Цьогоріч на Медіаднях говорили про ключові виклики сучасної журналістики, роботу медійки Сил оборони, інституційність, вплив грантової підтримки та роль медіа у формуванні пам’яті про війну.

Повну відеоверсія Медіаднів можна переглянути за посиланнями - перший день  та другий день.

У рамках Медіаднів відбулися два публічних інтерв’ю: з журналістом та публіцистом Віталієм Портниковим та з журналістом Дмитром Хилюком, який був викрадений росіянами під час окупації Київщини у 2022 році та понад три роки провів у незаконному ув’язненні.

Під час заходу Премія імені Георгія Ґонґадзе також долучилася до акції "Порожні стільці", залишивши на кожній з активностей порожній стілець на підтримку журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, що зникли безвісти, були ув’язнені чи перебувають в неволі через війну росії проти України. 

Також під час події відвідувачі змогли переглянути виставку у форматі плакатів "Щоденник Ґонґадзе" – до 25 роковин трагічної загибелі журналіста. Це серія знакових цитат Георгія з поясненнями контексту та ілюстраціями українських художників Інги Леві і Антона Логова. 

Крім того, одна із зон Медіаднів була присвячена подкастам "Синхрони війни", кожен із яких розкриває одну людину і її досвід роботи на фронті. Відвідувачі могли прослухати подкасти української журналістки, воєнної документалістки, письменниці Євгенії Подобної з воєнними кореспондентами, розслідувачами, документалістами, фіксерами, журналістами іноземних агенцій та пресофіцерами. 

Під час реєстрації кожен учасник отримав на пам’ять поштову листівку з однією з цитат журналіста Георгія Ґонґадзе. Це спеціальний мерч Медіаднів, створений як нагадування про силу слова і позиції.

Відкривали Медіадні представники команди Премії.

"Наша стійкість – це не просто про силу окремої людини. Це про наші горизонтальні зв’язки та про те, що ми створюємо разом. Тут ми будуємо спільноту, яка тримається на тих цінностях, які просуває Премія Ґонґадзе, – це свобода, гідність та відповідальність", – підкреслила директорка Премії Анастасія Абрамець.

"Медіадні уже шостий рік відбуваються у Києві для посилення колективного емоційного інтелекту медіа та нетворкінгу між журналістами. Це неймовірно важливо для роботи нашої спільноти, адже сила держави – саме у спільноті", – додав програмний директор Премії Владислав Зінкевич.

"Фокус цьогорічних Медіаднів – на інституціях та інституційності… Одна людина може змінити дуже багато і у Премії Ґонґадзе ми дуже добре це розуміємо, маючи перед собою приклад такої людини… З іншого боку, зміни неможливі без інституцій, адже саме вони допомагають продовжувати те, що запускає одна людина… І ці інституції мають бути захищені та підтримані насамперед нами з вами – українським суспільством і громадянами, які потребують чесної та правдивої журналістики в Україні", – наголосила голова наглядової ради Премії імені Георгія Ґонґадзе, засновниця культурної аґенції "Терени", журналістка, культурна менеджерка, кураторка книжкових проєктів та літературних програм, колишня виконавча директорка Українського ПЕН Тетяна Терен.

Щемку та життєствердну промову на початку Медіаднів також виголосив лауреат Премії (2025), фотограф, оператор і воєнний кореспондент Іван Любиш-Кірдей. 

"Важливість журналістики – фіксувати і доносити правду, щоб пам’ять нації збереглася. І йдеться не лише про воєнну журналістику, а й про культурну, політичну тощо… Росія всіляко намагається вбити пам’ять кожного з нас та пам’ять нації, тому професія журналіста зараз дуже важлива та небезпечна", – зауважив він.

Щоб бути почутими – треба говорити  

Перший день Медіаднів у Києві розпочався панельним обговоренням "Феномен медійки підрозділів Сил оборони”, яке модерувала журналістка та документалістка Євгенія Подобна. До обговорення долучилися:
▪️начальник групи взаємодії з медіа 2го корпусу НГУ "Хартія" Володимир Дегтярьов
▪️начальник відділу комунікацій Третього Армійського корпусу, офіцер ЗСУ Христина Бондаренко
▪️головний редактор Армія TV Євген Самойленко
▪️фахівець з візуальних комунікацій Сил безпілотних систем ЗСУ Владислав Рибалко

Вони говорили про те, як як показати громадськості війну та не нашкодити ні аудиторії, ні військовим; як залучити аудиторію до перегляду контенту про війну; як силам оборони вибудовувати співпрацю з медіа.

