Шановнi колеги!

Моi думки та переконання стосовно проблем свободи слова в Українi багато в чому спiвпадають з тим, що звучало сьгоднi з цiєї трибуни.

Нас всiх - пресу Украiну - подiлили на бiлих та сiрих, на своїх та чужих, на державних i незалежних. I це головна причина ганебного стану ЗМI у нашiй країнi.

Я - керiвник незалежної газети, вважаю за свiй обов'язок сказати, у якому важкому станi знаходяться нашi державнi та комунальнi колеги. Про яку свободу слова може йти розмова, коли вони кожен день отримують вказiвки "Що, де i як"? Залишкове бюджетне фiнансування - ось найбiльш ефективний важель управлiння регiональною пресою.

Наш провiнцiйний газетний ринок дуже нагадує типовий сучасний базар, де однi торгують привiзним секонд-хендом, дехто продаі крадене, iншi

- бiднота та пенсiонери - продають майже нiкому не потрiбнi старi речi. А що ще може продавати бiднота? I де взятися мiцним тиражним виданням, якщо навiть у дотацiйнiй Кiровоградщинi понад 200 газет? Бiльшiсть з них - комунальнi жебраки, яким зовсiм не до свободи слова. Керувати такою пресою дуже легко.

Питання свободи слова в Украµнi - це не тiльки проблеми владної цензури та редакцiйноµ полiтики. Для кiровоградськоi преси і ще одна страшна бiда - судове свавiлля.

Не буде перебiльшенням сказати, що майже всi впливовi кiровоградськi газети та телеканали знаходяться у станi перманентної пiдсудностi. Практично всi вони судяться з одним позивачем, невдалим претендентом на крiсло мера. Але не з простим претендентом, а з суддію. Точнiше - головою Кiровського райсуду Володимиром Ярошенко. Людина, яка на виборах вступала у сутички з журналiстами, закривала рукою камеру, перешкоджала роботi преси, зараз оцiнює завдану йому моральну шкоду у мiльйони гривень.

Нещодавно закiнчився один такий процес у Кам'янцi (Черкаська обл.). Згiдно вердикту, пан Ярошенко повинен отримати понад 700 тис. гривень з державної облтелерадiокомпанiї, з телекомпанiї ТТВ та газети "Кiровоградська правда". Державна людина - суддя - на очах у державної влади добиває державну телекомпанiю. Таке, мабуть, не снилося i найбiльшим iдеалiстам вiд демократiї.

Знаєте, за що вимагає суддя Ярошенко з тижневика "Україна-Центр" пiвмiльйона? За цитату з повiдомлення УНIАН! А одним з головних доказiв своїх моральних страждань цей повний сил чоловiк вважає своє передчасне посивiння. Було б смiшно, якби з нами разом смiялися тi, хто головує у процесах, де позивач пан Ярошенко.

А якими методами ведуться судовi засiдання?! Що там казати про упередженiсть суду, коли зi справи зникають важливi документи. Просто зникають, i ведуча процес суддя Бутельська не може пояснити iх вiдсутнiсть. Та сама Галина Бутельска, яка визнала мерськi вибори у Кiровоградi такими, що не вiдбулися. Як ви здогадуєтесь, позов до суду подав той самий Володимир Ярошенко.

Таке враження, що у районнiй кiровоградськiй Фемiдi завпроваджено iнститут персональних суддiв. То хiба цього не бачать та не чують нi в Кiровоградi, нi у Киевi? Скiльки ще треба скарг i публiкацiй, вiдкритих листiв та заяв, щоб новоявлений прокуратор Кіровоградської преси нарештi перестав переслiдувати журналiстiв?

Ми сьогоднi намагаємось визначитись з термiном "полiтична цензура", а я хочу спитати вас: а що ж таке "державна полiтика"? Президент заявляє, що сам готовий внести проект закону проти грабiжницьких позовiв до ЗМI. Це ж саме кажуть представники виконавчої та законодавчої влади. Але закону i досi нема. Закону нема, але ж державна полiтика є?! Чи у деяких державних мужiв у мантiях, якi за сумicництвом займаються полiтикою, щось зi слухом? Чи, може, вони просто газет не читають?

Свою порцiю у "перевиховання" кiровоградських журналiстiв вносить i мiська Рада. Буквально вчора вона прийняла рiшення про звiльнення з роботи головного редактора вiсника Ради "Вечiрньої газети" Тетяни Петер, навiть не оголосивши пiдстав для її звiльнення.

На цьому ж засiданнi мiської Ради прийняте рiшення анулювати договiр оренди з ТРК "ТТВ", яка на протязi 7 рокiв справно платила орендну плату i латала мiську власнiсть, на яку у влади постiйно не вистачало коштiв.

Я знову повертаюся до проблеми свободи слова. Як на мене, то це насамперед проблема особисто кожного журналiста. Нiякий самий гарний закон не перетворить раба на свободну людину. Дайте пресi економiчну свободу, створiть правовi умови чесноi конкуренцiї, проведiть роздержавлення комунальних видань - тодi i поговоримо. А поки давайте не полишати надiю, що друга дрiвнiша професiя в Украµнi кiлькiсно та якiсно ще не зрiвнялася з першою. I що порядних журналiстiв у нас нiяк не менше, нiж суддiв та полiтикiв.