"Наш корпус намагається бути присутнім у всіх царинах суспільства, бо ми розуміємо, що загроза російської агресії нікуди не зникне. Тому ми працюємо з культурою та освітою, намагаємося бути поруч з аудиторією та стати частиною мейнстріму. Ми запускаємо власні хаби, де відбувають просвітницькі заходи, книжкові клуби, перегляди фільмів, тренінги та лекції. Бо це все – частина нашої ідентичності", – розповів Володимир Дегтярьов.

Він уточнив, що військові активно працюють із медіа та разом із журналістами вибудовують процеси протистояння російським наративам в Україні.

За словами Христини Бондаренко, наразі одними із головних задач медійки Сил оборони є рекрутинг і залучення донатів. 

"Ми – перший підрозділ, який почав показувати військову документалістику. Наші військові оператори проходили такі ж навчання як й інші військові, вони розуміють, як відбувається штурм та інші процеси у безпосередньому бою", – сказала вона. 

Як додав Євген Самойленко, наразі його команда приділяє значну увагу репортажистиці та історіям військових, але працює не у класичному форматі журналістського репортажу, а й більш модерновому та живому. Також на Армія TV створюють багато контенту для соцмереж, щоб залучати більшу аудиторію.

На важливості публікувати контент на різних платформах та каналах комунікації наголосив Владислав Рибалко. 

"Щоб бути почутим – треба говорити. Ми диференціюємо канали комунікації та публікуємо там різний контент із різною чутливістю", – уточнив він.

Чи українські медіа стали інституціями?

Наступне обговорення першого Медіадня "Медіа як інституція: стійкість, виклики, майбутнє" модерувала редакторка-засновниця "Слідство.Інфо", фіналістка Премії Ґонґадзе (2024) Анна Бабінець.

Учасники розмови: 

▪️головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва

▪️директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк 

▪️голова ГО "Детектор медіа" Наталія Лігачова

▪️комунікаційник мілітарного простору "Гальт", ексголовний редактор незалежного медіа "Море Людей" Ігор Філіппов

На думку Севгіль Мусаєвої, наразі більшість українських медіа вже сформовані як інституція.

"Якби не було сформовано медіа як інституції, то усього, що ми бачимо сьогодні (резонансні розслідування антикорупційних органів про розкрадання в енергетиці тощо – ред.), не відбулося б", – підкреслила вона.

Водночас, Оксана Романюк зауважила, що не всі українські медіа дотримують суспільного договору, який має існувати між інституцією та суспільством.

"Зокрема, наші медіа не сприймають Telegram-канали, навіть свого медіа, як частину своєї інституції та не дотримуються там цього суспільного договору. Медіа здається, що вони теж мають фарбуватися у цю хайпову фарбу. Але це не так, адже у соцмережах все ще є місце для розвитку відповідальної журналістики", – впевнена вона.

Думку колеги підтримала й Наталія Лигачова, наголосивши, що якісним медіа треба йти в Telegram та інші соцмережі й завойовувати аудиторію там.

"Важливо не боятися розповідати про те, що не все у нашому житті чорне та біле", – додала голова ГО "Детектор медіа".

Як зазначив Ігор Філіппов, зараз українським медіа важливо створювати власні спільноти та залучати фінансування від власної аудиторії, щоб ставати більш незалежними. 

"Але тут важливо розуміти, що медіа можуть дати взамін. Найкраще, що може відчути людина, коли долучається до спільноти – це співпричетність. Вона й може приводити людей, які готові підтримувати контент", – вважає він.

Відповідальність журналістів у часи війни не завершується на інформуванні

Ще однією активністю першого Медіадня у Києві стала відкрита розмова "Пам'ять про війну: роль медіа у фіксації правди та сприянні правосуддю". Її учасниці – керівниця відділу партнерств Архіву Війни Ірина Павлюковська, спеціалістка з розвитку Архіву Війни Ольга Фокаф і директорка та співзасновниця онлайн медіа "Точка Сходу" Анна Овчаренко – говорили про роботу Архіву Війни та про те, як медіа можуть сприяти збереженню пам’яті про війну та здійсненню правосуддя над агресором.

"Відповідальність журналістів у часи війни не завершується на інформуванні. Їхні матеріали можуть мати подальший розвиток. Їх можуть використовувати дослідники, історики та митці. Крім того, їх можна використовувати у судових процесах як докази, а також як пам’ять про цю війну", – зазначила Ірина Павлюковська.

Її колега, Ольга Фокаф, також підкреслила, що для роботи над своїми матеріалами журналісти та дослідники можуть використовувати Архів Війни, завдяки чому зменшити власну травматизацію через перегляд чутливого контенту. Адже на платформі не потрібно передивлятися усі відео, щоб знайти те, що потрібно. Можна прочитати транскрипт до нього та зменшити тиск на себе.

"Матеріали медіа з окупованих територій, зокрема з Маріуполя, де я раніше працювала, зараз могли б стати вагомим доказом винуватості колаборантів та навіть сприяти винесення вироку. Тому медіа важливо вести власний архів та зберігати ці матеріали", – підкреслила Анна Овчаренко.

Публічне інтерв’ю з журналістом Дмитром Хилюком

Завершальним етапом першого Медіадня у Києві стало інтерв’ю з журналістом Дмитром Хилюком, який понад 3 роки провів у незаконному російському ув’язненні. Його співрозмовницею була журналістка "Радіо Свобода"  Ольга Сніцарчук.

"Думаю, що той факт, що я журналіст, мені допоміг в ув’язненні. Не можу сказати, що ставилися м’якше, але били не так сильно… Але там із нами не спілкувалися. Там не спілкуються, там обзивають, матюкають та принижують", – сказав він.

Дмитро розповів, що після визволення та повернення додому він довго звикав до звичних до цього речей: вчився знову користуватися мобільним телефоном та гаманцем.

"Росіяни тримали нас у повній ізоляції від новин. Ми дізнавалися їх від новоприбулих. Нам було цікаво все: скільки коштує хліб, який курс долара, яка ціна електроенергію, як країна живе", – розповів він.

За словами журналіста, наразі він намагається повернутися до попереднього робочого ритму, адже формат роботи журналістів за три роки війни дуже змінився.

Стратегія – невід’ємна частина існування медіа

Другий Медіадень у Києві відкрився насиченим обговоренням "Від грантів до стратегій", учасники якого говорили про те, як медіа диверсифікувати власні доходи та як гранти можуть стати інвестицією в розвиток медіа, а не лише підтримкою для його існування. Модерувала розмову операційна директорка Media Development Foundation Тетяна Кулькова.

Спікери:
▪️заступниця виконавчого директора МФ "Відродження" Інна Підлуська
▪️меценат Премії імені Георгія Ґонґадзе Адам Харлампович
▪️голова громадської організації "Львівський медіафорум" Ольга Мирович
▪️COO The Kyiv Independent Захар Процюк

"Медіа – частина суспільної екосистеми. Це те, що робить наше суспільство стійким та забезпечує демократію у нашій країні. Зараз у донорів з’являється увага до того, як розвиваються медіа як інституції. Дуже важливо, яку роль та значення має ваша робота для локальної суспільної екосистеми", – уточнила Інна Підлуська.

Вона порадила медіа шукати для себе ширші можливості для стратегічного розвитку.

"У медіа часто відсутня стратегія – вони не розуміють, що вони роблять і для кого… Медіа мають дуже тісно інтегруватися зі спільнотами. Тоді у них не буде проблем з ідеями, що робити... Якщо медіа виходитимуть за межі стандартної моделі, то вони можуть без посередників вибудовувати ланцюжки, зокрема, у послугах PR", – підкреслив Адам Харлампович.

За словами Ольги Мирович, криза грантового фінансування, яка виникла цьогоріч, є не лише кризою, а й вікном можливостей.

"Для багатьох редакцій цей удар став нищівним. Але редакції, які мали стратегію, візію та своє бачення ролі, яку вони відіграють для аудиторію, отримали нагоду. Ми почали говорити про медіа як про частину економіки і про структуру", – уточнила вона.

Спікери також погодилися, що не лише для медіа, а для будь-якої організації хорошу стратегію допомагає вибудувати простий хід – зрозуміти, де медіа зараз, що робить його унікальним і які зміни воно хоче впроваджувати.

"Зараз сфера новинних медіа переживає трансформацію не лише в Україні, а й в усьому світі… Українська журналістика шукає своє місце під час війни і в неї ще й немає грошей. І це все відбувається одночасно. Це все складний пазл, у якому ми зараз із вами перебуваємо. Але кожна трансформації та зсув – це можливість. Це і загроза, і можливість. І цю можливість треба шукати", – підтримав Захар Процюк думку попередніх спікерів.

За його словами, зараз медіа важливо бути креативними та шукати різні джерела доходів.

Журналістика поступово відходить від класичної – до медіа інтерпретацій

Продовжили другий Медіадень панельним обговоренням "Влада уваги: хто керує нашою інформреальністю", яке модерував програмний директор Премії імені Георгія Ґонґадзе Владислав Зінкевич.

Спікери: 

▪️медіаекспертка, авторка проєкту "Як не стати овочем?" Оксана Мороз

▪️політолог Микола Давидюк

▪️відеоблогер, автор медіа Ґрунт Олександр Нотевський

"Зараз важливо відновлювати довіру аудиторії до медіа, яке є містком між офіційними особами та населенням. Адже люди зараз обирають слухати тих, хто максимально відгукується їхній позиції", – зауважила Оксана Мороз.

Як зауважив Микола Давидюк, зараз світ увійшов в епоху брендів. 

"І неважливо, яка ваша професія, важливо бути популярним брендом і тоді ваші доходи ростуть і ваш імпакт збільшується", – підкреслив він.

За словами Олександра Нотевського, журналістика зараз поступово відходить від класичної – до медіа інтерпретацій, а у сучасному світі важлива не так правда, як інтерпретація правди. Однак, він впевнений, що блогерам не вдасться переважити класичні медіа повністю, а класичним медіа – тих, кого вони називають аматорами. 

Смерть класичної журналістики

Завершило шості Медіадні публічне інтерв’ю з журналістом та публіцистом Віталієм Портниковом. Інтервʼюювала його політична кореспондентка BBC News Україна Софія Середа.

"Ми з вами присутні при смерті класичної журналістики та є останньою генерацією людей, яких можна вважати класичними журналістами", – вважає він.

На думку Віталія Потрникова, тенденція споживання неверифікованих новин була в Україні й до війни. Він впевнений, що основна проблема української журналістики полягає у тому, що більшість українців споживають новини з Telegram-каналів.

"Також зараз проблемою у медіа є не самоцензура, а відсутність військової цензури. Адже зараз журналісти діють так, як вважають за краще… Зокрема, журналіст може відмовлятися повідомляти щось про чинну владу, бо це нібито нашкодить, та одночасно робити репортаж з військового підприємства, куди потім прилітає", – додав журналіст.

Він також підкреслив, що сучасна сфера передачі інформації дозволяє кому завгодно звертатися до аудиторії без посередництва медіа. Тож основна задача медіа – доводити, що вони потрібні та важливі.

Захід відбувся за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Taiwan Foundation for Democracy.

Організаційний партнер: Медіацентр Україна.

Інформаційні партнери: видання “Українська правда”, Український ПЕН, Lviv Media Forum, "Суспільне мовлення", Інститут масової інформації (ІМІ), "Детектор медіа", Комісія з журналістської етики, Медіацентр Україна.

Премія Ґонґадзе заснована у 2019 році Український ПЕН, родиною Георгія Ґонґадзе, виданням "Українська правда", Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками.

Сталість і розвиток Премії Ґонґадзе відбувається завдяки підтримці меценатів і меценаток. Меценатами є виключно випускники Києво-Могилянської бізнес-школи, які підтримують цінності Премії та прагнуть змінювати українське суспільство через якісну професійну журналістику.